- •Перелік запитань на іспит
- •Генезис основних уявлень і концепцій про суспільство/
- •Освітньо-кваліфікаційна характеристика спеціальності “соціологія”.
- •Соціолог промисловий
- •Викладач соціогуманітарних та суспільствознавчих дисциплін
- •Знання, уміння та навички фахівця з соціології. Рівні кваліфікації та галузі використання фахівців.
- •З питання 3 (попереднього) сюди теж інформація підходить.
- •Системний та поліфункціональний характер соціологічної науки.
- •Комплекс необхідних знань фахівця за спеціальністю “соціологія”
- •Професійні профілі випускників з прикладами:
- •Соціологічна освіта в Україні: історія, сучасний стан та перспективи.
- •Професійний статус, соціальна роль та обов’язки соціолога в сучасному суспільстві
- •Специфіка соціології в системі наук про суспільство.
- •Об’єкт , предмет, метод і функції соціології.
- •Функції сучасної соціології
- •Структура соціологічного знання.
- •Порівняльний аналіз понять “суспільство”, “держава”, “культура”, “нація”.
- •Зміст вислову “соціологічна уява” в однойменній праці ч.Мілса.
- •Зміст вислову “мислити соціологічно” в однойменній праці з.Баумана.
- •Загальна характеристика протосоціологічних підходів.
- •Соціологія Огюста Конта.
- •Обґрунтування о. Контом необхідності нової науки про суспільство
- •Ієрархія наук у концепції о. Конта
- •Сім'я як базовий елемент суспільства
- •Держава як орган соціальної солідарності
- •Релігія і церква як регулятори соціальної поведінки
- •Суспільство всезагального консенсусу
- •Три стадії розвитку людського інтелекту
- •Позитивна політика
- •Предмет і методи соціології
- •Загальні характеристики позитивізму як соціологічної методології.
- •Вчення а. Смолла про розв'язання соціального конфлікту
- •Расово-антропологічна школа
- •Географічний напрям
- •Проблема взаємозв'язку природи і суспільства
- •Основні принципи позитивізму
- •Органістична школа в соціології. “Синтетична філософія” г.Спенсера.
- •Соціальний дарвінізм.
- •Расово-антропологічна школа
- •Географічна школа в соціології і економічний детермінізм.
- •Економічний детермінізм
- •Вчення про суспільно-економічну формацію в соціальній теорії марксизму. Логіка історичного розвитку.
- •Класи і класові відносини. Соціальні революції та історичний прогрес.
- •Теоретичне обґрунтування методології емпіричних досліджень в праці “Самогубство” е.Дюркгейма (1896).
- •“Соціологізм” е.Дюркгейма. Соціальний реалізм. Колективна свідомість та поняття соціального факту. Правила соціологічного методу.
- •Соціальна солідарність та розподіл праці. Норми та цінності як чинники суспільного устрою.
- •Основні напрями наукової діяльності м.Вебера. Ідеї та методи “розуміючої соціології”.
- •В це питання можна включати частково і попереднє.
- •Концепція “світового процесу раціоналізації” в працях м.Вебера.
- •Теорія соціальної дії та моделі раціональної поведінки в працях м.Вебера.
- •Концепції раціональної бюрократії, соціології політики та релігії в працях м.Вебера.
- •Теорія раціональної бюрократії Макса Вебера
- •Загальна характеристика практики емпіричних соціальних досліджень в сша в 20-ті роки.
- •Сучасний стан розвитку емпіричних досліджень в соціології
- •Загальна характеристика системного підходу.
- •Р.Мертон про соціальну структуру та аномію.
- •Теорія соціальних змін т.Парсонса.
- •Неофункціоналізм в соціології.
- •Загальна характеристика основних етапів і процедур соціологічного дослідження.
- •Функції і основні структурні елементи програми емпіричного соціологічного дослідження.
- •Сутність вибірки в соціологічному дослідженні. Суцільне і вибіркове обстеження
- •Способи відбору об’єктів репрезентації і одиниць спостереження: ймовірні відбори, районований, гніздовий, квотний відбори, систематичний і стихійний відбори, метод основного масиву.
- •Види помилок вибірки. Оцінка помилок вибірки.
- •Опитування як метод збору соціологічної інформації. Переваги, недоліки і цільове призначення різних видів опитування.
- •Про анкету в попередньому питанні
- •Особливості інтерв’ю в соціологічному дослідженні. Логіка питань і психологія респондентів, мова інтерв’ю.
- •Загальна характеристика соціологічного спостереження. Особливості спостереження в соціології.
- •Види спостереження, їх переваги і недоліки.
- •Загальна характеристика методу аналізу документів в соціології.
- •Традиційний метод аналізу документів, його особливості і логіка проведення.
- •Загальна характеристика контент-аналізу документів.
- •Загальна характеристика основних методів обробки соціологічної інформації.
- •Застосування методів статистики при обробці та аналізі даних.
- •Суспільні функції теоретичної та прикладної соціології.
- •Громадська думка та електоральна поведінка як предмет соціологічного дослідження.
- •Соціально-інженерна діяльність соціологів.
- •Професійна етика соціолога і достовірність висновків соціологічних досліджень.
Освітньо-кваліфікаційна характеристика спеціальності “соціологія”.
Спеціальність «Соціологія» дозволяє працювати за такими напрямками та на таких посадах:
керівник/працівник структурних підрозділів державного управління та місцевого самоврядування;
керівник/працівник соціологічної та маркетингової служби;
експерт з суспільно-політичних питань та ЗМІ.
Ким може працювати соціолог?
Соціолог
Організує та проводить соціологічні дослідження з метою розробки і впровадження заходів, направлених на створення на підприємстві найбільш сприятливих соціально-психологічних умов, що сприятимуть підвищенню міри задоволення матеріальних і духовних потреб працівників і продуктивності їх праці.
Бере участь в складанні проектів перспективних і річних планів економічного і соціального розвитку підприємства і в планеруванні засобів на соціально-культурні заходи.
Складає програми соціологічних досліджень і контролює їх виконання.
На основі проведених досліджень розробляє рекомендації по вдосконаленню форм організації праці, його розділенню і кооперації, поліпшенню умов трудової діяльності.
Бере участь в роботі, що проводиться на підприємстві, за визначенням перспектив зростання заробітної плати працівників, вдосконаленням систем матеріального і морального стимулювання трудової діяльності працівників, дослідженням можливостей повнішого задоволення потреб членів трудового колективу в житлі і дитячих установах, поліпшення організації громадського харчування і побутового обслуговування працівників, розвитку санаторно-курортної мережі і забезпечення медичною допомогою.
Спільно з психологом і іншими фахівцями вивчає найбільш актуальні питання і проблеми соціального характеру і дороги усунення причин, що викликають текучість кадрів, порушення трудової дисципліни і тому подібне
Розробляє заходи, направлені на вирішення соціальних проблем з вказівкою конкретних термінів і виконавців, а також необхідних фінансових коштів, приймає заходи по мобілізації трудових колективів на їх виконання.
Готує пропозиції по зміцненню трудової дисципліни, вдосконаленню соціально-психологічних умов трудової діяльності, організації дозвілля і побуту працівників, підвищенню їх суспільної і творчої активності.
Організовує пропаганду соціологічних знань, надає методичну допомогу працівникам підприємства при вирішенні соціальних питань.
Виконує окремі службові доручення свого безпосереднього керівника.
Соціолог промисловий
Призначення соціолога як фахівця на підприємстві реалізуються в його функціях, котрі зв’язані з функціями соціології. Вони конкретизують загальні абстрактні уявлення про функції соціології як науки. Детальний розгляд їх сприятиме ліпшому усвідомленню змісту роботи соціолога на підприємстві.
Робота соціолога має здебільшого теоретико-пізнавальну спрямованість і є досить складною, оскільки зв’язана з усвідомленням сутності соціальних процесів, людського буття. Вона є творчою, оскільки зв’язана з пошуком нового, раніше невідомого. Основна мета соціологічної діяльності — пізнання за допомогою загальних наукових та суто соціологічних методів соціальних явищ, процесів та визначення засобів управління їхнім розвитком. Тому теоретико-пізнавальну працю соціолога завжди так чи так поєднано з практичною, управлінською діяльністю. Без зв’язку з практикою соціологічна робота втрачає сенс. Кінцевим підтвердженням її значущості та доцільності є досягнуті практичні результати.
Соціологи на підприємствах мають виконувати й таку специфічну функцію, як соціологічне обґрунтування та соціальна оцінка управлінських рішень, що передбачає врахування соціологічних чинників, оцінку соціальних наслідків різних нововведень. Інакше кажучи, соціологи мають відповісти на запитання про те, що зміниться в умовах і змісті праці, у ставленні до праці, у структурі інтересів людей у разі, скажімо, переходу на виробництво нової продукції, зміни технології, реконструкції виробництва, запровадження нової форми оплати праці тощо.
У завдання соціологів входить контроль соціальних параметрів розвитку колективу. При цьому слід ураховувати, що економічний ефект не завжди збігається із соціальним. Інколи нововведення спричиняють негативні соціальні наслідки.
На підприємствах здійснюється постійна участь соціологів разом з фахівцями інших служб підприємства у вирішенні проблем, які не входять безпосередньо до сфери їхньої функціональної діяльності. Це групи представників різних підрозділів, у тім числі соціологів, утворені для діагностики, вироблення рішень та їхньої реалізації. Це ради і комісії з питань соціального розвитку, використання кадрів, організації побуту і дозвілля, молодіжних проблем, технічні ради, комісії з питань охорони праці та оздоровлення;
Нині особливої актуальності набуває функція соціологічної просвіти. Завданням соціології є організація соціологічного навчання кадрів, поширення соціологічних знань та вивчення основ виробничої педагогіки, переконання в необхідності використання цих знань у практичній діяльності, формування в керівників різних рангів соціологічного мислення. Соціологічні служби мають довести необхідність соціологічної роботи для підвищення ефективності виробничої діяльності колективу.
Зміст функцій соціологічної просвіти полягає в такому:
1. організація вивчення керівниками і спеціалістами основ соціологічних знань, зокрема соціології праці;
2. масова пропаганда соціологічних знань серед працівників підприємства, виступи соціологів з лекціями, доповідями тощо;
3. регулярне інформування колективу про результати соціологічних досліджень, про хід вирішення соціальних проблем, виконання планів соціального розвитку;
4. консультування працівників інших служб з питань вирішення соціальних проблем, розв’язання конфліктів тощо.
