1.Кристалічна ґратка твердих матеріалів, її дефекти.

Кристалічна ґратка — геометрично правильне розміщення атомів (йонів, молекул), властиве речовині, що перебуває в кристалічному стані. Просторові фігури, в вершинах яких розміщено атоми, називаються комірками кристалічної ґратки. Розрізняють таки типи кристалічних систем: триклинна, моноклінна (примітивна, базоцентрована), ромбічна (примітивна, базоцентрована, об’ємноцентрована, гранецентрована), гексагональна, тетрагональна (примітивна, об’ємноцентрована), кубічна (примітивна, об’ємноцентрована, гранецентрована).

Дефекти кристалічної ґратки: Розташування структурних елементів у кристалічних ґратках мінералів рідко відповідає класичній картині, яка характеризується послідовним розташуванням у ґратці атомів або йонів (так звані ідеальні кристали). На противагу ідеальним кристалам, для яких характерне правильне розташування і періодичність атомів або йонів, реальні кристали відрізняються рядом відхилень – дефектів кристалічної ґратки. Згідно з загальноприйнятою класифікацією, розрізняють такі дефекти кристалічної ґратки:

• пустий вузол, створений внаслідок випадання з ідеальної ґратки атома або йона;

• власний атом або йон ґратки, розташований між її вузлами;

• чужорідний атом або йон, розташований між вузлами ґратки;

• чужорідний атом, який заміщає власний атом ґратки;

• йон у ґратці в нормальному стані, але з аномальним зарядом

а – незаповнений вузол (вакансія); б – власний атом між вузлами; в – чужорідний атом між вузлами; г – чужорідний атом у вузлі; д – йон з аномальним зарядом.

2. Особливості перемішування пластичних мас.

Перемішування в промислових умовах – процес перерозподілу речовини в даному обмеженому об’ємі за допомогою спеціальних приладів. Перемішування використовується для багатьох цілей, основними з яких є отримання однорідних сумішей сухих та зволожених порошків, отримання рідких неоднорідних систем, додаткове диспергування, вирівнювання температурних та концентраційних градієнтів, гомогенізації однорідних систем, зниження ефективної в’язкості, прискорення процесу сушки. При отриманні однорідних сумішей з порошків застосовуються різні способи перемішування, тому конструкції змішувальних приладів різноманітні.

3. Вплив зовнішнього середовища на подріб камяних матер. Дослідженнями академіка Ребіндера та його наступників встановлено, що міцність твердого тіла може змінюватися в результаті фізико-хімічної дії зовнішнього середовища. Процес руйнування та деформації твердого тіла значно полегшується, якщо ввести в оточуюче середовище поверхнево-активну речовину ПАР. ПАР називаються речовини, молекули яких адсорбуються поверхнею даного твердого тіла та знижують його поверхневу енергію. Процеси деформації та руйнування завжди зводяться до виникнення та розвитку нових поверхонь на межі з навколишнім середовищем.

Білет 16, 22

1.Теорії подрібнення

Основне питання теорій подрібнення полягає у встановленні зв'язку між витратами енергії та розмірами кінцевих і початкових шматків матеріалу, їх формою, взаємним розташ., фізико-механ. властивостями. У зв'язку з великою кількістю впливаючи чинників існуючі теорії подрібнення, що характериз. енерговитрати у загальному вигляді з урахуванням лише найважливіших параметрів процесу та матеріалу. Згідно з гіпотезою П. Рітінгера робота при подрібненні матеріалу пропорційна площі новоутвореної поверхні F:можна виразити через початкові dн та кінцеві dk розміри шматків подрібнюваного матеріалу. Теорія Рітінгера не враховує зміни форми тіл при подрібненні, унаслідок

цього вона не придатна для опису процесів дроблення у випадках, коли готовий продукт має малу питому поверхню. Кирпичов В.Л. (1874) і Ф. Кік (1885) установили, що енергія, необхідна для однакової зміни форми подібних і однорідних тіл, пропорційна їх об'ємам.

Так, П.А. Ребіндер (1940) та Ф. Бонд (1951) запропонували визначати енерговитрати при дробленні з урахуванням роботи як деформації шматків, так і утворення нових поверхонь.

Математичною моделлю називається наближене описання якого-небудь явища або процесу оточуючого світу за допомогою математичної символіки.

При математичному моделюванні вивчається не сам реальний фізичний процес, а деяка його модель, від якої вимагається, щоб вона зберігала основні риси процесу, що розглядається, і в той же час була настільки простою, щоб піддаватися вивченню математичними методами.

Фізичне моделювання передбачає створення фізичної моделі процесу на модельному об'єкті (апараті), в якому можна створити умови та імітувати процеси, подібні до тих, що проходять у натурних (промислових) об'єктах і апаратах. На такій малій фізичній моделі проводяться експериментальні дослідження, що дозволяють розкрити фізичну природу та основні закономірності процесу, та виявити вплив основних фізико-хімічних факторів і технологічних параметрів процесу.

2.Р-я кінетики грохочення.

 грохочення являє собою вилучення нижнього класу в підґратний продукт: де γ - вихід підґратного продукту; α, β, θ - вміст нижнього класу крупності відповідно у вихідному матеріалі, підґратному та надґратному продуктах, %. грохочення залежить від ряду технологічних і механічних факторів: гранулометричного складу, форми зерен та вологості матеріалу, що надходить на грохочення, співвідношення середнього діаметра зерен просіюваного матеріалу та діаметра отворів сита, конструкції грохота, товщини шару матеріалу на грохоті (навантаження грохота), режиму його роботи.