Соціальні ролі журналістики

4.2. Способи і методи регулювання журналістикою

4.2. Способи і методи регулювання журналістикою

«Найлегшим» був би шлях заборони редакціям займатися певною діяльністю. Проте такі поліцейські заходи викличуть несхвалення і в країні, і в світі та навряд чи позитивно позначаться на стані журналістики. Спроби штучно ліквідовувати яку-небудь з природно властивих їй ролей тільки деформують пресу, але не сприяють процвітанню.

Розумною і ефективною відповіддю на виникаючі диспропорції буде відповідне посилення активності в тих зонах, де вона послабшала. Існує експансія комерційних інтересів при ослабленні просвітницької і виховної місії преси. Є соціально-культурні види преси, без яких суспільство втрачає своє духовне «обличчя», які навіть за самих пільгових умов не принесуть відчутного прибутку, якщо взагалі здатні його давати: видання для дітей, інвалідів, пенсіонерів і інших соціально незахищених верств населення, культурно-просвітницькі і науково-пізнавальні журнали і т.д. Вони потребують цільової підтримки з боку держави і меценатів, яка і вирівняє положення.

Інший напрям дій пов'язаний з корегуванням програм журналістської освіти. В ній треба передбачити першорядну увагу до формування громадянської свідомості молодих фахівців, які сприймали б свою працю як служіння інтересам суспільства, а не як лакейське обслуговування сильних миру цього або нестримне самовираження. Значна кількість журналістів не вміє вести ринково-конкурентну боротьбу, що змушує приділяти поглиблену увагу до менеджменту.

1 Ученова В. В., Старых Н. В. История рекламы. Детство и отрочество.– М., 1994.– С. 18

2 Сиберт Ф. С, Шрамм У., Питерсон Т. Четыре теории прессы. – М., 1998.

3 Засурский Я. Н. Десять лет свободы печати в России // Вестник Московского университета. 2001, № 1.– С. 14

4 Рэндалл Д. Универсальный журналист. 3-е изд. Вел. Новгород; – СПб., 1999. – С. 7.

5 Див. детал.: Законодательство и практика СМИ. – 2000. № 10.– С. 15.