3.Основні закономірності методу пластичного формування. Дефекти виробів і їх усунення.

Формування – це комплексний процес отримання деталей та конструкцій певної геометричної форми, який складається зі стадії заповнення формоутворюючої порожнини вихідною масою, її ущільнення та твердіння. Формування є однією з найважливіших технологічних операцій, визначаючою не тільки геометричні характеристики отриманих деталей, а й такі показники, як механічна міцність, щільність, стійкість до агресивної дії . Тому правильний вибір методу формування має дуже великий вибір.

Пластичне формування застосовують при формуванні виробів з пластичних мас. З пластичних глиняних мас вологістю 18-23% таким способом виготовляють цеглу, черепицю, плитки для облицювання, тощо. Формування виконується на спеціальних черв`ячних пресах, які забезпечують продавлювання маси, що формується крізь мундштук.

М ундштук виконано так, що його поперечний переріз до кінця поступово зменшується , завдяки цьому утворюються умови об`ємного ущільнення

маси.Стрічка відформованої маси заданого профілю, що виходить з мундштука, розрізається на окремі елементи. Істотним дефектом пластичного формування є «зуб дракона» - надриви маси в кутках бруса внаслідок сильного гальмування периферійних шарів. Усунення цього недоліку досягається змазкою формуючих поверхонь мундштука водою.

1.Метод аналізу розмірностей фізичних величин. П – теорема та її застосування в практиці розв’язування технологічних задач.

Аналіз розмірностей - метод визначення функційних зв’язків між фізичними величинами на ґрунті їхньої розмірності. Цей метод є суто якісним i не дає змоги зробити остаточні висновки щодо точного вигляду рівнянь фізики. Тому при його вивченні та використання безрозмiрнiсні сталі величини (тобто просто числа) не розглядаються. Таким чином, усі результати, одержані за допомогою аналізу розмiрностей, є справедливими з точністю до числового множника.

- формула розмірності.

П - теорема була доведена Букінгемом

Якщо є повне спiввiдношення між фізичними величинами

j(x₁, x₂, ..., x_m) = 0, то в такій самій системі основних величин можна знайти спiввiдношення, яке має вигляд Ф(П1, П2, ..., Пn) = 0

де Пj (j=1,...n)незалежнi безрозмiрнiсні величини (П-комплекси), що являють собою добутки степенiв аргументiв xi. Число n дорiвнює

n = m – k

де k - максимально можлива кількість величин xi, з яких не можна створити безрозмiрнісну величину. Такi величини мають незалежнi розмiрностi

2.Основні закономірності подрібнення твердих матеріалів і їх застосування на практиці.

Подрібненням називають процес руйнування шматків твердого матеріалу до потрібного розміру. Подрібнення здійснюється під дією сил, які долають сили взаємного тяжіння між структурними елементами ( атомами, молекулами) матеріалу.

У виробництві будівельних матеріалів подрібнення застосовується для одержання щебеню, піску, мінерального порошку. Процеси подрібнення в залежності від крупності частинок готового продукту поділяються на дроблення та помел.

За розмірами частинок готового продукту дроблення розділяється на:

• крупне з розміром частинок до 200 мм,

• середнє – 15-60 мм,

• мілке – 5-15 мм.

Помел розділяють на:

• грубий – з розміром часток 0,1-0,3 мм,

• тонкий – менше 0,1 мм,

• надтонкий – менше 0,01 мм.

За характером дії на подрібнюваний матеріал виділяють такі способи руйнування:

• роздавлювання, коли матеріал руйнується під дією тиску:

• розколювання:

• удар при відносно великій швидкості робочих органів:

• стирання:

Машини для подрібнення будівельних матеріалів поділяються на дві групи: млини та дробарки.

Дробарки використовують для дроблення крупних кусків (початковий розмір до 1500 мм), а млини – для одержання порошків з розміром частинок не більше 0,3 мм.

Розрізняють дробарки:

• щокові. Застосовуються для крупного і середнього подрібнення гірських порід, рудних і нерудних матеріалів високої та середньої міцності.

Подрібнення в щокових дробарках відбувається між рухомою і нерухомою щоками шляхом роздавлювання кусків матеріалу.

• конусні, в яких матеріал дробиться між концентрично розташованими дробильними частинами, які зроблені у формі зрізаних конусів і працюють при безперервному натискуванні на дробильний конус, що виконує обкатку на ексцентричній осі. Розділяються на призначені для крупного та мілкого дроблення;

• валкові, в яких матеріал роздавлюється між двома циліндричними валками, що обертаються назустріч один одному;

• ударної дії, в яких матеріал руйнується ударами шарнірно чи жорстко закріплених біл, а також при співударянні об футерувальні пристрої – відбійні плитки та колосники.

Для помелу використовуються барабанні млини, в яких матеріал подрібнюється всередині обертового барабана, заповненого мелючими тілами. При обертанні барабана мелючі тіла підіймаються на деяку висоту силами інерції й тертя, а потім, падаючи, наносять удари по матеріалу, що подрібнюється.

У машинах при подрібненні розглянуті способи руйнування кам’яних матеріалів реалізуються у різних поєднаннях.

Ефективність роботи дробильно-подрібнювального устаткування оцінюється продуктивністю, енергоємністю процесу подрібнення та якістю готового продукту, яка визначається розміром частинок, їхньою формою та гранулометричним складом.

Важливим показником дробильних машин є ступінь подрібнення.

Ступінь подрібнення – основний показник дробильних машин,

визначається так: , де , - середньозважені розміри частинок відповідно вихідного матеріалу та готового продукту, що визначаються ситовим аналізом.

Ступінь подрібнення змінюється в широких межах: для дробильного устаткування від 3 до 30, а при помелі 0,1-0,001 мм.