Тема 6. Формування оптимального портфеля фінансових інвестицій підприємства і управління ним

6.1.Формування інвестиційного портфеля підприємства

Інвестиційний портфель – |ціленаправлений| сформована сукупність об'єктів реального, інтелектуального і фінансового інвестування, призначена для реалізації інвестиційної політики підприємства в майбутньому періоді (– сукупність фондових інструментів, сформованих інвестором).

Конкретними, локальними цілями формування інвестиційного портфеля є|з'являються|:

а) забезпечення високих темпів зростання|зросту| капіталу в довгостроковій перспективі;

б) забезпечення стабільності доходу в поточному періоді;

в) забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків;

г) забезпечення достатньої ліквідності інвестиційного портфеля.

З погляду альтернативності цілей інвестор сам визначає їх пріоритетність. Це в свою чергу|в свою чергу| визначає тип сформованого інвестиційного портфеля:

- по цілях формування інвестиційного доходу:

1) портфель доходу, який формується по критерію максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді в незалежності від темпів приросту капіталу в довгостроковій перспективі;

2) портфель зростання, який|зросту| формується по критерію максимізації темпів приросту капіталу в довгостроковій перспективі в незалежності від рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді. Такий портфель орієнтований на забезпечення високих темпів зростання|зросту| ринкової вартості підприємства, оскільки норма прибутку в довгостроковому інвестуванні вище, ніж в короткостроковому|короткотерміновому|. Формування такого портфеля може дозволити собі тільки|лише| стійкі у фінансовому відношенні|ставленні| підприємства.

- залежно від інвестиційних ризиків:|типи|

1) агресивний (спекулятивний) портфель формується по критерію максимізації поточного доходу або приросту інвестованого капіталу в незалежності від сукупного інвестиційного ризику. При цьому інвестиційний капітал може бути втраченим або повністю|цілком| або значною мірою.

2) помірний (компромісний) портфель формується із|із| загальним|загальним| рівнем портфельного ризику наближеного до середньо ринкового рівня. |значить| Норма прибутку на вкладений капітал буде також наближена до середньоринкового рівня|;

3) консервативний портфель формується по критерію мінімізації рівня інвестиційного ризику найбільш обережними інвесторами, що практично виключають використання фінансових інструментів, рівень ризиків яких перевищує середньоринковий| рівень. Він забезпечує найбільший рівень безпеки фінансового інвестування.

Виходячи з цих основних типів інвестиційних портфелів, формуються різні їх варіанти, які використовуються при реалізації політики фінансового інвестування підприємства.

До них відносяться: агресивний портфель доходу; агресивний портфель зростання|зросту|; помірний портфель доходу; помірний портфель зростання|зросту|; консервативний портфель доходу; консервативний портфель зростання.

Одним з найпоширеніших підходів до формування інвестиційного портфеля є|з'являється| принцип рівноваги ринку. При такому підході портфель ЦП відповідає структурі ринку і формується з|із| ЦП найбільш вагомих|вагомих| учасників фондового ринку з|із| періодичним їх коректуванням. Це означає, що при нормальному стані|достатку| ринку продавці ЦП і їх покупці активно взаємодіють. Наслідком цього є|з'являється| те, що розрив між цінами попиту і пропозиції|речення| неістотний|несуттєвий|. У загальному вигляді|виді| середньоринкова| прибутковість ЦП визначається по формулі:

де Ri| – прибутковість i-| го| виду ЦП;

n – кількість цінних паперів;

Di| – питома вага ЦП i-| го| виду|виду|.

Якщо зібрати всі ринкові показник прибутковості всіх акцій Rp і показники прибутковості кожного виду цінних паперів Ri за t – певних періодів, то можна розрахувати їх середні величини Rp і Ri і середньоквадратичні відхилення цих показників і . Чим більше величина відхилення, тим вище ризик.

Існують такі вимоги до формування інвестиційного портфеля:

- враховувати принцип дисбалансу ринку: тільки|лише| 20% цінних|коштовних| паперів приносять 80% прибутковості портфеля, 20% продукції дають 80% прибутку;

- слід стежити за ринком на підставі аналізу аналітики ринку (прибутковість і ризикованість);

- робити|чинити| довгострокові інвестиції, тобто тримати акції в впродовж 10 і більше років;

- купувати|купляти| папери, коли ціни на них низькі;

- вкладати | 60% капіталу портфеля в акції;

- продавати збиткові акції, якщо ціна падає на 15%;

- перекидати ресурси з|із| низькоприбуткових| цінних паперів у високодоходні (критерій оцінки прибутковості ЦП – індекс відношення|ставлення| ціни до прибутку: якщо індекс відношення|ставлення| ціни до прибутку нижче 10, то слід купувати|купляти| ці активи).

На рисунку 6.1. відображено критеріальні аспекти формування інвестиційного портфеля.

Практичне формування інвестиційного портфеля здійснюється у декілька етапів:

1 етап : формування цілей його створення|створіння| і визначення їх пріоритетності;

2. етап: вибір фінансової компанії;

3. етап: вибір банку, який вестиме інвестиційний рахунок.

При формуванні інвестиційного портфеля використовують основні принципи:

По-перше: прибуток портфеля визначається на 94% вибором типу|типу| інвестиційного інструменту; на 4% вибором конкретних ЦП; на 2% оцінкою моменту купівлі цінного папіру.

По-друге: ризик інвестицій певного типа|тип| ЦП визначається вірогідністю|ймовірністю| відхилення прибутку від очікуваного|сподіваного| її значення.

По-третє: спільний|загальний| прибуток і ризик інвестиційного портфеля коректуються його структурою.

По-четверте: всі оцінки, які використовуються при створенні|створінні| інвестиційного портфелю, носять ймовірністний характер.

До основних принципів формування класичного консервативного портфеля відносяться: принцип консервативності, принцип диверсифікованості|, принцип достатньої ліквідності). Перший принцип полягає в тому , що можливі втрати від ризикованої частки з певною ймовірністю треба покривати доходами від надійних активів. Другий принцип (основний) передбачає те, що можливі невисокі доходи від одних цінних паперів треба компенсувати високими доходами з інших паперів. Третій принцип передбачає наявність достатньої частки високоліквідних та середньо ліквідних активів, які нададуть можливість у необхідний час швидко задовольнити потреби клієнтів у коштах.