3.Виготовлення виробів методом пластичного формування.

Формування – це комплексний процес отримання деталей та конструкцій певної геометричної форми, який складається зі стадії заповнення формоутворюючої порожнини вихідною масою, її ущільнення та твердіння. Формування є однією з найважливіших технологічних операцій, визначаючою не тільки геометричні характеристики отриманих деталей, а й такі показники, як механічна міцність, щільність, стійкість до агресивної дії. В залежності від агрегатного стану формованого матеріалу та його властивостей, застосовують різні методи формування.

Пластичне формування: Пластичне формування застосовують при формуванні виробів з пластичних мас. З пластичних глиняних мас вологістю 18-23% таким способом виготовляють цеглу, черепицю, плитки для облицювання, тощо. Формування виконується на спеціальних черв`ячних пресах, які забезпечують продавлювання маси, що формується крізь мундштук.

М ундштук виконано так, що його поперечний переріз до кінця поступово зменшується , завдяки цьому утворюються умови об`ємного ущільнення

маси.Стрічка відформованої маси заданого профілю, що виходить з мундштука, розрізається на окремі елементи. Істотним дефектом пластичного формування є «зуб дракона» - надриви маси в кутках бруса внаслідок сильного гальмування периферійних шарів. Усунення цього недоліку досягається змазкою формуючих поверхонь мундштука водою.

Білет 13

1.Основні напрямки розвитку технологічних процесів і апаратів у виробництві будівельних матеріалів.

Розвиток технології отримання будівельних матеріалів нероздільно зв’язаний з удосконаленням технології та обладнання, що забезпечують їх отримання. Одним з найважливіших напрямків підвищення ефективності виробництва, якості продукції, росту продуктивності труда, удосконалення форм і методів управління являється впровадження в промисловість засобів обчислювальної техніки та автоматизованих засобів управління. Основною метою будь-якої системи управління є забезпечення оптимального функціонування об’єкту управління. Для досягнення цієї мети система управління повинна виконувати: збір інформації про поточний стан об’єкту, реалізацію знайдених оптимальних режимів на об’єкті. Виконання цих функцій доручається персоналу управління та різноманітним технічним засобам. В залежності від складності системи ті ступеня оснащення її технологічними засобами розподіл обов’язків по виконанню функцій управління між персоналом та технічними засобами може бути різним. В багатьох системах управління об’єктами в промисловості будівельних матеріалів збір інформації виконується технічними засобами. При цьому на управлінський персонал покладається задача узагальнення та обробки інформації та оптимізація роботи об’єкту.

2. Загальні закономірності перемішування матеріалів.

Перемішування в промислових умовах – процес перерозподілу речовини в даному обмеженому об’ємі за допомогою спеціальних приладів. Перемішування використовується для багатьох цілей, основними з яких є отримання однорідних сумішей сухих та зволожених порошків, отримання рідких неоднорідних систем, додаткове диспергування, вирівнювання температурних та концентраційних градієнтів, гомогенізації однорідних систем, зниження ефективної в’язкості, прискорення процесу сушки. При отриманні однорідних сумішей з порошків застосовуються різні способи перемішування, тому конструкції змішувальних приладів різноманітні. При приготуванні суспензій та емульсій та при необхідності додаткового дроблення дисперсної фази використовують обладнання, яке утворює в переміщуваному середовищі значні дотичні напруження. До такого обладнання відносяться різні механічні мішалки (лопатні, пропелерні, турбінні). У випадку гомогенізації середовища, інтенсифікації нагрівання чи охолодження та сушки використовуються способи перемішування, що забезпечують вирівнювання в об’ємі концентрацій та температур. При цьому застосовуються механічні змішувальні прилади, пневматичне перемішування, перемішування за допомогою сопел та насосів. При необхідності прискорення хімічної взаємодії неоднорідних рідких систем використовуються способи перемішування, що забезпечують напрямок руху середовища в зону реакції, до межі розподілу фаз чи до поверхні теплообміну. Забезпечують ці процеси пропелерні чи турбінні мішалки з огороджуючи ми перегородками, а також сопла, наноси, пневматичне змішування. Таким чином, спосіб змішування та апаратура для його проведення визначаються агрегатним станом змішуваних фаз та метою перемішування. Розрізняють 2 основних способи перемішування: механічний (за допомогою мішалок) та пневматичний (за допомогою стисненого повітря – барботаж), крім того, в промислових умовах використовують перемішування за допомогою насосів, сопел, в трубопроводах. Інтенсивність дії змішувального апарату визначається часом, витраченим для досягнення заданого технологічного результату чи швидкістю обертання мішалки, а ефективність – витратою енергії для отримання потрібного технологічного результату. До механічного перемішування відносяться всі способи перемішування, що здійснюються за допомогою мішалок, занурених у дане середовище. Процес перемішування механічними мішалками при змішуванні сипких матеріалів зводиться до утворення умов переміщення твердих частинок одного компоненту суміші в іншому. Процес перемішування механічними мішалками у рідкий середовищах також зводиться до утворення певного режиму обтікання поверхні робочого органу апарату, визначаючого виникнення та розвиток межую чого шару в неоднорідному середовищі.