Тема 2. Інвестиційна привабливість регіонів, галузей, підприємств: оцінка та прогнозування

2.1. Оцінка й прогнозування інвестиційної привабливості галузей економіки

Макроекономічне дослідження розвитку інвестиційного ринку є основою для оцінки й прогнозування інвестиційної привабливості галузей економіки. Макроекономічними показниками є валові й чисті інвестиції, які характеризують стан економіки страни, впливають на привабливість ринку для інвесторів.

Валові інвестиції – це загальний приріст капіталу у всіх формах, включаючи видатки на всі інвестиційні товари.

Чисті інвестиції – валові інвестиції за відрахуванням амортизації основного капіталу. Вони показують збільшення обсягу капіталу за певний період . Частка чистих інвестицій у національному доході називається нормою нагромадження. Величина чистих інвестицій, необхідних для виробництва одиниці приросту національного доходу, називається капіталізуючим коефіцієнтом.

У зростаючій економіці валові інвестиції перевищують амортизацію, це означає, що обсяг капіталу зростає, (тобто мають місце чисті інвестиції).

У статичній економіці – валові інвестиції повністю заміщають капітал, спожитий у процесі виробництва річного обсягу продукції.

У занепадаючій економіці – валових інвестицій недостатньо, щоб замістити капітал спожитий у річному виробництві. У результаті скорочується обсяг капіталу в економіці.

Основними елементами, які характеризують стан кон’юнктури інвестиційного ринку є попит, пропозиція, ціна й конкуренція. Співвідношення цих елементів ринку постійно змінюється. Ринкова кон’юнктура являє собою форму прояву на інвестиційному ринку в цілому або окремих його сегментах системи факторів, що визначають співвідношення попиту, пропозиції, цін і умови конкуренції. Перша стадія циклічного розвитку інвестиційного ринку ( підйом ) характеризується пожвавленням економіки в цілому. Росте обсяг попиту на об’єкти інвестування, підвищується рівень цін на них, розвивається конкуренція. Другу стадію (кон’юнктурний бум ) характеризує різке зростання попиту на всі інвестиційні товари. Пропозиція незважаючи на своє зростання повністю задовольнити попит не може. Одночасно зростають ціни на всі об’єкти інвестування, підвищуються доходи інвесторів і інвестиційних посередників. Третя стадія (ослаблення кон’юнктури) показує зниження інвестиційної активності у зв’язку зі спадом в економіці в цілому, деякий надлишок пропозиції об’єктів інвестування, початок зниження рівня цін на більшість об’єктів інвестування. Остання четверта стадія (кон’юнктурний спад) – найнижчий рівень попиту й обсягу пропозиції незважаючи на те ,що пропозиція перевищує попит; доходи інвесторів і посередників падають до найнижчої відмітки: на ряді об’єктів навіть спостерігаються збитки.

Прогнозування кон’юнктури інвестиційного ринку складається із трьох етапів:

1. Вибір періоду прогнозування (короткостроковий до 1 року, середньостроковий від 1 до 3 років, довгостроковий понад 3 років):

• короткостроковий прогноз служить для вироблення тактики інвестування й формування інвестиційних проектів, що складаються з короткострокових фінансових інструментів;

• середньостроковий прогноз – для формування інвестиційних проектів за рахунок невеликих по капиталоємкости об’єктів реального інвестування й довгострокових фінансових інструментів; для реінвестування коштів, вкладених у неефективні інвестиційні проекти;

• довгостроковий прогноз – пов’язаний з формуванням інвестиційного портфеля за рахунок великих капіталомістких об’єктів реального інвестування.

2. Визначення глибини прогнозних розрахунків – поглиблена сегментація з виділенням окремих галузей, підгалузей регіонів і т.і.

3. Вибір методів прогнозування й здійснення прогнозованих розрахунків:

• метод факторний (вивчення зміни окремих факторів,які вливають на попит, пропозицію, ціни й рівень конкуренції, а також на визначення можливої зміни цих факторів);

• трендовый метод – заснований на поширенні виявленої в процесі аналізу кон’юнктурної тенденції на майбутній період. Він є недостатньо точним і використовується тільки для короткострокового прогнозування.

Макроекономічні показники розвитку інвестиційного ринку формуються в процесі побудови системи моніторингу, що складається з розділів: основні показники розвитку ринку капіталовкладень; основні показники розвитку ринку об’єктів приватизації; основні показники розвитку ринку нерухомості; основні показники розвитку фондового ринку; основні показники розвитку грошового ринку й т.і.

Світова практика виробила ряд індикаторів (інтегральних показників), що характеризують рівень інвестиційної привабливості окремих країн – (національний доход, зовнішня й внутрішня заборгованість, доступність кредитних ресурсів для короткострокового й довгострокового інвестування, політичні ризики й т.д.).

Серед індикаторів, що характеризують стан економіки США і її вплив на кон’юнктуру інвестиційного ринку (у першу чергу фондового), одне з перших місць займає індекс Доу-Джонса. Усереднене значення цього індексу формується на основі трьох спеціальних індексів – промислового (на основі курсу акцій 30 найбільших промислових компаній), транспортного (динаміка курсу акцій 20 залізничних, авіа й автотранспортних компаній) і комунального (курс акцій 15 комунальних компаній). Цей індекс розраховується з 1897 року.

В Україні також зроблена спроба розробити перший індикатор інвестиційного ринку: «L – індекс» (фондовий індекс ліквідних акцій). Цей індекс запропонований експертами газети «Фінансова Україна». Він розраховується по динаміці курсів акцій 10 компаній. Однак цей індекс скоріше показовий для методики його побудови, чим для його застосування в практиці через недостатню представницьку базу.

Оцінивши макроекономічні показники інвестиційного ринку інвестор досліджує й вибирає галузь для ефективних інвестицій. За обсяом іноземних інвестицій на душу населення Україна займає 22 місце серед країн Східної Європи, уступаючи Білорусії, Казахстану й Молдові.

Американська дослідницька організація оцінила інвестиційну привабливість України в 60 балів по 100 бальній шкалі. Така ж оцінка в Росії, а в Румунії ледве гірше - 59 балів, для порівняння.

МВФ і іноземні інвестори оцінюють привабливість країни по різному. Для МВФ досить грошової стабільності - низька інфляція, відсутність бюджетного дефіциту, стабільний валютний курс. Однак для іноземного інвестора цього недостатньо. Наприклад для стримування інфляції влада зменшила рівень монетаризації економіки. У результаті підприємства загрузли в боргах. І тепер для іноземного інвестора мало купити підприємство, а ще необхідно погасити борги. Це знижує рентабельність виробництва. Дорога гривня робить імпорт більше вигідним, чим виробництво усередині країни. Іноземних інвесторів лякає ще й політична нестабільність, високі податки й корупція. По рейтингу корумпованості серед 90 найбільш сумнівних країн світу Україна перебуває на 88 місці (рейтинг починається з найменш корумпованих країн). Гірше чим у нас тільки в Нігерії і Югославії. Росія на 82 місці, Білорусія й Польща з Литвою на 43 місці.

Згідно даним щорічної доповіді Всесвітнього економічного форуму, присвяченого конкурентоспроможності країн миру, перше місце в списку країн, оцінюваних по індексі перспективної конкурентоспроможності, знову зайняли США, відтіснивши на друге місце Фінляндію. Індекс перспективної конкурентоспроможності країни відображає її потенціал стійкого росту в середньостроковій перспективі. У першу десятку цього рейтингу входять також Тайвань, Сінгапур, Швеція, Швейцарія, Австралія, Канада, Норвегія й Данія. По цьому показнику Росія зайняла 64 місце серед 80 країн, що брали участь у дослідженні (в 2001 році - 63 місце). Україна - 77 місце (торік 69-е місце), випередивши лише Болівію, Зімбабве й Гаїті.

Перспективність розвитку важливий, але далеко не єдиний критерій, що визначає інвестиційну привабливість тих або інших галузей. Така оцінка повинна включати показники ризику, прибутковості, темпи й форми приватизації, експортний потенціал продукції, рівень цінової захищеності від імпорту й т.і.

У процесі співробітництва з відомою в Україні інвестиційною компанією «Омета инвест» доктором економічних наук, професором Ігорем Олександровичем Бланком проведене дослідження інвестиційної привабливості окремих галузей економіки. На основі отриманого кількісного значення інтегрального показника оцінки інвестиційної привабливості всі галузі промисловості України згруповані по чотирьох групах:

1. Пріоритетні (кольорова металургія, чорна металургія, парфюмерно-косметична промисловість, спиртова промисловість, виробництво натуральної шкіри й т.і.). У середньому по цих галузях ефективність інвестицій у цей час на 40-50% вище, ніж всередньому по всій Україні.

2. Досить високої інвестиційної привабливості (нафтопереробна й газова промисловості, машинобудування й металевопереробна промисловість, виноробне виробництво й т.і.). Ефективність цих інвестицій на 20-25% вище, ніж по промисловості України в цілому.

3. Середньої інвестиційної привабливості (хімічна й нафтохімічна промисловості, вовняна промисловість, виробництво плодоовочевих консервів і маслосироварна промисловість).

4. Низька інвестиційна привабливість (вугільна, електроенергетика, цукрова промисловість і деякі інші). Низька норма рентабельності, рівень цін наближений до світового рівня за умов інфляції приведе до зниження рентабельності за рахунок росту поточних витрат.