Білет 2

2.1) Проектування — це комплекс творчих робіт, спрямованих на виготовлення нового чи модернізацію існуючого технічного об'єкта з метою отримання документації, достатньої для його реалізації у визначених умовах. Об'єктами проектування можуть бути окремі вироби (видання, паковання, білборди, етикетки, електронні книги, машини, будівлі тощо) чи процеси (технологічні, виробничі, розрахункові, програмні), а також виробничі чи житлові комплекси (підприємства, видавництва, друкарні, книжкові бази, машинобудівні заводи, міста і села).

Складниками комплексу проектних робіт є теоретичні й експериментальні прогнози, дослідження, розрахунки, проектні звіти у вигляді технічної документації: пояснювальних записок, креслень, специфікацій, схем, програм для комп'ютерів та автоматизованого технологічного устаткування, конструкторські розробки у вигляді макетів, експериментальних зразків тощо.

2. Наведіть головні складники комплексу проектних робіт

• Теоретичні та експериментальні прогнози, дослідження, розрахунки;

• Проектні звіти у вигляді технічної документації: пояснювальних записок, креслень, специфікацій, схем, програм для комп’ютерів та автоматизованого технологічного устаткування;

• Конструкторські розробки у вигляді макетів, експериментальних зразків.

Білет 3

3.1 Наведіть головні стадії, етапи та процедури розробки проектів видавничо-поліграфічної справи.

При проектуванні складних об’єктів виділяють стадії розроблення і оформлення:

• прогнозів розвитку галузі (ринку, продукту, підприємства тощо);

• науково-дослідних робіт;

• дослідно-конструкторських робіт;

• технічного завдання (ТЗ);

• техніко-економічного обґрунтування (ТЕО);

• технічного (ескізного) проекту;

• робочої документації (РД);

• документів на введення об’єкта в експлуатацію (впровадження дослідного зразка).

Етапи – умовно виділені частини проектних робіт, які спрямовані на виконання однієї чи декількох проектних процедур, об’єднаних за ознакою належності проектних рішень до одного ієрархічного рівня і (чи) аспекту опису, які можуть бути остаточними чи проміжними.

Проектна процедура – частина проектування, що закінчується прийняттям проектного рішення. Маршрут проектування – послідовність проектних процедур, що приводить до необхідних проектних рішень.

При поетапному проектуванні розрізняють процедури аналізу і синтезу.

Синтез формується на підставі опису об’єкта проектування, а аналіз – у визначенні його властивостей і дослідженні роботоздатності виробу за його описом (макетом, дослідним зразком), тобто при синтезі створюється, а при аналізі оцінюється проектне рішення. У процесі синтезу створюються описи об’єктів, у яких відображаються їх структура і параметри.

2. У чому сутність висхідного і низхідного методів проектування видавничо-поліграфічних об`єктів?

Якщо вирішувати завдання починають з високих ієрархічних рівнів і переходять до рівнів нижчих, тотаке проектування називають низхідним. А якщо спочатку виконують етапи, пов`язані з нижчими рівнями, а згодом переходять до вищих, то таке проектування називають висхідним. У кожного з цих підходів є свої переваги й недоліки. При низхідному проектуванні система розробляється за умов, коли її окремі елементи ще не визначено і відомості про них носять загальний характер.При висхідному проектуванні навпаки, елементи (деталі) проектуються раніше, ніж комплексна система.

Отже, при низхідному проектуванні завдання високих рівнів вирішуються раніше, ніж задачі більш низьких ієрархічних рівнів. При висхідному проектуванні послідовність дій проектування буде протилежною. Функціональне проектування складних систем частіше за все – низхідне, конструкторське проектування – висхідне. Для комплексних стратегічних об`єктів застосовують вертикальне ( або комбіноване) проектування.

Білет 4

4.1. Що означає системний аналіз (підхід) у проектуванні?

Процедура аналізу зводиться до дослідження об'єкта проектування (його опису чи макету), її спрямовано на отримання корисної інформації про властивості об'єкта. Мета аналізу — перевірити працездатність об'єкта проектування. Іноді завданням аналізу ставиться нагальна потреба встановити переваги того чи іншого варіанту проектного рішення.

Системний аналіз — це як важливий об'єкт методологічних досліджень, так і один з найбільш стрімко прогресуючих наукових напрямів. Нині популярність системного аналізу настільки велика, що його можна вважати королем досліджень, а всі інші методи — його почтом. Методологія системного аналізу — це неабияк складна й різнопланова множина принципів, підходів, концепцій та конкретних методів. До найважливіших принципів системного аналізу слід віднести деталізацію елементів, їх взаємозв'язок, розвиток, цілісність, оптимальність, ієрархічність, формалізацію, нормативність.

Для усвідомлення сутності системного аналізу в проектуванні можна виділити декілька проблем:

— некоректне ототожнення технології системного аналізу з технологією виконання наукового дослідження та із системним підходом в аналітичній діяльності;

— зведення системного аналізу до конкретних процесів проектування;

— немотивоване трактування його як один зі складників, наприклад, як структурно-функціональний аналіз;

— розуміння системних закономірностей як загальної множини математичних методів дослідження;

— зведення його до набору метрологічних засобів, які використовуються при проектуванні для підготовки, обґрунтування та вирішення складних технічних проблем, що потребують використання стандартних методик вимірювань.