Просте речення Речення за метою висловлювання

Залежно від мети висловлювання усі типи речень поділяються на розповідні, питальні і спонукальні.

Розповідні речення містять повідомлення про якийсь факт, подію, подають опис тощо. За структурою вони можуть бути прості і складні. Для них характерна розповідна інтонація: тон підвищується на тому члені речення, у якому міститься найважливіше в повідомленні, і понижується в кінці речення: Весь сад у цвіту.

Питальні речення містять у собі запитання, які спонукають співбесідника до відповіді. За структурою вони бувають прості і складні: Хто тут ходить? Для вираження запитання використовується питальна інтонація, питальні частки чи займенники, питальне слово виноситься здебільшого на початок речення.

Серед питальних речень є перехідні конструкції: наприклад, риторичні запитання – питання, які містять у собі приховану розповідність і не вимагають відповіді: Хто може випити Дніпро?

Є питальні речення з відтінком спонукання: Чи не подав би ти мені води?

Спонукальними називаються такі речення, у яких виражається спонукання до дії через різні волевиявлення: наказ, заклик, побажання, пораду, дозвіл: Принесіть води. Подай-но мені води. Хай принесе води. Засобом вираження спонукання найчастіше виступає наказовий спосіб дієслова. Значення спонукання мають речення, у яких наявні вигуки, що виражають волевиявлення: Геть! Годі! Цить!

Розповідні, питальні, спонукальні речення можуть мати різну міру емоційного забарвлення. Одні вимовляються зі звичайною інтонацією, інші – з підсиленою. Речення, які вимовляються з підсиленою інтонацією, називаються окличними: Весь сад в цвіту! Хто тут?! Стояти струнко!

Просте двоскладне речення

Речення, яке містить у собі одну граматичну основу, називається простим: Сотні солов’їв щебетали на кущах молодого поросту (П.Мирний).

Речення, у якому граматична основа складається з підмета і присудка, тобто має обидва головні члени, називається двоскладним: Ніч була довга і невідома попереду (О.Гончар).

Граматична основа при цьому може складатися з однорідних підметів чи присудків: Сонце вже сховалось за вершечки , пускало крізь листя тоненькі рожеві стріли (Гр. Тютюнник).

Речення, яке складається лише з головних членів, називається непоширеним: Прийшла весна. Цвітуть сади.

Речення, що, крім головних, має і другорядні члени, називається поширеним: Прийшла запашна весна. Рясно цвітуть яблуневі сади.

Члени речення поділяють на головні і другорядні. Головні становлять його граматичну основу і виражають предикативність речення. Другорядні поділяються на означення, додатки і обставини.

Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення

Підмет – це головний член двоскладного речення, що означає предмет чи особу, про який або яку говориться у реченні. Він завжди відповідає на питання називного відмінка: хто? що?

Найчастіше підмет виражається іменником або займенником у називному відмінку, хоча може бути виражений і іншою частиною мови.

Крім того, підмет може виражатися як одним словом, так і сполученням слів. Залежно від цього підмет розрізняють простий і складений.

Простий підмет виражається одним словом, як правило, повнозначним (іменником, займенником, прикметником, числівником, дієсловом: Олег складає екзамени. Я складаю екзамени. П’ять – хороша оцінка. Черговий прибрав у кабінеті. Учитися – моє бажання.

Простий підмет може бути виражений вигуками та звуконаслідувальними словами: Над площею лунало “ура”.

Прості підмети можуть виражатися і словосполученнями, що називають одне поняття: Біла Церква – красиве місто. Василь Олександрович Сухомлинський – видатний педагог.

Складений підмет виражається словосполученням:

1) кількісний числівник + іменник: Шість студентів зайшли в аудиторію;

2) половина + іменник у Р.В.: Половина учнів не поїхала на екскурсію;

3) більшість, меншість, частина + іменник у Р.В.: Більшість учнів поїхала на екскурсію;

4) група, юрба, ватага, зграя, табун, отара, стадо, гурт + іменник у Р.В.: Група людей підійшла до музею;

5) кілограм, центнер, літр, метр тощо + іменник у Р.В.: Центнер хліба – то нелегка людська праця;

6) іменник (займенник) у Н.В. + З + іменник в О.В.: Ми з тобою студенти. Мама з Олегом скоро поїдуть відпочивати;

6) інфінітив (бути, стати, здаватися, залишатися) + іменник в О.В.: Стати студентом – моя мрія;

Присудок – головний член двоскладного речення, який характеризує підмет за дією чи ознакою. Відповідає на питання: Що робить підмет? Що з ним робиться? Який він є? Що він таке? Хто він такий?

Присудок буває простий і складений.

Простим називається присудок, виражений дієсловом, яке поєднує у собі лексичне і граматичне значення. До простих належать також присудки, які виступають у складеній формі майбутнього часу (буду робити), у формі наказового та умовного способів (хай знає, робив би), а також виражений фразеологічним зворотом: Він почервонів як рак.

Прості присудки можуть ускладнюватися повторенням дієслова в одній і тій же або схожій формі: Ходив він ходив. Ходить-походжає він по хаті.

А також дієсловами знай, давай, візьми у формі наказового способу: От узяла вона й полетіла.

Простий присудок може бути виражений повнозначним дієсловом БУТИ (знаходитися, перебувати) у різних часових та способових формах: Ми були вже неподалік будинку.

Складений присудок має дві частини: головну і допоміжну (зв’язку). Основне лексичне значення такого присудка закладене у головній частині, а граматичне – у допоміжній.

Дієслівний складений присудок виражається поєднанням допоміжного дієслова в особовій формі (хотіти, бажати, могти, воліти, мусити, починати, продовжувати, братися, стати, припиняти тощо) та інфінітива: З дерев починає опадати листя.

Іменний складений присудок утворюється поєднанням дієслова-зв’язки (бути, становити, являти собою, ставати, виявлятися, залишатися, робитися, називатися, вважатися, здаватися) з якою-небудь іменною частиною мови: іменником, займенником, прикметником, числівником. Основне лексичне значення такого присудка закладене в іменній частині, а граматичне у дієслові-зв’язці: День був теплий та сонячний.

Присудок
види присудка	простий дієслівний	складений
		дієслівний	іменний
спосіб вираження	дієслово	допоміжне дієслово (стати, починати, продовжувати, прагнути, намагатися, могти, хотіти, бажати, воліти, готуватися, збиратися) + неозначена форма дієслова	дієслово-зв’язка (бути, стати, становити, вважатися, називатися, лишатися, являти собою, здаватися, видаватися) + іменна частина
приклад	Я намалюю тебе серед березового гаю (І.Цюпа). Буду я навчатись мови золотої у трави-веснянки, у гори крутої (А.Малишко).	Я не можу мовчати (В.Симоненко). Він художник і не хотів жертвувати своїм покликанням (І.Цюпа).	Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Л.Костенко). Хотіла б я піснею стати (Л.Українка).