17.6. Випробування електричних машин після ремонту

Після ремонту проводять обкатування машин і приймально-здавальні випробування за нормами нормах, наведеними у ПЭЭП. Методики проведення відповідних випробувань викладені в першому розділі підручника. Висновок про придатність до експлуатації дається не тільки на підставі порівняння результатів випробування з нормами. але й за сукупністю результатів усіх проведених випробувань і оглядів. Значення отриманих під час випробувань параметрів повинні бути зіставлені з вихідними даними, а також з результатами попередніх випробувань електричної машини.

Під вихідними даними розуміються значення, зазначені в паспорті машини, у протоколах випробувань заводу-виробника, у стандартах і технічних умовах. При відсутності вихідних даних у якості таких можуть бути прийняті значення параметрів, отримані при приймально-здавальних випробуваннях або випробуваннях по закінченню відновлювального ремонту електричної машини.

Після закінчення гарантійного терміну експлуатації за спеціальною програмою випробовують також електричні машини іноземних фірм.

Програмою випробувань двигунів змінного струму після капітального ремонту передбачені такі операції:

• випробування сталі статора двигунів з обмотками із прямокутного провідника (питомі втрати – не більш 5 Вт/кг, найбільший перегрів зубців при В_z = 1 Тл не повинен перевищувати 45 °С, найбільша різниця перегріву різних зубців при тій же індукції – не більш 30 °С);

• вимірювання опору ізоляції обмоток статора, ротора, термоіндикаторів із з'єднаними провідниками (якщо вони є в даній машині) і підшипників;

• випробування обмоток статора й ротора при зібраному двигуні підвищеною напругою промислової частоти протягом 1 хв. Значення випробувальних напруг обмоток у процесі їх виготовлення й після складання машини наведено в додатку 9 (табл. 1...3). Результати випробувань вважають позитивними, якщо не спостерігалося ковзних розрядів, поштовхів струму витоку або наростання його усталеного значення, пробоїв або перекриттів і якщо опір ізоляції, виміряний мегомметром після випробувань, залишився незмінним;

• вимірювання опорів обмоток статора й ротора на постійному струмові (проводиться для двигунів потужністю 300 кВт і більше або для двигунів з U_H > 3 кВ), а також реостатів і пускорегулювальних резисторів. Відхилення опору обмоток від паспортних даних і по фазах повинно бути не більш ± 2 %, для реостатів – не більш ± 10%;

• випробування виткової ізоляції обмоток із прямокутного провідника імпульсною напругою високої частоти протягом 5...10 с. Значення випробувальних напруг наведено в табл. 4 додатка 9;

• вимірювання повітряного проміжку (якщо дозволяє конструкція) у чотирьох зсунутих на 90° точках (вимірювані проміжки не повинні відрізнятися від середнього більше ніж на 10 %) і проміжків у підшипниках ковзання (допустимі значення проміжків наведено в табл. 5 додатка 9). Якщо проміжок перевищує допустиме значення, то необхідно перезалити вкладиш підшипника;

• перевірка роботи двигуна на неробочому ході (для двигунів потужністю 100 кВт і більше і напругою 3 кВ і вище). Струм неробочого ходу не повинен відрізнятися більш ніж на 10 % від зазначеного в каталозі при тривалості випробування 1 год;

• вимірювання вібрації підшипників для двигунів напругою 3 кВ і вище й двигунів відповідальних механізмів. Максимально припустима амплітуда вібрації становить 50, 100, 130 і 160 мкм для двигунів із частотою обертання відповідно 3000, 1500, 1000 і 750 об/хв і менше;

• вимірювання розбігу ротора в осьовому напрямку проводиться для двигунів з підшипниками ковзання, двигунів відповідальних механізмів і при вийманні ротора в ході ремонту (допустимий розбіг – не більше 4 мм);

• перевірка роботи двигуна під навантаженням для двигунів напругою понад 1 кВ або потужністю 300 кВт і більше (величина навантаження не менше 50% від номінальної);

• гідравлічне випробування повітроохолоджувача (проводиться протягом 5...10 хв при надлишковому тиску 0,2...0,25 МПа):

• перевірка справності стрижнів короткозамкнених обмоток роторів асинхронних електродвигунів потужністю 100 кВт і більше (усі стрижні повинні бути цілими);

• перевірка спрацьовування захисту машин напругою до 1000 В при живленні від мережі із заземленої нейтраллю (проводиться в машин з U_н > 42 В, що працюють у небезпечних й особливо небезпечних умовах, а також у всіх машин з U_н > 380 В).

Програмою випробувань машин постійного струму після капітального ремонту передбачені такі операції:

• вимірювання опору ізоляції обмоток і бандажів;

• випробування ізоляції підвищеною напругою промислової частоти протягом 1 хв (значення випробувальних напруг наведено в табл. 6 додатка 9). Ці випробування не проводяться для машин потужністю до 200 кВт із напругою до 440 В;

• вимірювання опору обмоток, реостатів і пускорегулювальних резисторів постійному струмові в практично холодному стані. Значення опорів обмоток збудження не повинні відрізнятися від заводських значень більше ніж на 2%, обмотки якоря – 10 %. У колах реостатів і пускорегулювальних резисторів не повинно бути обривів;

• знімання характеристик неробочого ходу й випробування виткової ізоляції. Характеристика неробочого ходу знімається в генераторів (максимальна напруга – 1,3 від номінальної; відхилення характеристики від заводської не нормується). Тривалість випробування виткової ізоляції становить 5 хв, а середня напруга між сусідніми колекторними пластинами, якщо 2р > 4, не повинна перевищувати 24 В.

Розділ 18

КАПІТАЛЬНИЙ РЕМОНТ ТРАНСФОРМАТОРІВ

БЕЗ РОЗБИРАННЯ АКТИВНОЇ ЧАСТИНИ

На відміну від електричних машин будь-який ремонт масляних трансформаторів, пов'язаний з розкриттям бака, є капітальним. До капітального ремонту належить ревізія (ремонт за типовою номенклатурою). Слід зазначити, що трансформатори великої потужності ремонтують тільки за спеціальною для кожного трансформатора технологією, яка в даному підручнику не розглядається. Класифікація ремонту трансформаторів розглянута в підрозд. 14.2.