Неповні речення

Повні і неповні речення розмежовуються за наявністю чи відсутністю тих або інших членів речення.

Повними є речення, в яких наявні всі члени речення.

Неповними є речення, у яких пропущений один або кілька членів, але їх можна встановити з попереднього речення чи з ситуації.

При визначенні неповних речень треба зважати на їх структурну і семантичну повноту або неповноту. Наприклад: Професор читає лекцію для старшокурсників, а доцент – для першого курсу. Обидві частини відрізняються за структурою: в першій є присудок, у другій він відсутній. Для розмежування повних і неповних речень важлива неперервність синтаксичних зв’язків. У першій частині речення вони неперервні:

Професор (що робить?) читає (що?) лекцію

(для кого?) старшокурсників.

Доцент (що робить?) .... (що?) ...

(для кого?) для першого курсу.

Структура і семантична неповнота другої частини легко встановлюється на основі попереднього контексту.

За структурними і семантичними ознаками можна виділити такі різновиди неповних речень:

1) структурно і семантично неповні. Їх ще називають ситуативні та контекстуальні, бо відсутній член речення допомагає відновити ситуація або контекст.

• Ви з Києва?

• Так.

• Як там?

• Спека.

Професор читає лекцію для старшокурсників, а доцент – для першого курсу.

2) структурно неповні, але семантично повні (еліптичні речення – випадання). Особливістю є те, що в них немає присудка, проте поза ситуацією і контекстом вони сприймаються як повні. Отже, еліптичні речення – це такі, в яких уявлення про пропущений член встановлюється з власного змісту і будови: Дівчина швидко-швидко так до хати.

Неповними можуть бути як двоскладні, так і односкладні речення.

Тире в неповних реченнях

У неповних реченнях тире ставиться на місці пропущеного присудка: Професор читає лекцію для старшокурсників, а доцент – для першого курсу.

Якщо пропущений інший член речення, то тире може ставитися або ні: По однім боці хвилюється пшениця, по іншім – сад росте. По однім боці хвилюється пшениця, по іншім сад росте.

Однорідні члени речення

Однорідними називаються члени речення, які пояснюють один і той же член речення, виконують однакові синтаксичні функції. Характеризуються такими ознаками:

1) займають позицію одного члена речення;

2) пов’язані з одним і тим же членом речення підрядним зв’язком;

3) пов’язані між собою сурядним зв’язком;

4) найчастіше мають однакове морфологічне вираження (іменники, дієслова, прикметники тощо);

5) виражають однотипні поняття.

Однорідні члени речення пов’язуються між собою за допомогою інтонації або сурядних сполучників: До аудиторії зайшли викладачі, абітурієнти, студенти. До аудиторії зайшли і викладачі, й абітурієнти, і студенти.

Поєднуються такими сурядними сполучниками:

1) єднальними: й, і, та (і), і...і, ні...ні, ані...ані, як...так і, не тільки...але й, не лише...але й: Не лише словом треба доводити правоту, а й ділом. І гори, і долини, і сади були облиті місячним сяйвом;

2) протиставними: а, але, проте, зате, однак, та (але): Караюсь, мучуся, але не каюсь (Т.Шевченко);

3) розділовими: або, чи, або...або, чи...чи, то...то, не то...не то, чи то...чи то: Цілий день то готуюся до екзаменів, то читаю художню літературу;