39. Розкрити поняття та основні завдання бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень

Основні завдання БО:

Формування повної і достовірної інформації про діяльність організації та її майновий стан. Необхідно внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності.

Керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна організації також зовнішнім - інвесторам, кредиторам і ін користувачів бухгалтерської звітності. Забезпечення інформацією, необхідної внутрішнім і зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності для контролю за дотриманням законодавства Р.Ф. при здійсненні організацією господарських операцій і їх доцільністю, наявністю і рухом майна і зобов'язань, використанням матеріально трудових і фінансових ресурсів відповідно до затверджених норм. Запобігання негативних результатів господарської діяльності організації і виявлення внутрішньогосподарських резервів забезпечення її фінансової стійкості.

40. Як здійснюється регулювання бухгалтерського обліку в Україні.

1.Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

— створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;

— удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Держава створює єдині правила ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, а виконання цих установлених єдиних правил є обов’язковим для всіх підприємств. Виконання встановлених правил ведення бухгалтерського обліку забезпечує користувачам звітності можливість сприймання інформації, яка наведена у фінансовій звітності різних підприємств, без додаткового вивчення особливостей підприємства.

2. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Затверджені П(С)БО постійно доопрацьовуються, і Міністерство фінансів своїми наказами вносить зміни та доповнення до нормативно-правових актів щодо регламентування обліку і звітності, що сприяють їх удосконаленню.

Створено Управління методології бухгалтерського обліку, яка є структурним підрозділом Міністерства фінансів України.

Управління забезпечує розробку та впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємствах, в організаціях усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ) і об’єднаннях підприємств1.

41)  Запаси — це активи, які утримуються підприємством для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством. Важливе значення для організації обліку виробничих запасів має їх правильна оцінка, вибір якої регулюється П(С)БО 9.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

До первісної вартості запасів, придбаних за плату, включаються такі фактичні витрати:

•  суми, що сплачуються згідно з договорами постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

•  суми ввізного мита під час імпортування запасів;

•  суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

•  транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи та перевезення запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

Транспортно-заготівельні витрати включаються до складу собівартості придбаних запасів безпосередньо прямим способом або відображаються загальною сумою на окремому субрахунку обліку запасів і щомісячно розподіляються між сумою залишку останніх на кінець звітного місяця та сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо). Методика їх розподілу викладена нижче;

•  інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів, доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, уважається їхня виробнича собівартість; тих, що одержані підприємством безоплатно, — їхня справедлива вартість з урахуванням витрат на доведення їх до стану можливого використання.

Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їхню справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їхня справедлива вартість. Різниця між балансовою та справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні одиниці, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

Справедлива вартість виробничих запасів визначається відповідно до П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств”.

Не включаються до первісної вартості запасів, а відносяться до витрат звітного періоду:

♦ понаднормові витрати та нестачі запасів;

♦ проценти за користування позиками;

♦ витрати на збут;

♦ загальногосподарські та інші витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

42) пасив у бухгалтерії — протилежна активу частина бухгалтерського балансу — сукупність усіх зобов'язань (джерел формування засобів) підприємства. Містить власний капітал — статутний і акціонерний, а також позиковий капітал (кредити, згруповані по складу й строках погашення.

Данні, що наводяться в пасиві Балансу, дозволяють визначити, які зміни відбулися в структурі власного і позикового капіталу, скільки залучено в оборот підприємства довгострокових і короткострокових коштів, тобто пасив показує, звідки узялися кошти, направлені на формування майна підприємства.

Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємств. Власний капітал - основа самостійності і незалежності підприємства.

Також відомо, наскільки оптимальне співвідношення власного (І і II розділи пасиву) і позикового капіталу (III і IV розділи пасиву), багато в чому залежить фінансове положення підприємства.

У складі забезпечення майбутніх витрат і цільового фінансування відображаються суми забезпечення для відшкодування майбутніх витрат і платежів (на оплату майбутніх відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов'язань і т. ін.), а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень з бюджету і інших джерел. При цьому у зв'язку із змінами, внесеними в п. 13 П(С)БО 11 наказом № 989, в обов'язковому порядку повинні створюватися забезпечення для відшкодування майбутніх операційних витрат на:

- виплату відпускних працівникам;

- додаткове пенсійне забезпечення;

- виконання гарантійних зобов'язань;

- реструктуризацію;

- виконання зобов'язань по обтяжливих контрактах і т. ін., які і підлягають відображенню в рядку 430 Балансу.

У вписуваному рядку 275 "IV. Необоротні активи та групи вибуття" відображається вартість необоротних активів та груп вибуття, які утримуються для продажу, що визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність".

У вписуваному рядку 605 відображаються зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, які утримуються для продажу, що визначаються відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність"

З урахуванням вищевикладеного приведемо в таблиці 2.43 порядок заповнення рядків Балансу (форма № 1-м) з використанням залишків бухгалтерських рахунків за спрощеним Планом рахунків (графа 3) і загальним (графа 4).

43) Природа балансу потребує рівності його активу й пасиву. Це зумовлено тим, що і в активі, і в пасиві відображаються ті самі засоби. Звідси випливають такі правила:

Актив (А) дорівнює пасиву балансу (П), тобто підсумки активу і пасиву мають бути однаковими:

А = П.

Бухгалтерський баланс є не тільки однією зі складових методу бухгалтерського обліку, а й одним із найважливіших джерел інформації для управління.

Складові (елементи) методу бухгалтерського обліку взаємопов'язані, оскільки вони випливають із форм і методів ведення обліку й контролю та обумовлюються ними.

Поділ господарських операцій на типи має теоретичне і практичне значення, яке треба враховувати в процесі затвердження форми балансу, визначення його будови та змісту, використання для оцінки фінансового стану й платоспроможності підприємства.

Залежно від характеру цього впливу господарські операції поділяються на 4 типи.

Для їх розгляду використаємо такі умовні позначення:

А - актив балансу,

П - пасив балансу,

Т - загальна сума змін.

Перший тип господарських операцій стосується тільки активу балансу, вносячи зміни у склад та розміщення необоротних і оборотних активів, витрати майбутніх періодів. При цьому валюта балансу не змінюється, охоплюючи нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокову дебіторську заборгованість, запаси, дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги, дебіторську заборгованість за розрахунками, поточні фінансові інвестиції, кошти та їх еквіваленти, витрати майбутніх періодів. Господарські операції набирають характеру вихідної інформації, що вносить не просто зміни в активи підприємства, а й стає передумовою відповідних змін у складі й розміщенні власного капіталу та зобов'язань.

Більшість господарських операцій другого типу веде до зміни статей балансу в межах одного розділу. До таких операцій належать: відображення суми ПДВ у рахунках підрядчиків і проектних організацій; відображення внеску за вартістю, що наведена в засновницьких документах (у цьому разі стаття балансу "Статутний капітал" збільшується, а стаття "Неоплачений капітал" зменшується на таку саму суму); відображення суми зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів у разі переведення їх до складу основних засобів (зменшується "Знос інших необоротних матеріальних активів" і збільшується "Знос основних засобів" - у балансі статтю

Третій тип господарських операцій впливає на актив і пасив балансу в бік збільшення, тобто валюта балансу за активом і пасивом збільшується на рівновеликі суми.

Операції третього типу проводяться в порівняно значній кількості. Вони охоплюють різноманітні ситуації і процеси виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства і завжди перебувають у динаміці

Четвертий тип господарських операцій впливає на актив і пасив балансу в бік зменшення, тобто валюта балансу одночасно зменшується на рівновеликі суми і за активом, і за пасивом. Проти господарських операцій першого й третього типів, операцій четвертого типу проводиться значно менше.

44) Розкрити сутність обліку амортизації основних засобів.

У процесі експлуатації основні засоби поступово втрачають свої споживчі та фізичні якості й стають непридатними для використання. Матеріальний знос основних засобів має назву «фізичний знос». Виділяють також моральний знос у двох формах.

Перша форма полягає у втраті місткості засобів праці внаслідок підвищення продуктивності праці. Навіть за умови, що нова техніка незмінна затехніко-економічни- ми характеристиками, широке її застосування має нижчу вартість і призводить до того, що придбані раніше засоби праці втрачають частку своєї вартості.

Друга форма морального зносу спричинена поширенням досконаліших і продуктивніших машин і механізмів, що також призводить до втрати вартості менш економічних засобів праці. їх доцільно замінювати новими, якщо економія коштів від такої заміни перевищує суму втрат від морального зносу, оскільки уповільнюється зростання продуктивності праці та знижується ефективність виробництва.

Однак вартість основних засобів не зникає безслідно, а переноситься у вигляді відрахувань на вироблений продукт, виконану роботу чи надану послугу, стає частиною їхньої вартості.

Таким чином, за весь час експлуатації об’єкта його вартість має бути повністю перенесена на новоство- рений продукт. Ці щорічні відрахування є поступовим погашенням вартості зношуваних основних засобів і

мають назву «амортизаційні відрахування», або «амортизація».

Амортизація (знос) — систематичний розподіл амортизованої суми активу протягом терміну його корисної експлуатації.

У зв’язку з цим необхідно з’ясувати сутність понять «амортизована сума активу» і «строк корисної експлуатації активу».

Згідно з П(С)Б0 7 «Дохід», амортизована сума — це собівартість активу (або сума, яка заміняє її у фінансових звітах) за відрахуванням ліквідаційної вартості. Строк корисної експлуатації — очікуваний період використання активу підприємством або кількість вироблених одиниць продукції чи інших подібних одиниць, яку підприємство сподівається отримати від цього активу.

Кожне підприємство має право обрати найбільш відповідний метод нарахування амортизації з тих, що передбачені П(С)Б0 7: метод прямолінійного списання; метод зменшення залишкової вартості (залишку); кумулятивний метод, або метод суми цифр років; виробничий метод; податковий.

Для відображення нарахованої амортизації у Плані рахунків передбачено рахунок 13 «Знос необоротних активів», який має такі субрахунки:

131«Знос основних засобів».

132«Знос інших необоротних матеріальних активів».

133 «Знос нематеріальних активів».

45) Метод бухгалтерського обліку - це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет. Бухгалтер- ський облік вивчає свій предмет за допомогою таких методів: хронологічного і систематичного спостереження; вимірювання господарських засобів і процесів; реєстрації та класифікації даних з метою їх систематизації; узагальнення інформації з метою звітності.Облікові дані формуються за допомогою таких елементів ме- тоду:

документуванняінвентаризація;оцінювання;калькулювання; рахунки;подвійний запис; бухгалтерський баланс; фінансова звітність.

Методу спостереження відповідають прийоми документу- вання та інвентаризації. Вимірювання здійснюють оцінюванням і калькулюванням. Реєстрацію та класифікацію (поточне групу- вання) проводять на рахунках за допомогою подвійного запису.

Узагальнення інформації з метою звітності відбувається у бухга- лтерському балансі та фінансовій звітності.

Документування - спосіб первинного спостереження і відо- браження господарських операцій у первинних бухгалтерських документах.

Інвентаризація - метод підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку, який полягає у виявленні фактичної ная- вності і стану залишків майна підприємства шляхом їх описуван- ня, підрахунку і оцінювання та зіставлення отриманих даних з даними бухгалтерського обліку. Метою проведення інвентариза- ції є приведення у відповідність облікових даних до фактичної наявності цінностей.

Оцінка - спосіб грошового вимірювання об'єктів бухгалтер- ського обліку, сутність якого полягає в перерахунку натуральних та трудових характеристик об'єктів обліку у вартісні відповідно до встановлених пропорцій.

Калькулювання - це метод обчислення собівартості вигото- влення продукції, виконання робіт, надання послуг шляхом вимі- рювання та розподілу витрат, які належать до того чи іншого об'єкта калькулювання (виробу, процесу, замовлення тощо). Об- лік кругообороту капіталу грунтується на трьох калькуляціях: со- бівартості придбання (постачання, закупки), виробничої собівар- тості та повної собівартості реалізованої продукції.

Бухгалтерський рахунок - спосіб систематичного спосте- реження, поточного групування та відображення інформації про стан та зміни в складі окремих об'єктів обліку (господарських за- собів, джерел їх утворення та господарських процесів). Графічно відображається у вигляді двосторонньої таблиці, ліва сторона якої називається дебет, а права -кредит.

Подвійний запис - метод відображення кожної господарсь- кої операції одночасно за дебетом одного і кредитом іншого ра- хунку в одній і тій самій сумі.

Бухгалтерський баланс - метод узагальнення даних про майно суб'єкта господарювання за видами (складом і розміщен- ням) і джерелами утворення в грошовому вимірі на певну дату.

Фінансова звітність - метод підсумкового узагальнення і одержання системи економічних показників, що характеризують господарську діяльність підприємства за звітний період.