10.3. Роль Коробочки в негоції Чичикова. Чинник рушія в «Мертвих душах» Гоголя.

Коробочка - персонаж поеми М.В. Гоголя «Мертві душі». Ситуація зустрічі Чичикова і Коробочки сюжетно повторює епізод із «Вія»: заблукавші бурсаки потрапляють у гості до сатанинської «бабусі». Прізвище Коробочки метафорично виражає сутність її натури: бережливої, недовірливої, боязливої, нерозумної, упертої та забобонної.

Тотожна образу Коробочки також скринька Чичикова з ящичками, перегородками, закутками, таємним ящичком для грошей. Символічно Коробочка розкрилась, розголосивши таємницю Чичикова. Таким чином, чаріна скринька, скарбничка х «подвійним дном», завждяки Коробочці видає свою таємницю.

Загальнолюдська пристрасть, зображена Гоголем в образі Коробочки, - «пустоголовість». Вона боїться здешевити при продажі «мертвих душ» та стережеться, щоб Чичиков не обманув її,, хоче вичекати, щоб не зазнати збитків. Страх продешевити змушує Коробочку відправитись у місто дізнаватись ціну на «мертві душі», спорядивши тарантас. Наважується ж вона продати душі через страх та забобонність, бо Чичиков побажав їй чорта і ледь не прокляв.

Тобто в образі коробочки ми бачимо нерозумну вперту жінку, яка закам*яніла у своїй обмеженості.

(Довідка: негоція – це комерційна операція; про чинник рушія – не знайшла, вибачте, а сама не читала…).

10.4. Визначити заявлену Капністом мету і призначення сатири в «Сатирі 1»

Першим твором, що зробив В. Капніста відомим і викликав безліч упереджених реакцій і думок, стала «Сатира І», або «Сатира на нравы». Вона також визначила класицистичну спрямованість сатиричного доробку поета. «Сатира» написана 1777 року й опублікована у «Санкт-петербургском вестнике» 1780, в період, коли політична гостра й злободенна сатира була фактично забороненою, причому ініціатором заборони виступала сама Катерина ІІ. Тема «Сатири І» – зображення й викриття розгулу й безмежності суспільних вад – стала домінантною в усій сатиричній творчості поета, тому рядки саме з цього вірша можуть стати епіграфом до неї:

Сатира, кажется, на то лишь и родилась,

Чтоб в лицах с глупостью порок изображать

И корень их и власть во нравах истреблять…

Варто звернути увагу на подібне трактування призначення сатири: «Сатира – виправлення людських вад». Піддаючи гострій критиці різноманітні недоліки людського суспільства, основними об’єктами своїх викривальних віршів письменник все ж обирає представників шляхти, звинувачуючи їх у брехні, лицемірстві, неробстві, а також тогочасних придворних ліриків. Конкретизуючи особистості бездарних й улесливих поетів, В. Капніст змінює їхні справжні імена. Проблеми бездарності, підлабузництва й сервілізму, а також безглуздя стали провідними не лише в «Сатирі І», а й в епіграмах письменника. Спираючись на європейські класицистичні традиції, поет у своїй сатиричній творчості орієнтувався на поетичний доробок попередників з національного літературного середовища. Так, «Сатира І», за формою й частково за змістом, подібна до «Сатиричної коляди» 1764 року Інока Якова.