IV етап. Практичне застосування одержаних даних.

Результати дослідження стають науковою продукцією тільки з того часу, коли їх починають застосовувати на практиці. Початок застосування результатів дослідження у реальних практичних умовах називають їх впровадженням.

Впровадження класифікують за двома ознаками:

• Формою матеріального втілення (навчальні програми, навчальні посібники, методичні рекомендації, засоби навчання, державні стандарти, алгоритми і програмні засоби/методи і засоби забезпечення досліджень);

• робочою функцією впроваджуваних результатів (організація і управління навчальним процесом, здійснення заходів з профілактики професійних захворювань).

Не менш важливим є оцінювання значущості результатів досліджень. Оцінюють ефективність результатів на основі спеціальних методик, які дають можливість визначити існуючі для цього показники.

1. Алгоритм науково-педагогічного дослідження.

При організації та проведенні науково-педагогічного дослідження необхідно дотримуватися певної послідовності дій:

1. Визначення проблеми дослідження. Вона має бути актуальною, значимою, відображеною у темі дослідження. Розпочинаючи психолого-педагогічне дослідження з'ясовують його об'єкт, предмет та мету.

2. Ґрунтовне і всебічне вивчення наукових фактів, положень, висновків. Спрямоване на з'ясування під час вивчення літературних джерел головної ідеї, позиції автора та особливостей наукового доробку з досліджуваної проблеми. Важливо простежити логіку полеміки автора з іншими дослідниками, особливості його аргументації, виробити власну думку щодо його позиції, сформулювати завдання для глибшого вивчення проблеми.

3. Вивчення шкільної практики. Передбачає аналіз літератури про досвід школи, з'ясування проблем, які змушений вирішувати вчитель, типових недоліків у його роботі.

4. Формулювання гіпотези дослідження. Гіпотезу дослідження (наукове передбачення його результатів) потрібно формулювати так, щоб виявити положення, які потребують перевірки у процесі дослідження.

5. Виконання експериментальної роботи. Передбачає: взаємодію з предметом дослідження, з'ясування його ознак, властивостей; вибір методики, процедури дослідження; організацію експериментальної роботи за обраною методикою.

6. Зіставлення експериментальних даних з масовою практикою. Порівняння одержаних результатів дослідної роботи з існуючими в шкільній практиці, опублікованими в науковій, психолого-педагогічній літературі.

7. Узагальнення результатів дослідження, формулювання наукових висновків, доведення або спростування гіпотези. Використовують спеціальні методи (контент-аналіз — для узагальнення змістовної інформації), кореляційний, факторний та інші види аналізу — для узагальнення інформації переважно кількісного характеру та підтвердження закономірних зв'язків між явищами).

8. Оформлення результатів дослідження, втілення їх у життя. Подання результатів та висновків дослідження найбільш інформативним способом (графічне, схематичне моделювання, ілюстративне відображення), планування та організація перетворюючих, розвиваючих впливів на сутність досліджуваних явищ.

2. Визначити особливості підготовки наукових кадрів в Україні та запропонувати шляхи удосконалення форм підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів.

В Законі України "Про наукову і науково-технічну діяль­ність" у розділі II ст. 4 зазначено, що суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III—IV рівнів ак­редитації, громадські організації у науково-технічній діяльності.

Вчений є основним суб'єктом наукової і науково-техніч­ної діяльності. До наукових і науково-технічних працівників належать:

1. академіки і члени-кореспонденти всіх академій;

2. всі особи, що мають науковий ступінь і вчене звання;

3. особи, які ведуть науково-дослідну роботу в наукових закладах, у ВНЗ;

4. спеціалісти, зайняті науковою роботою на промислових підприємствах та у проектних організаціях.

Наукові кадри готуються вищими навчальними закла­дами і науково-дослідними організаціями. Нині підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації здійснюється з 25 галузей науки і більш як 600 наукових спеціальностей.

Добре зарекомендувала себе форма підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів - аспірантура. У 1991 році Постановою Кабінету Міністрів України було створено Вищу атестаційну комісію України (ВАК), у складі якої зат­верджено Голову Ради та Президію ВАК України, які про­водять атестацію наукових кадрів. Підготовку та атестацію науково-педагогічних кадрів здійснює Атестаційна комісія МОН України, у складі якої функціонує Управління керів­них і науково-педагогічних кадрів. Аспірантура створюється при ВНЗ, науково-дослідних інститутах, які мають відпо­відний кадровий склад і необхідну наукову та матеріальну базу.

В аспірантуру із громадян України відбирають найбільш здібних і підготовлених студентів, які захистили диплом спеціаліста або магістра і Державною кваліфікаційною ко­місією рекомендовані на навчання в аспірантурі. Навчання здійснюється на договірній основі. Термін навчання ста­ціонарно - 3 роки, заочно - 4 роки віком відповідно до 35 років, 45 років.

Особи, які вступають до аспірантури, складають вступ­ні екзамени зі спеціальності, філософії та однієї з іноземних мов в обсязі програми ВНЗ. Підготовка аспірантів ведеться за індивідуальним планом, затвердженим Вченою радою ВНЗ або НДІ на весь період навчання.

За цей період аспірант зобов'язаний:

• скласти кандидатські екзамени зі спеціальності, іно­земної мови та філософії;

виконати індивідуальний план; за результатами науково-дослідної роботи написати не менше трьох статей і надруку вати їх у фахових виданнях, які входять до переліку видань ВАКу України;

• оволодіти технікою та методикою проведення наукових досліджень;

• підвищувати свій професійний та загальнонауковий рівень.

Для керівництва і надання допомоги аспірантові при­значається науковий керівник, як правило, доктор або про­фесор. Щорічно аспіранти звітують на кафедрі про вико­нання індивідуального плану роботи. Завершується навчання в аспірантурі захистом дисертації на спеціалізованій вченій раді на здобуття вченого ступеня кандидата наук.

Поряд із традиційною формою підготовки наукових та педагогічних кадрів через аспірантуру останнім часом засто­совується підготовка поза аспірантурою як здобувач.

Здобувачі прикріплюються до ВНЗ або НДІ для скла­дання екзаменів. Перелік кандидатських екзаменів, їх програми зі спеціальності визначає МОН України і разом з ВАК здійснює контроль за їх організацією і проведенням. Організація, до якої прикріплений здобувач, проводить попередню експертизу дисертації, робить висновок про її наукову і практичну значущість.

Дисертація, що подається до захисту на ступінь канди­дата наук, - це наукова кваліфікаційна праця, виконана особисто здобувачем, містить науково обґрунтовані теоре­тичні або експериментальні результати, наукові положен­ня, характеризується єдністю змісту і свідчить про особис­тий внесок здобувача в науку.

Тема дисертації має бути пов'язана з основними напря­мами науково-дослідних робіт наукових установ і організа­цій і затверджена вченими або науково-технічними радами, з одночасним призначенням наукового керівника.

Дисертація, що має прикладне значення, додатково до основного тексту містить інформацію і документи, що під­тверджують практичне використання отриманих автором

Білет № 4