1. Системний підхід. Головні визначення. Принципи системного підходу.

Системний підхід

Системний підхід припускає послідовний перехід від загального до приватного, коли в основі розгляду лежить мета, причому об'єкт, що досліджується, виділяється з навколишнього середовища.

Системний підхід дозволяє вирішити проблему побудови складної системи з урахуванням всіх факторів і можливостей, пропорційних їх значимості, на всіх етапах дослідження системи і побудови її моделі.

Системний підхід означає, що кожна система є інтегрованим цілим навіть тоді, коли вона складається з окремих роз'єднаних підсистем. Таким чином, в основі системного підходу лежить розгляд системи як інтегрованого цілого, причому це розгляд при розробці починається з головного: формулювання мети функціонування.

Відповідно з системним підходом у процесі автоматизованого проектування складних систем моделювання їх елементів та функціональних вузлів виконується в кілька етапів, на різних рівнях, відповідних визначеним рівням проектування.

Системний підхід синтезує індуктивний та дедуктивний спосіб мислення з залученням інтуїтивних підходів (натхнення, образні типи мислення та ін.).

Логічний позитивізм стверджує, що існує «об'єктивна» реальність, яка є незалежною та неспотвореною нашими особистими перспективами чи суб'єктивними інтерпретаціями світу. Однак факти є багатовимірними і можуть інтерпретуватися по-різному. Крім того, кожна група вчених надаватиме особливе значення такому підходу до розв'язання складних проблем, який є найсуміснішим з її філософією та методологією.

Аналітична дедукція та редукціоністська логіка стверджують, що найкраще можна пояснити ціле шляхом пояснення його частин, тобто редукціоніст розв'язує складну проблему шляхом розбиття її на складові та окремого дослідження кожної з них, що приводить до розвитку спеціалізованих дисциплін з певними сферами дослідження та впливу. Отже, виникає множинність в підходах, вчені спілкуються в межах своїх дисциплін, не розуміють наукову мову (тезаурус предметної області) один одного і не є в стані оперувати з системними проблемами.

Редукціонізм є позитивним явищем у тому сенсі, що він забезпечує концептуальну основу, засоби і процедури для ідентифікації та вивчення важливих факторів, що входять у визначення проблеми. Однак дедуктивні методи не працюють або працюють погано, якщо наявно багато пов'язаних між собою факторів або вони неусвідомлені як фактори.

Індуктивний погляд ґрунтується на узагальненні окремих спостережень, тобто різні наукові дисципліни — це необхідні, але недостатні підґрунтя, використовуючи які ми формуємо теорії про досвід та знання.

Принципи системного підходу

• Принцип остаточної (глобальної) мети: глобальна мета системи має абсолютний пріоритет;

По-перше, для проведення системного аналізу повинна бути встановлена ціль дослідження. Невірно встановлена або невизначена ціль приводить до неякісних результатів.

По-друге, повинна бути визначена глобальна(основна) ціль функціонування системи, що визначає її властивості, показники якості та критерії їх оцінок.

По-третє. На етапі створення системи все повинно оцінюватися з точки зору впливу на досягнення кінцевої цілі.

По-четверте. Визначена глобальна ціль системи, що досліджується, повинна визначатися цілями системи де вона є складовою частиною.

• Принцип єдності: сумісний розгляд системи і як цілого, і як сукупності компонентів (елементів, підсистем, системотворчих відношень);

• Принцип зв'язності: довільна компонента системи розглядається сумісно з її зв'язками з оточенням; Орієнтований на розгляд системи «з нутра» - розподіл її на складові зі збереженням цілісного представлення про систему, з виявлення зв’язків між складовими та зовнішнім середовищем.

• Принцип модульності: в багатьох випадках в системі доцільно реалізувати декомпозицію на складові (модулі) різного ступеня загальності та розглядати її як сукупність модулів та зв'язків між ними;

• Принцип ієрархії: в більшості випадків в системі доцільно реалізувати ієрархічну побудову та (або) впорядкування (можливий напівпорядок) її складових за важливістю;

• Принцип функціональності: структура системи та її функції повинні розглядатися сумісно з пріоритетом функції над структурою;

• Принцип розвитку: необхідно враховувати змінність системи, її здатність до розвитку, розширення, заміни складових, накопичення інформації;

• Принцип децентралізації: в управлінні системою співвідношення між централізацією та децентралізацією визначається призначенням та метою системи; ступінь централізації повинен бути мінімальним, що забезпечить досягнення остаточної мети.

• Принцип невизначеності: невизначеності та випадковості повинні братися до уваги при визначенні стратегії та тактики розвитку системи.

Для конкретної системи чи проблемної ситуації принципи системного підходу повинні бути конкретизовані, тобто насамперед повинна бути дана відповідь на запитання: «Що означає той чи інший принцип у цій предметній області та в цій конкретній ситуації?»