
- •1..Предмет, завдання, основні поняття курсу «ре та рпс » та зв‘язок з іншими дисциплінами.
- •2Проблеми та завдання ре та рпс. Характеристика методів, що викор. Для обґрунтування розміщення виробництва.
- •3 Характеристика основних теорій та моделей розміщення продуктивних сил та розвитку регіонів.
- •4.Характеристика основних теорій та моделей розміщення продуктивних сил та розвитку регіонів.
- •Теорія полюсів зростання
- •5.Закономірності у розміщення продуктивних сил та формуванні економіки регіонів.
- •6. Закономірності рпс та формування економіки регіонів: сталого розвитку виробництва,комплексного розвитку і рпс, забезпечення нац. Безпеки, глобалізація і регіоналізація.
- •7 Принципи рпс і формування економіки регіонів.
- •8.Природні та соц.-демографічні фактори рпс.
- •10.Економічні і технічні фактори рпс.
- •12Вплив природних передумов на територ. Організацію виробництва. Значення природно-ресурсного потенціалу у розвитку і рпс.
- •Поліський
- •Кримсько-причерноморський
- •13Роль демографічних передумов у розміщенні продуктивних сил.
- •14. Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості
- •15.Ринок праці та забезпечення ефективної зайнятості
- •16.Фактори форм та риси єнгк
- •17.Структура єнгк
- •19. Паливно-енергетичний комплекс, його суть, галузева структура і народногосподарське значення.
- •20. Вугільна промисловість України, її значення, регіональні особливості розміщення, сучасний стан та перспективи розвитку.
- •21.Нафтова промисловість України, її значення, регіональні особливості розміщення, сучасний стан та перспективи розвитку
- •22. Газова промисловість України, її значення, регіональні особливості розміщення, сучасний стан та перспективи розвитку.
- •24. Металургійний комплекс: значення у розміщенні продуктивних сил, структура та проблеми розвитку.
- •29. Особливості розміщення галузей середнього і точного машинобудування.
- •32. Регіональні особливості розвитку і розміщення підприємств основної хімії.
- •37.Фактори регіонального розвитку. Типологія економічних регіонів.
- •38. Диференціація регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку. Депресивні території України.
- •39. Соціально-економічна сутність районування. Фактори економічного розвитку. Значення економічного районування.
- •40. Економічне районування як складова процесу розміщення продуктивних сил. Мережа економічних районів України.
- •41. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики
- •42Механізм реалізації регіональної економічної політики.
- •44. Мета, фактори створеня та основні риси вез і територій пріоритетного розвитку в Україні.
- •45.Класифікація вез за організаційно-функціональною ознакою:
- •48.Міжнародний поділ праці та його значення у формування зовнішньоекономічних зв*язків.
- •49.Участь України у міжнародному поділа праці. Характеристика основних форм зовнішньоекономічних зв*язків. Особливості сучасного рівня розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України:
- •Одесса мама
- •1...Предмет, завдання, основні поняття курсу «ре та рпс » та зв‘язок з іншими дисциплінами.
- •2…Проблеми та завдання ре та рпс. Характеристика методів, що викор. Для обґрунтування розміщення виробництва.
- •44…Мета, фактори створеня та основні риси вез і територій пріоритетного розвитку в Україні.
48.Міжнародний поділ праці та його значення у формування зовнішньоекономічних зв*язків.
Україна здійснює зовнішні економічні зв'язки майже з 190 країнами світу.
МПП – це спеціалізація країн на виро-ві певних видів товарів відповідно до їх природо-кліматичних, історичних, економічних умов.
Особливості сучасного рівня розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України:
1. Після розпаду колишнього Радянського Союзу відбувся розрив господарських зв'язків України з іншими країнами, і насамперед з Росією.
2.Низька конкурентоспроможністю продукції на світових ринках;
3. Переважання в експорті України паливно-сировинних ресурсів (більше 70 %);
4. Низька частка машин, обладнання, об'єктів інтелектуал власності (патентів, ліцензій) в експорті
5. Незначна частка в експорті товарів, які виробляють відповідно до договорів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;
6. Висока частка бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності та господарській діяльності;
7. Відсутність стабільного законодавства, науково обґрунтованої політики зовнішньоекономічної діяльності.
Міжнародні економічні зв'язки — це система господарських зв'язків між національними економіками країн на основі міжнародного поділу праці.
сприяють:
зростанню національного доходу;
прискореному розвитку науково-технічного прогресу;
підвищенню рівня життя населення країни;
впливають на загальну атмосферу довіри між країнами
МПП— це спеціалізація окремих країн на виробництві тієї чи іншої продукції чи наданні послуг у світовому масштабі.
Кожна країна світу концентрує на своїй території вир-во певних видів продукції, для виробництва якої вона має найбільш сприятливі соціально-економічні і природні передумови.
Для цього вона повинна мати:
- кваліфіковані кадри;
- розвинуту науково-дослідну базу;
- достатній природно-ресурсний потенціал;
- вигідне економіко-географічне положення;
- специфічні агрокліматичні умови;
- значний попит на продукцію галузей спеціалізації на світовому ринку та високий рівень її конкурентоспроможності.
Міжнародний територіальний поділ праці – це процес концентрації в окремих країнах виробництва товарів та надання послуг понад необхідні внутрішні потреби у розрахунку на їхній обмін або продаж іншими країнами..
Розрізняють три типи міжнародного поділу праці:
1. Загальний ТПП – розподіл праці у сфері виробництва: добувна, обробна промисловість, с/г;
2. Частковий ТПП – це спеціалізація на рівні певних галузей виробництва, видів готової продукції, що означає зростання ролі міжгалузевого обміну готовими виробами;
3. Одиничний міжнародний ТПП – спеціалізація окремих країн на виготовленні окремих вузлів, деталей, агрегатів та компонентів продукції, на технологічних стадіях промислового виробництва.
49.Участь України у міжнародному поділа праці. Характеристика основних форм зовнішньоекономічних зв*язків. Особливості сучасного рівня розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України:
1. Після розпаду колишнього Радянського Союзу відбувся розрив господарських зв'язків України з іншими країнами, і насамперед з Росією.
2.Низька конкурентоспроможністю продукції на світових ринках;
3. Переважання в експорті України паливно-сировинних ресурсів (більше 70 %);
4. Низька частка машин, обладнання, об'єктів інтелектуал власності (патентів, ліцензій) в експорті
5. Незначна частка в експорті товарів, які виробляють відповідно до договорів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;
6. Висока частка бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності та господарській діяльності;
7. Відсутність стабільного законодавства, науково обґрунтованої політики зовнішньоекономічної діяльності.
Зовнішньоекономічні зв*язки – си-ма гос зв*язків між нац. економіками країн у МПП
Міжнародна торгівля
– це товарообіг, який забезпечує рух товарних мас зі сфери вир-ва до сфери споживання.
Для міжнародної торгівлі притаманні 2 риси:
перевага пропозиції товарів над існуючим попитом;
жорстка конкурентна боротьба між його учасниками.
Показниками міжнародного товарообігу є експорт та імпорт товарів.
Імпорт – ввезення товарів або капіталів у країну з-за кордону (Київ).
Експорт – вивезення товарів або капіталу за кордон (Донецьк, Луганськ).
Для будь-якої країни дуже важливим є співвідношення суми експорту та імпорту – зовнішньоторгівельне сальдо. Воно повинно бути позитивним, це дає можливість країні мати вільні кошти для розширення виробництва чи інвестування їх в своїй або чужій країні.. В 2004 р. експорт України становив приблизно18,1 млрд дол., імпорт – 15,3 млрд дол. Отже сальдо зовнішньої торгівлі становило 2,7 млрд дол.
Найбільше позитивне сальдо припадає на чорну металургію (залізна і марганцева руди, чавун, прокат). Найбільш негативне сальдо припадає на нафту й газ. (Треба врахувати, що нафтопереробні потужності України в 10 разів перевищують власне видобування нафти).
Кредитування та інвестування
Кредитування – надання кредиту. Кредит – позики у грошових одиницях чи у вигляді товару на умовах повернення з виплатою процентів.
Інвестиції – капіталовкладення.
Іноземні інвестиції – довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками у пром., сільське господарство, транспорт та інші галузі економіки (найбільшими інвесторами у світі є Японія, США, країни Зах.Європи – Великобр., Франція, Бельгія, Саудівська Аравія).
Науково-технічна співпраця
Розвиток міжнародної науково-технічної кооперації відбувається у таких формах:
Експорт продукції, що репрезентує досягнення науково-технічного прогресу;
Кооперація країн у створені нової техніки і технології з подальшим її впровадж. та використ;
Спорудження за кордоном заводів «під ключ» або експорт комплексного обладнання при виробництві нової техніки;
Модернізація об’єктів за участю закордонних партнерів;
Оренда нового обладнання – лізинг;
Технічне навчання персоналу країни – імпортерів технологій;
Обмін передовим технічним досвідом;
Обмін технол., ліцензіями, конструктор. і проектними матеріалами, сприяння їх використ.;
Спільні конференції, публікації, координація та кооперація наукових досліджень;
Технічна допомога при опануванні нових виробництв;
Науково-технічна співпраця у галузі навчання та підвищення кваліфікації наукових кадрів.
Найтісніші зв'язки в галузі науки, техніки та освіти Україна має з Росією, а також з деякими іншими країнами колишнього Радянського Союзу.
Спільне підприємництво
Переваги спільного підприємництва:
- економічні переваги (отримання інвестицій, нових технологій);
- пом’якшуються політичні проблеми (країна, яка вкладає капітал зацікавлена в сталості).
Експорт та імпорт послуг
До них належать: міжнародний та транзитний транспорт, іноземний туризм, послуги банків, послуги страхових компаній, послуги охорони здоровя, навчання тощо.
Зявляється нове поняття інжиніринг – надання послуг виробничого, комерційного та наукового характеру (найбільш розповсюджений у галузі капітального будівництва).
Туризм
Розрізняють три види туризму: рекреаційний, науковий та діловий.
в Україні прибуток від туризму приблизно 120 – 150 млн дол.
Бартерний обмін товарів
В умовах економічної кризи і дефіциту грошової маси велике значення Україна надає бартерному обміну товарами.
Організація спортивних турнірів та змагань
Це також форма зовнішньоекономічної діяльності (об’єднує багато країн-учасниць). Найбільш масштабними є літні і зимові Олімпійські ігри., а також чемпіонати світу.
Культурна співпраця
Організація виставок картин, музичних та пісенних конкурсів, фестивалів, обмін кіно-, відео- та аудіо продукцією.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Миколаївська область розташована на півдні України, у басейні нижньої течії Південного Бугу, і займає площу понад 24,6 тис. км (4,1% території України).
На заході, півночі й сході область межує із трьома іншими областями України: Одеською, Кіровоградською й Херсонською, відповідно.
Більша частина Миколаївської області перебуває на Причорноморській низовині, і тільки на півночі - у межах Придніпровської височини. На півдні її територія займає кілька сотень кілометрів берегової лінії Чорного моря і його лиманів.
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ
В існуючих межах Миколаївська область як адміністративно-територіальна одиниця в складі України утворена 22 вересня 1937 року.
В адміністративному відношенні область розділена на 19 районів, 5 міст обласного підпорядкування (Южноукраїнськ, Первомайськ, Вознесенськ, Очаків й обласний центр Миколаїв), 4 внутріміських райони м. Миколаєва, 287 сільських рад.
НАСЕЛЕННЯ
На 1 лютого 2012р. в області, за оцінкою, проживало 1177,8 тис. осіб. З них 66% живуть в містах, а 34 в селах. Щільність населення області одна з найнижчих в Україні - 48,9 особи на кв. кілометр. Займаючи понад 4,1% території держави (15 місце серед адміністративно-територіальних формувань України), за кількістю населення область займає 18 місце (2,6% населення України). Рівень зареєстрованого безробіття - 2,7% середньорічної кількості населення працездатного віку.
НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД
На території області проживають представники понад 100 національностей. Найбільш численні українці - їхня частка в загальній чисельності населення перевищує 75%. Високою питомою вагою українців виділяються райони, розташовані на північно-заході області. Тут їхня частка перевищує 90%. Друга по чисельності населення області група - росіяни, які складають близько 20%. Максимальна частка росіян - у м. Миколаєві й м. Южноукраинську. В інших районах частка росіян у загальній чисельності населення не перевищує 20%. Також на території області досить численні молдавани, білоруси й болгари.
ПРИРОДНІ РЕСУРСИ
Корисні копалини представлені головним чином нерудним комплексом. На північному заході розробляється родовище нікелю, на півночі є родовища уранових руд. Видобуток граніту проводиться у 18 великих родовищах. Разом із гранітами зустрічаються гнейси, кварцити й польовий шпат. Миколаївщина має великі запаси будівельних матеріалів: каменю будівельного понад 627 млн. м3, гранітів із широкою гамою кольорів і високих декоративних якостей 51,3 млн. м3, цементної сировини 60,7 млн. тонн, глиняно-черепичного сировини 48,1 млн. м3, піску будівельного 123,7 млн. тонн. Промислове значення мають також покладу вапняків 16,4млн. тонн, каоліну 113,6 млн. м3 і т.п.
Загальна площа лісового фонду досягає 70 тис. га, у тому числі покритих лісом 38 тис. га. Лісистість території становить понад 1,5%. До головних порід лісів Миколаївської області відносять дуб, сосну, акацію білу, тополю.
ПРОМИСЛОВІСТЬ
На сьогодні промисловість є одним з найпотужніших секторів економіки Миколаївської області. На промислових підприємствах 2010 року було зайнято чверть працюючих в економіці області,зосереджено 30% усіх основних засобів та спожито майже 60,0% електроенергії. У промисловості створюється понад 25% загального обсягу валової доданої вартості в економіці. За 2010 рік промисловими підприємствами реалізовано продукції на суму 17793,5 млн. грн.
В загальнодержавному поділі на частку промислового комплексу області припадає до 2,0-2,3% промислової продукції. За виробництвом промислової продукції на душу населення Миколаївська область посідає 9 місце серед 27 адміністративно-територіальних одиниць України.
Промисловий потенціал області сконцентрований головним чином у п`ятьох містах обласного підпорядкування, питома вага яких у загальному обсязі промислової продукції регіону досягає майже 95%.
Місто Миколаїв - центр машинобудування, насамперед суднобудування й газотурбіно будування, кольорової металургії, харчової й легкої промисловості. Тут працюють понад 60 великих промислових підприємств.
В м. Южноукраїнську розташована атомна електростанція, що дає понад 35% промислової продукції області.
Промислова спеціалізація м. Первомайська визначається виробництвом дизелів і дизель-генераторів, сільськогосподарського оснащення, цукру, молочних консервів і швейних виробів.
У місті Вознесенську розвинене виробництво шкірсировини, взуття, харчової й швейної продукції.
Очаків спеціалізується на рекреаційній галузі й харчосмаковій промисловості.
Основними галузями, які формують структуру промислового виробництва області, є: виробництво харчових продуктів і напоїв (частка у загальному обсязі реалізованої продукції 31,2%), машинобудування (17,3%), металургійне виробництво (16,4%), виробництво та розподілення електроенергії, газу та води (26,1%).
ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНА ГАЛУЗЬ
На Миколаївських електростанціях зосереджено близько 6% потужності енергогенеруючого комплексу України та виробляється 10,1% електроенергії і, зокрема 20,1% електроенергії, виробленої атомними електростанціями України. Основою енергетичної галузі області є ВП «Южно-Українська АЕС» НАЕК «Енергоатом», частка якої в загальних обсягах виробництва електроенергії області досягає 98%.
МАШИНОБУДІВНИЙ КОМПЛЕКС
У Миколаївській області сконцентровано потужний машинобудівний комплекс. Підприємствами галузі виробляється широкий спектр продукції машинобудування – від суден, турбін, двигунів та іншої складної техніки до побутових приладів.Розвиток машинобудівної промисловості забезпечувався, передусім, завдяки налагодженню випуску високотехнологічної експортоспроможної продукції високого технічного рівня.
ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект», ВАТ «Екватор», ВАТ «Фрегат», ТДВ «Первомайськдизельмаш»; успішно здійснює виробничу діяльність новостворене підприємство ТОВ «Торговий дім МТЗ-Беларус-Україна».
Найпотужнішим у галузі машинобудування є ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект»,що виготовляє багатопрофільні газотурбінні двигуни.
СУДНОБУДУВАННЯ
Суднобудування визначає специфіку промислового комплексу Миколаївщини. Найбільшими підприємствами цієї галузі є три суднобудівні заводи, розташовані в м. Миколаїв: ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод", ДП "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" та ВАТ "Wadan Yards Оkеаn". Основною продукцією цих потужних підприємств є танкери, суховантажні судна , контейнеровози, рефрижератори, траулери, плаваючи готелі, катери тощо.
КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ
Кольорова металургія представлена одним із найбільших в Європі підприємств кольорової промисловості - ТОВ "Миколаївським глиноземний завод", який виробляє більш 1,4 млн. тон глинозему на рік. Понад 90,0% своєї продукції завод експортує в інші країни.
ВИРОБНИЦТВО ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ І НАПОЇВ
Однією із потужних галузей промисловості області є виробництво харчових продуктів та напоїв (третина всієї реалізованоїпромислової продукції), для розвитку якої на сьогодні є достатня сировинна база.
Одне із провідних місць у Миколаївській області посідає розвинена харчосмакова галузь, частина продукції якої в державному виробництві становить понад 2,2%. В області розвинена м`ясна промисловість.
Основними видами продукції, що виробляються харчопереробними підприємствами області, є такі: хлібобулочні, макаронні та м’ясні вироби, соняшникова олія, борошно пшеничне, масло вершкове, сири, молоко, соки тощо.
ТОВ "Сандора - на частку компанії доводиться 47% сокового ринку України.
Виноробна промисловість nВАТ "Коблево"
ГАЛУЗЬ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
Миколаївської області виробляє до 8,8% обсягів продукції легкої промисловості України. Ця галузь представлена великими підприємствами швейної промисловості, які випускають чоловічий, жіночий і дитячий одяг: акціонерні товариства “Евіс” (м. Миколаїв), "Санта Україна" (м. Первомайськ), виробничо-комерційна фірма “Вікторія” (м. Вознесенськ); трикотажні й галантерейні вироби акціонерного товариства “Аура” й “Ангела”. Найбільш конкурентноздатною компанією в області виробництва натуральної шкіри є ЗАТ “Возко” (м. Вознесенськ), частка виробництва якого в обсязі шкіряних товарів в Україні досягає майже 50%.
Самого широкого визнання на ринку України й інших країн домоглася фірма "Велам" у виробництві нетканих матеріалів й екологічно чистих матраців.
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
Сільське господарство - друга по обсягах і перша по зайнятості трудових ресурсів галузь матеріального виробництва Миколаївської області. Загальна площа сільськогосподарських угідь дорівнює 2 мільйонам гектарів, 1,7 млн.га з яких - орні землі, або 5,0% ріллі України. Питома вага області у виробництві сільськогосподарської продукції держави понад 3,3%.
РЕКРЕАЦІЙНИЙ КОМПЛЕКС
Відпочинок у Миколаївській області - це піщані пляжі чорноморських курортів, тихі озера й ущелини Південного Бугу, лікувальні грязі Тилигульского й Бейкушского лиманів. Миколаївська область нараховує близько 250 санаторіїв і пансіонатів, 120 територій й об`єктів природно-заповідного фонду, регіональних ландшафтних парків, близько 19 парків.
У сезон Миколаївщина приймає понад півмільйона туристів і відпочиваючих. Найбільшою популярністю користуються курорти Коблево.
ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
По обсягах валової додаткової вартості на душу населення Миколаївська область займає 10 місце серед 27 адміністративно-територіальних формувань України.
За останнній рік обсяги експорту товарів та послуг області становили 1800,5 млн. дол. США, імпорту – 925,1 млн. дол. США і збільшились порівняно з минулорічним періодом відповідно на 5,4% та 12,3%. Зберігається позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами, яке дорівнює 875,4 млн. дол. США., коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 1,95.
Основу експорту - продукти рослинного походження, продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості, механічне та електротехнічне обладнання, жири та олії тваринного або рослинного походження. В імпорті переважали мінеральні продукти, недорогоцінні метали та вироби з них, механічне та електротехнічне обладнання, продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості.