ЗМІСТ

Передмова

Розділ 1. Вступ. Концептуальні засади реформування освіти в Україні……8

1. Концепція загальної середньої освіти ………………….…………….8

2. Структура, зміст, мета й завдання шкільної освіти………….………9

3. Зміст реформування природничих дисциплін у концепції загальної середньої освіти……………………………………………………….13

4. Природознавство, його структура. Види природничих наук, предмет та мета вивчення………………………………………………………16

Розділ 2. Загальнонаукові методи емпіричного пізнання……………………22

2.1. Загальнонаукові методи емпіричного пізнання………………………22

2.2. Спостереження як метод наукового пізнання шляхом опису об’єкта пізнання…………………………………………………………………25

2.3. Експеримент як цілеспрямований, активний, контрольований вплив дослідника на досліджуваний об’єкт з метою виявлення й вивчення його властивостей та характеристики………………………………...28

2.4. Вимірювання – це процес, що визначає кількісні значення вимірюваного об’єкта за допомогою тих чи інших спеціальних технічних пристроїв……………………………………………………31

Розділ 3. Загальнонаукові методи теоретичного пізнання…………………..36

3.1. Абстрагування як перехід від чуттєвого сприйняття конкретних об’єктів до абстрактних уявлень про них, відтворених у мисленні...36

3.2. Ідеалізація – уявне внесення певних змін у досліджуваний об’єкт відповідно до мети дослідження. ……………………………………..38

3.3. Формалізація як особливий метод оперування певною множиною символів…………………………………………………………………41

3.4. Індуктивні та дедуктивні методи, їх характеристика………………...44

3.5. Інші методи наукового пізнання: аналіз і синтез, аналогія та моделювання……………………………………………………………46

Розділ 4. Життя як особлива форма руху матерії……………………………..52

4.1. Життя як особлива форма руху матерії. Концепції сутності життя…52

2. Основні ознаки живих організмів:…………………………………..55

4.2.1. Єдність хімічного складу; дискретність і цілісність; високий ступінь організації;……………………………………………………..56

4.2.2. Обмін речовин і перетворення енергії; саморегулювання і самовідтворення; редуплікація та індивідуальний розвиток;………57

4.2.3. Подразливість; пристосованість до середовища існування;….61

4.2.4. Здатність до історичного розвитку (філогенезу)………………53

Розділ 5. Сучасні рівні організації живої природи……………………………66

5.1. Молекулярний рівень організації живої природи:……………………66

5.1.1. Характеристика білків, жирів, вуглеводів та нуклеїнових кислот……………………………………………………………………66

5.1.2. Обмін речовин та енергії у живій природі. Етапи біосинтезу білка……………………………………………………………………..74

5.1.3. Енергетичний обмін як джерело постачання енергії у клітині…………………………………………………………………...76

2. Клітинний рівень організації живої природи:………………………79

5.2.1. Особливості будови клітин прокаріотів та еукаріотів, рослинних і тваринних клітин…………………………………………79

5.2.2. Поділ клітини, його значення у процесі росту, регенерації та розмноження організмів……………………………………………….83

Розділ  6. Сучасні рівні організації живої природи…………………………...88

6.1. Тканинний рівень організації живої природи…………………………88

6.2. Організмовий рівень організації живої природи. Організм як єдине ціле……………………………………………………………………..101

6.3. Популяційно–видовий рівень організації живої природи…………..102

6.4. Біогеоценотичний рівень організації живої природи……………….108

6.5. Біосферний рівень організації живої природи……………………….113

Розділ 7. Еволюція органічного світу…………………………………………120

7.1. Еволюційні ідеї, концепції та гіпотези в додарвінівський період….120

7.2. Концепція еволюції Ж. Б. Ламарка та Ч. Дарвіна…………………...123

7.3. Мінливість як фактор еволюції……………………………………….129

7.4. Теорія штучного та природного добору……………………………...130

7.5. Подальший розвиток теорії еволюції. Головні напрями еволюції…131

Розділ 8. Розвиток життя на Землі…………………………………………….143

8.1. Гіпотези виникнення життя…………………………………………...143

8.2. Сучасні погляди на утворення Сонячної системи та місце Землі серед планет………………………………………………………………….148

8.3. Хронологія еволюції живої матерії…………………………………..154

8.4. Походження людини. Місце людини в системі тваринного світу. Людські раси…………………………………………………………..156

Розділ 9. Екологія як наука, що вивчає взаємозв’язки людини з навколишнім середовищем……………………………………..167

9.1. Екологія як фундаментальна наука, що включає ряд підрозділів….167

9.2. Екологічні проблеми довкілля та шляхи їх розв’язання……………172

9.3. Основні напрями охорони природи. Природоохоронні заходи захисту довкілля………………………………………………………………..177

9.4. Сучасні підходи до формування свідомого ставлення до екологічної дійсності…………………………………………………………………….180

Іменний покажчик……………………………………………………………….187

Предметний покажчик………………………………………………………….189

Рекомендована література……………………………………………………...191

ПЕРЕДМОВА

Реформування вищої освіти в Україні й перехід на кредитно–модульне навчання передбачає необхідність підготовки високоосвічених та професійно грамотних спеціалістів. У зв’язку з цим перед вищими освітніми закладами виникає особлива необхідність удосконалення викладання дисциплін природничого циклу на рівні досягнень вітчизняних та зарубіжних науковців, нових світових освітніх стандартів.

У цьому контексті навчальна дисципліна “Теоретичні і практичні аспекти природознавства та екології” для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “Магістр” галузі знань 0101 “Педагогічна освіта” напряму підготовки “Початкова освіта” у педагогічному університеті є курсом, спрямованим на оволодіння магістрами науково-методичними аспектами викладання природознавства.

Мета курсу – оволодіння теоретичними і практичними методами наукового пізнання, формами й засобами навчання з циклу природничих дисциплін та поглиблення знань і вмінь з основ природознавства, а також формування у студентів професійних знань, умінь та навичок застосування отриманих знань при викладанні природознавства у загальноосвітніх закладах, відповідно до вимог Концепції загальної середньої освіти. У навчальному курсі органічно поєднуються теоретичні питання з формуванням практичних умінь у магістрів, розглядаються інноваційні форми навчання.

Важливими завданнями навчальної дисципліни є:

• ознайомлення із теоретичними і практичними аспектами викладання природознавства;

• розробка й навчання основ природознавства з урахуванням вікових особливостей учнів та послідовності їх вивчення у старших класах;

• оволодіння методами й прийомами навчання природознавства, використання наукових методів при формуванні природничих понять, законів, закономірностей природи;

• розвиток розумових здібностей та якостей особистості, прагнення до самоосвіти;

• формування емоційно-ціннісного ставлення до природи, до себе, до людей, до загальнолюдських цінностей.

Методика проведення усіх видів навчальних занять (лекції, семінари, практичні заняття) враховує сучасні потреби майбутнього освітянина, відповідно до Концепції шкільної освіти та вимог вищої школи.

Теоретичний матеріал із навчальної дисципліни повинен супроводжуватися добре підготовленими лекційними демонстраціями, які мають бути для студентів зразком постановки шкільного експерименту й методики його використання при поясненні нового матеріалу.

При проведенні семінарів і практичних занять потрібно формувати у студентів навички наукового викладу теоретичного матеріалу й уміння підбирати оптимальні методи й форми навчання.

Виклад курсу “Теоретичні і практичні аспекти природознавства та екології”, контроль рівня досягнутих успіхів студентів здійснюється із застосуванням модульно-рейтингової системи та охоплює теоретичні питання програми.

Даний підручник включає повний обсяг лекційного матеріалу, що охоплює теоретичні та практичні аспекти викладання природознавства й екології і може бути використаний для підготовки магістрів педагогічного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Розділ 1. Вступ. Концептуальні засади реформування освіти в Україні

1.1. Концепція загальної середньої освіти

Освіта XXI століття – це гуманна освіта). Її стрижень – розвивальна, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем, прагне змінити на краще своє життя та життя своєї країни. XXI століття – це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, в якому якість людського потенціалу, рівень освіченості й культури всього населення набувають вирішального значення для економічного і соціального поступу країни. Інтеграція та глобалізація соціальних, економічних і культурних процесів, які відбуваються у світі, перспективи розвитку української держави на найближчі два десятиліття потребують глибокого оновлення системи освіти, зумовлюють її випереджувальний характер.

Входження України у світовий освітній простір зумовлює приведення вітчизняних освітніх стандартів, зокрема щодо тривалості здобуття загальної середньої освіти у відповідність до норм світового співтовариства.

Охоплення дітей 6–річного віку шкільним навчанням дало змогу виправити нинішню проблему, яка склалася нині щодо недостатнього використання психологічних можливостей шостого – сьомого року життя дитини для її повноцінного розвитку. Зараз лише 50% міських дітей і 19% сільських виховуються у підготовчих групах дошкільних закладів. Залучення до навчання шестиліток за програмою 4–річної школи вирівняє можливості дітей цього віку у своєчасному одержанні якісної шкільної освіти.

Слабким місцем нашої школи є несформованість у частини її випускників належного рівня національної свідомості, достатньої життєвої компетентності, соціального розвитку, необхідної комп’ютерної грамотності, уміння опрацьовувати інформацію, володіння іноземними мовами. Недоліком загальноосвітньої підготовки залишаються недостатні вміння учнів вільно використовувати здобуті знання для розв’язання практичних завдань, аналізу нестандартних ситуацій. Зміст шкільної освіти переобтяжений надмірним фактологічним матеріалом, охоплює відомості, які не мають суттєвої загальноосвітньої цінності, його склад і структура недостатньо враховують необхідність диференціації навчання залежно від нахилів, здібностей, життєвих планів школярів. За останні роки значно зросло навчальне навантаження учнів, зумовлене невідповідністю змісту освіти, навчальних технологій до вікових психофізіологічних особливостей дітей. Це гальмує різнобічний розвиток дітей, негативно впливає на стан їхнього здоров’я, мотивацію учіння.

Усе це потребує перегляду підходів до визначення мети і завдань шкільної освіти, формування її змісту, організації навчально-виховного процесу.

Зосередженість на потребах освіти і розвитку учнів передбачає пряму залежність проектування навчального змісту і методичного забезпечення від вікових та індивідуальних особливостей школярів. Основою всіх перетворень має стати реальне знання потенційних можливостей дітей, прогнозування потреб і моделей розвитку особистості. Саме на цьому ґрунтується застосування особистісно орієнтованих педагогічних технологій.

Вектор шкільної освіти, спрямовуючись у площину цінностей особистісного розвитку, варіативності і відкритості школи, зумовлює принципову необхідність переосмислення усіх факторів, від яких залежить якість навчально–виховного процесу, змісту, методів, форм навчання і виховання, системи контролю й оцінювання, управлінських рішень, взаємовідповідальності учасників навчально–виховного процесу.