1.Класифікація гірських порід в залежності від їх фізико-механічних властивостей. Особливості вибору апаратів для їх подрібнення.

Кам’яні матеріали, що застосовуються в будівництві, - продукт переробки гірських порід. Утворилися гірські породи в результаті різноманітних геологічних процесів, що протікають за різних умов. Основні властивості гірських порід:

• Істинна густина;

• Середня густина. За показниками середньої густини кам’яні матеріали поділяють на легкі, з серед. густиною до 2200 кг/м³, та важкі – понад 2200 кг/м³.

• Пористість і густина матеріалу – важливі характеристики, які визначають його міцнісні властивості.

• Міцність – здатність гірської породи чинити опір руйнуванню від дії внутрішніх напруг, що виникають під дією зовньжнього навантаження. За міцністю поділяються на: м’які R_ст<10Мпа, середні: R_ст=10-50Мпа, тверді Rст>50Мпа

Механічні властивості характеризують здатність матеріалу чинити опір деформації та руйнуванню від дії зовнішніх сил. Характер деформації й руйнування гірської породи від дії зовнішніх сил залежить від їх пружних сталих. Коефіцієнт пропорційності між границею міцності при стисненні й деформацією називається модулем пружності, Па: , де – відносна деформація.

Для орієнтовної оцінки міцності порід користуються класифікацією Протодіяконова, за цією класифікацією міцність порід оцінюють відносним коефіцієнтом

Твердість – здатність матеріалу чинити опір проникненню до нього інших твердих тіл. Твердість визначає здатність матеріалу до обробки різними робочими органами та інструментами. Визначається різними методами (Брінелля, Роквелла, Шора), тому поняття «твердість» є умовним. Ступінь твердості однорідних кам’яних матеріалів визначається за шкалою Мооса від 1 до 9.

Абразивність гірських порід оцінюється спрацьовуванням зразка матеріалу при контактуванні з породою.

Якість гірської породи визначається показниками, які характеризують її як сировину для одержання необхідного кам’яного матеріалу та її відношення до прийнятої технології переробки й впливу робочих частин машин і обладнання. На вибір апарату для подрібнення впливають твердість, крихкість, абразивність, водостійкість, міцність, пористість, опір стиранню матеріалу. Враховуючи всі ці показники та подальше призначення подрібненого матеріалу, вибирають найбільш раціональне обладнання для його обробки.

3.Формування виробів. Закономірності напівсухого пресування

Формування – це комплексний процес отримання деталей та конструкцій певної геометричної форми, який складається зі стадії заповнення формоутворюючої порожнини вихідною масою, її ущільнення та твердіння. Формування є однією з найважливіших технологічних операцій, визначаючою не тільки геометричні характеристики отриманих деталей, а й такі показники, як механічна міцність, щільність, стійкість до агресивної дії. В залежності від агрегатного стану формованого матеріалу та його властивостей, застосовують різні методи формування.

Напівсухе пресування: передбачає пресування виробів з сипких порошкоподібних мас (прес-порошку) вологістю 8...12% під великим тиском (15...40 МПа). Різновидом його є сухий спосіб, що передбачає пресування керамічних порошків вологістю 2...8%.

За напівсухим способом виробництва глину спочатку подрібню­ють і підсушують до вологості 6...8%, потім подрібнюють у дезінтеграторах, просіюють, зволожують порошок парою до потрібної вологості і ретельно перемішу­ють у глинозмішувачі.

Напівсухе пресування широко застосовується при виготовленні пласких тонкостінних виробів (плиток), а також для виробництва керамічної цегли і порожнистих каменів.

Цей спосіб має ряд переваг порівняно з пластичним формуванням, а саме: відкривається можливість використання малопластичних глин, більшої кількості спіснювальних добавок (золи, шлаку, відходів вуглезбагачення); відформовані вироби мають більш точні розміри і правильну геометричну форму; виключається з технологічного циклу складний та тривалий процес сушіння перед випалюванням, скорочується тривалість всього технологічного циклу майже вдвічі, зменшується потреба у виробничих площах і кількості працівників.

Пресування виробів відбувається в індивідуальних пресформах на пресах різних конструкцій: колінно-важільних, ротаційних і гідравлічних. Оптимальна величина пресового тиску залежить від виду сировини.

Білет 9,18