Тема 5. Основи управління фінансовими інвестиціями

5.1.Характеристика й класифікація інструментів фондового ринку.

Цінні папери є одним із джерел необхідного капіталу для найважливіших галузей промисловості. Цінний папір – документ, що представляє собою право власності або позики стосовно емітента, що може самостійно обертатися на ринку й бути об'єктом купівлі-продажу.

До найпоширеніших форм цінних паперів відносяться: акції, облігації, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати й казначейські зобов'язання. Крім вищезгаданих фондових інструментів, існує безліч інших (ф'ючерси, опціони, варанти й т.і.), які є похідними цінних паперів і купуються скоріше зі спекулятивними цілями.

Існують різні ознаки класифікації цінних паперів:

1. Залежно від емітентів: державні (випускаються центральним урядом, місцевими органами влади й т.і.), приватні (випускаються приватними фірмами й банками) і міжнародні.

2. Залежно від способу виплати доходів можна виділити цінні папери - з фіксованим доходом і плаваючим доходом.

3. За рівнем ризику : безризикові й ризикові .

4. За рівнем доходностиі: високодоходні й низькодохідні.

5. Залежно від способу реєстрації: іменні (дані про їхнього власника вносяться в реєстраційну книгу акціонерного товариства і позначаються в самих цінних паперах) і на пред'явника (вільно продаються й купуються).

6. Виходячи із класифікації прав по цінним паперам, можна поділити останні на такі, що проджують: зобов’язуючі права (облігація, вексель, чек); матеріальні права (коносамент); корпоративні права (акція).

7. Згідно відносин, які передбачаються на предмет обігу цінних паперів: специфічні інвестиційні відносини (акція, облігація); торгівельні відносини (вексель, чек, коносамент);

8. За способом їх випуску : емісійні та неемісійні (випуск їх здійснюється тільки в документарній формі).

Цінні папери із фіксованим доходом установлюють тверду ставку винагороди в % від номінальної вартості цінних паперів . Цінні папери із плаваючим доходом не фіксують ставку винагороди, вона змінюється залежно від результату виробничо-господарської діяльності суб'єкта й сумарної вартості пакета цінних паперів.

Всі види цінних паперів мають ступінь ризику пропорційну розміру їх доходу. До низькодоходних цінних паперів ставляться державні цінні папери.

До високоприбуткових – цінні папери окремих суб'єктів виробничо-господарської діяльності, вкладені в певні галузі народного господарства. Сьогодні на Україні це нафтохімічні галузі, військово-промисловий комплекс, інноваційні галузі побудовані на біотехнологіях.

Розглянемо більш докладніше кожний вид цінних паперів, тобто фондових інструментів для інвестування.

Емісійні цінні папери – папери, які закріплюють сукупність прав, які підлягають безумовній реалізації із притримуванням установлених законом форми й порядку, які розміщаються випусками як у документарній, так і бездокументарній формі, при цьому в середині одного випуску всі цінні папери мають реальний обсяг і строки реалізації прав незалежно від часу споживання.

Вони можуть вільно обертатися на вторинному ринку, при цьому до нового власника емісійних цінних паперів переходить вся сукупність прав, освітлених ними. Випуск таких цінних паперів підлягає обов'язковій реєстрації у відповідному реєстраційному органі у встановленому порядку.

Неемісійні ЦБ – папери, які не відповідають вищевказаним вимогам. Випуск їх здійснюється тільки в документарній формі.

Акція – цінний папір без встановленого строку обігу, що свідчить про пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому й право на участь у розділі майна при його ліквідації, надає право на участь у керуванні їм і одержанні частини прибутку у вигляді дивідендів . Акція іменна – акція , яка випускається господарським товариством для членів свого трудового колективу. Кумулятивна акція – акція , дивіденди якої накопичуються до визначеного терміну, який визначено положенням по цих цінних паперах. Привілейована акція – акція, власник якої має право визначного голосу у рішенні зборів засновників господарського товариства, яким належить контрольний пакет акцій. Прості акції – акції іменні з правом участі в управлінні ггосподарським товариством. Акції на пред’явника – цінні папери, які не мають серед своїх реквізитів ім’я власника.

Акція повинна вміщати наступні реквізити: фірмову назву акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного паперу, порядковий номер, дату випуску, вид акції (проста, іменна), номінальну вартість, розмір статутного фонду на день випуску акції та їх кількість, термін виплати дивідендів, підпис голови правління та печатку. Кожний досвідчений інвестор повинен вміти купувати акції, тобто купуючи акції необхідно: переглянути проспект емісії на предмет фінансового стану акціонерного товариства, можливих умов щодо викупу акцій за вимогою інвестора; розглянути ліцензію як дозвіл на торгівлю цінними паперами, вивчити статутні документи, звіти аудиторських фірм; у руки треба отримувати або акції або сертифікат на акції з випискою із реєстру акціонерного товариства. Крім того треба зясувати чи є власником контрольного пакету акцій трудовий колектив товариства, який може вирішити збільшувати вартість своїх акцій, вартість проданих – залишати без змін. Приймаючи рішення щодо купівлі акцій інвестор повинен знати, що дивіденди не обов’язкові до виплати, бо їх прибутковість залежить від результатів діяльності емітенту, що досить складно передбачити.

На ринку цінних паперів акції продаються за ціною, що складається під впливом попиту та пропозиції на них, і відрізняється від номінальної. Ця ціна називається курсом акцій. Курс акції визначається відсотком дивіденду у банківському відсотку. Чим стійкішою є динаміка росту дивідендів по акціях, тим вище рейтинг акціонерного товариства. У такий спосіб для інвесторів акції - найбільш прибутковий об'єкт вкладення, чим інші цінні папери, тому що дохід по них складається не тільки з дивідендів, але й із приросту вкладеного капіталу внаслідок росту цін акцій (особливо в умовах інфляції).

Облігація – цінний папір, що свідчить про внесення її власником коштів і про виплату йому номінальної вартості цих цінних паперів у встановлений строк з виплатою доходів по них у вигляді фіксованого або плаваючого відсотка. Власники облігацій, на відміну від власників акцій, не є власниками, однак вони одержують стабільний дохід у вигляді певного відсотка. Повернення грошей по облігаціях здійснюється на певний момент часу - дату погашення. Строк, на який залучаються кошти, може бути від декількох місяців до декількох років.

Отже, дохід від облігацій відрізняється більшою надійністю (чим по акціях), тому що про цьому здійснюються фіксовані виплати, незалежно від результатів діяльності емітента.

У світовій практиці розрізняють три основні категорії облігацій: облігації корпоративні (підприємств); облігації уряду (урядових органів та установ); муніципальні облігації. Не стала винятком і Україна: у вітчизняному законодавстві , а саме в Законі «Про цінні папери та фондову біржу», міститься класифікація облігацій по емітентах: облігації внутрішнії та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств.

Корпоративні облігації це зобов’язання підприємства перед кредитором щодо виплати в зазначені строки суми боргу та відсотків за отриманими позичками. Корпорації випускають облігації для мобілізації довгострокового капіталу. На відміну від акцій, які є власним капіталом корпорації, облігації це боргові папери, тому відсотки по облігаціях повинні сплачуватися до розгляду питання щодо дивідендів по акціях.

Серйозною перевагою облігаційної позики на відміну від випуску акцій є те, що внаслідок розміщення облігацій не відбувається перерозподілу акціонерного капіталу, що важливо для великих компаній – емітентів. Недоліки випуску облігацій пов’язані з витратами емітента на їх обслуговування досвідченими операторами фондового ринку – так званими накладними витратами. Вартість таких послуг на українському ринку становить від 1 до 3 відсотків від вартості випуску. Т. ч. облігації мають наступні привабливі риси для інвесторів: мають фіксований процент , який забезпечує постійний прогнозований грошовий потік; процент по облігаціях вищий за банківський депозитний процент (див. табл.. 5.1.); вкладення є менш ризикованими, ніж в акції, оскільки навіть в умовах банкрутства емітента облігацій спочатку задовольняються вимоги кредитора (власника облігацій), а потім – власника акцій із остаточного майна.

Ощадний сертифікат – письмове свідоцтво банку про прийняття на депозит коштів, що підтверджує право вкладника на одержання внеску й відсотків по ньому, після закінчення встановленого строку.

Ощадні сертифікати можуть бути терміновими або до запитання. По термінових сертифікатах установлюються більше високі відсотки й тому вони є вигіднішими. Можливість дострокового вилучення коштів (при цьому банк знижують % виплат) є відмінною рисою ощадних сертифікатів від інших цінних паперів.

Інвестиційний сертифікат – цінний папір, що випускається інвестиційним фондом або інвестиційною компанією, що надає право на одержання доходу по ній у вигляді дивіденду. Власник інвестиційного сертифіката не є власником інвестиційного фонду на відміну від акціонерів - власників акцій.

Державні цінні папери – цінні папери на пред'явника, за допомогою яких держава позичає гроші в підприємств і населення на добровільній основі, що дає право на одержання певного доходу в майбутньому.

Найпоширенішими видами державних цінних паперів є облігації державної позики й казначейські зобов'язання. Уряд займає в інвесторів гроші шляхом продажу їм цінних паперів у випадку перевищення державних видатків над надходженнями в держбюджет. У такий спосіб держава дістає необхідні кошти для покриття дефіциту держбюджету. Такий спосіб залучення додаткових коштів більше ефективний на відміну від емісії нових грошей, тому що не веде до інфляції.

Доцільність випуску в Україні державних ЦБ багатьма фахівцями відкидалася, тому що довіра до уряду сильно підірвано економічною кризою. Однак навесні 1995 року Мінфін разом з Нацбанком розмістив перший випуск державних облігацій внутрішньої позики (строк їхнього обігу 9 місяців). Облігації державної позики мають ряд достоїнств, у тому числі, звільнення від оподатковування.

Вексель – цінний папір, що відрізняються розміром грошової суми й строком пред'явлення – засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити по настанню строку певну суму грошей власникові векселя (векселедержателеві).

Чек – вексель на банк проти депонованої на рахунку суми, який сплачується по пред'явленню: інструкція банку виплатити зазначену в ньому суму.

Опціон – умова, що включається в біржові угоди на строк, по якому однієї зі сторін надається право вибору між окремими , взаємовиключними умовами угоди або зміни її первісних умов; надане компанією право покупки акцій своїм вищим службовцям за твердою ціною.

Ф'ючерсний контракт – торговельна угода, розрахована на покупку права на стандартизований товар по мірі виробництва й з поставкою його в певний термін.

Варант – акції або облігації , по яких уряд або Нацбанк гарантують виплату дивідендів.

Набуло чинності рішення Державної комісії по цінним паперам та фондовому ринку № 91 від 03.04.2001 р., відповідно до якого кожний український емітент зобов'язаний привласнити міжнародний код своїм цінним паперам , які є товаром на міжнародному ринку. Певну суму повинен заплатити національному депозитарію України (НДУ) кожний емітент за присвоєння коду своїм цінним паперам (можливо кожному випуску).