22. Публічний виступ. Внутрішня структура та композиція виступу. Найголовніші вимоги до мови оратора. Мовні засоби переконування.

Публічний виступ - це усне монологічне висловлення з метою досягнення впливу на аудиторію. У сфері ділового спілкування найбільш часто використовуються такі жанри, як доповідь, інформаційна, привітальна і торгова промова. Успіх автора залежить від багатьох факторів, особливо від трьох: по-перше, від самого оратора, його компетентності, культури, уміння триматися; по-друге, від якості всіх ступенів підготовки - змістової, композиційної і мовної; по-третє, від артистизму, від виконавчої майстерності. Велике значення має побудова тексту, композиція. Вона тісно пов’язана з призначенням тексту, з типом мовлення, з жанром виступу (доповідь, лекція, бесіда). Для офіційного виступу обов’язковою є логічна, а не хронологічна, послідовність викладу матеріалу. Цій ідеї має служити і поділ виступу на частини і засоби зв’язку між цими частинами.

Виступ на зборах, нараді, семінарі передбачає: виклад суті певного питання; акцентування на основному; висловлення свого ставлення й оцінки; підкреслення значущості, важливості й актуальності (чи навпаки); підкріплення своїх доказів прикладами (посиланнями на джерела). Суть публічного виступу – мистецтво переконувати кого завгодно. Промова має бути проголошена доброзичливо і щиро, а форма – оригінальною, нетрадиційною.

Розмовний аспект публічного мовлення виявляється в таких її якостях, як: безпосередність; невимушеність; емоційність спілкування, що забезпечує виразність мовлення за рахунок доцільного ви­користання вербальних і невербальних засобів. Книжний характер публічного мовлення виявляється у: правильності; точності; стислості; виразності; доцільності.

Переконливою ораторську мову роблять продуманий зміст, точність і ясність висловлювань, доступність і логічність викладу, експресивність, аргументована структура. Основними прийомами переконання є інформування (розповідь), роз’яснення, доказ, спростування і бесіда.

Основні правила мистецтва переконувати: Перше правило (правило Гомера): Черговість аргументів, які наводяться, впливає на їхню переконливість. Найбільш переконливим є такий порядок аргументів: сильні - середні – один найсильніший. Друге правило (правило Сократа): Для отримання позитивного результату з важливого для вас питання поставте його на третє місце, а перед ним поставте співрозмовнику два короткі, прості для нього запитання, на які він без труднощів дасть позитивну відповідь. Правило третє (правило Паскаля). Не заганяйте співрозмовника в кут. Дайте йому можливість зберегти свою гідність, адже аніщо так не роззброює, як умови почесної капітуляції.

23. Публічні виступи (заява, доповідь, промова, лекція, бесіда).

Доповідь містить виклад певних питань із висновками та пропозиціями. Інформація, що міститься в доповіді, розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв'язання запропонованих проблем. Максимальций результат буде досягнуто, якщо учасники зібрання будуть завчасно ознайомлені з текстом доповіді. Тоді можна очікувати активного обговорення, аргументованої критики, посутніх доповнень і плідно виваженого рішення. Після обговорення, доповнень і коректив доповідь схвалюють зібранням і приймають остаточне рішення, як програму майбутніх дій на подальший період.

Промова - це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волю слухачів, логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця.

Лекція є однією з форм пропаганди, передачі, роз'яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних та ін. знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми, що має систематичний характер. Навчально-програмові лекції становлять систематичний виклад певної наукової дисципліни. Обов'язковою складовою частиною цих лекцій має бути огляд і коментар наукової літератури, акцентування уваги на ще не розв'язаних питаннях і проблемах. Як правило, лекція має традиційно чітку структуру — вступ, основна частина, висновки.

Ділова бесіда. Ураховуючи проблематику, що буде порушуватися під час розмови, мету зустрічі, вік, стать, а також поведінку та характер взаємин учасників, можна вичленувати такі основні фази ділової бесіди: установлення часу й місця зустрічі; спосіб вступу в контакт, початок розмови; формулювання конкретної мети зустрічі; обмін предметними пропозиціями й випрацювання рішень; фіксування остаточної домовленості й вихід із контакту, закінчення розмови. Кожна із цих фаз має основний принцип, відповідно до якого треба діяти співрозмовникові, щоб домогтися позитивного результату. Для досягнення повнішого взаєморозуміння слід оволодіти не лише вмінням переконливо говорити, а й уважно слухати співрозмовника.