14.6 Схема управління запірною арматурою
Існують схеми управління запірною арматурою з електродвигунами потужністю до 28 кВт, які відрізняються типами електроприводів, способами та кількістю місць управління. На рисунку 14.11 подано схему управління від ключа на БЩУ запірною арматурою з електродвигуном потужністю до 7 кВт. Інші схеми управління запірною арматурою в принципі однакові.
Рисунок 14.11 – Електрична схема індивідуального управління арматурою
потужністю до 7 кВт
Ці схеми забезпечують:
– пуск електроприводу з крайніх та проміжних положень;
– відкриття (закриття) та зупинку арматури під впливом команд дистанційного управління, які подає оператор за допомогою індивідуальних ключів управління, від УЛУ-ІІ, пристроїв технологічних захистів, блокувань, а також кнопок на фасаді блока БУЗ;
– зупинку арматури в разі перевантаження електропривода, яке контролюється муфтами граничного моменту;
– пріоритетне виконання команд від оператора;
– заборону проходження команд від оператора;
– задавання режиму управління (оператор або УЛУ-П);
– сигналізацію положення арматури, за допомогою двох ламп, розташованих на мнемосхемі, та двох світлодіодів, встановлених на фасаді блока (крайні положення – рівне світло відповідної лампи, зупинка в проміжному положенні – рівне світло обох ламп, хід арматури – переривчасте світло лампи положення, до якого рухається арматура) та погасання лампи крайнього положення, з якого переміщується арматура, після сходження її з кінцевого вимикача, відсутність світла обох ламп у разі зникнення напруги 220 В живлення її ланцюгів управління та контролю положення;
– формування інформації про положення арматури та її руху до УЛУ-ІІ, КОС, захисту та блокувань;
– роботу з «світлим» та «темним» щитами управління.
У схемах управління запірною арматурою потужністю до 7 кВт, які належать до пристроїв нормальної експлуатації і керуються з БЩУ, передбачено:
– індивідуальний ключ подачі команд SA1 та лампи сигналізації положення HLR1 та HLG1 на БЩУ;
– блок управління засувкою (БУЗ) А1 та блок семісторних ключів (БКЛ) А2, які розташовані в шафах УКТС.
Команди на відкриття (закриття) надходять до блока БУЗ, де через схему «АБО» надходять до входу тригера. Тригер при цьому видає сигнал «лог. 1», який надходить до блока БКЛ. Відкриття семистора в блоці БКЛ забезпечує подачу 220 В до пускача КМС (ПМО). Коли засувка займе відповідне поданій команді положення (крайнє), розімкнуться контакти кінцевого вимикача SQC1 (2–1). При цьому знеструмиться пускач КМС і зніметься напруга з дільника R1/R5, який контролює не відкрите (R2/R6 – не закрите) положення арматури.
Семістор у блоці БКЛ закриється внаслідок того, що блок БУЗ зніме команду на закриття. При дії команди «закрити» пристрій управління має особливість, яка полягає в тому, що в кінці ходу арматури на закриття виконується самоутримання пускача КМТ через свій замикаючий контакт (контакт муфти граничного моменту SQFT1) та кінцевий вимикач SQT2, який замикається трохи раніше, ніж розімкнеться кінцевий вимикач SQT1. Внаслідок цього, розмикання ланцюга обмотки пускача КМТ при переході арматури до кінцевого положення «закрито» виконується лише після досягнення необхідної щільності закриття арматури.
Замикання одного з контактів SQPT1, SQFT1 муфти граничного моменту внаслідок перевантаження на початку руху або в проміжному положенні арматури приводить до надходження сигналу на вхід «заборона закриття». Ця обставина забезпечує зупинку арматури та заборону її руху у вибраному напрямі до подачі команди у протилежний бік.
Також необхідно відзначити, що в схемі управління арматурою використана лише частина блока БКЛ – два з шести розташованих у ньому ключів. Невикористані в схемі ключі блоку БKЛ необхідно використовувати в схемах управління іншою запірною арматурою.
Команди від пристроїв автоматичного програмного управління УЛУ-ІІ повинні мати необхідну за часом тривалість Внаслідок цього вони не потребують «запам’ятовування», а сигнали від УЛУ-ІІ забороняють дію зворотного зв’язку в тригерах. Це дозволяє здійснити ступінчасте «відкриття» («закриття») арматури за командою імпульсатора УЛУ-ІІ без подачі команди «Стоп» від УЛУ-ІІ. Команди від захистів та блокувань «запам’ятовуються» у блоці БУЗ.
У пристрої передбачені входи для дії блокувань (технологічних заборон):
– «відкрити» («закрити»);
– «відкрити та заборонити закриття»;
– «закрити та заборонити відкриття»;
– «заборонити відкриття» («заборонити закриття»), причому цей вхід має найвищий пріоритет. У разі руху арматури в будь-який бік вона може бути зупинена у
проміжному положенні шляхом подачі протилежної команди дистанційного управління, а при русі засувки у вихідне положення – повторною командою оператора.
Існують засувки, управління якими можливе як з БЩУ, так і з РЩУ. У цьому випадку до схеми управління вводять додатковий блок БПУ, який забезпечує перемикання сигналів управління або від БЩУ, або від РЩУ. Арматура з електроприводом типу ЕПВ має два кінцевих вимикачі, тому для забезпечення її ущільненого закриття контакти муфти SQT2 та кінцевого вимикачі SQT1 ввімкнуті паралельно.
розглянемо деякі особливості ввімкнення електропривода арматури. Напруга живлення збірок РТЗО вводиться від двох секцій розподільчого щита 380/220 В через пакетні вимикачі ПВМ-3-60, автоматичні пускачі ПА-411, автоматичний вимикач A3163. Комутаційними апаратами електродвигунів арматури є пускачі ПМЕ-211, а всього комплекту – ПА-411. Захист від коротких замикань та перевантаження виконується автоматичними вимикачами типу АП-50-3МТ, а усього щита – вимикачами типу A3163. У шафах РТЗО встановлені блоки (по чотири у кожному) з комутаційною апаратурою схем управління електроприводами. Для схем управління запірною арматурою потужністю до 10 кВт застосовують блоки Б1, Б1А, Б15, Б2, Б5, Б22A, Б22Б.
література
1. ГОСТ 2.743-72. Обозначения условные графические в схемах, Двоичные логические элементы.
2. ГОСТ 2.755-74. Обозначения условные графические в схемах. Устройства коммутационные и контактные соединения.
3. Контрольно-измерительные приборы и автоматика энергоблока с реакторной установкой В-220: Учеб. пособие / B.C.Никитин. – Кузнецовск: Изд-во РАЭС, 1991. – 344 с.
4. Универсальный комплекс технических средств в схемах технологических защит / Сост. Н.Г.Барыкова. – М.: Изд-во МЭИ, 1992. – 48 с.
5. Ястребенецкий М.А., Иванова Г.А. Надежность автоматизированных систем управления технологическими процессами. – М: Энергоатомиздат, 1988. – 262 с.