Лікування.

А. Етіологічне лікування є неможливим тому, що причини його виникнення невідомі. Спочатку призначають дієту № 1. Після ліквідації запального процесу показана функціональна стимуляція функціональних залоз (дієта № 2). Одночасно проводять активну замісну ферментну терапію (натуральний шлунковий сік, хлористоводнева кислота, ацидин-пепсин, панзинорм тощо), призначають препарати, що стимулюють секреторну функцію шлунка (гістамін, препарати кальцію, лимонтар), тканинний обмін, трофіку, процеси регенерації (метилурацил, натрію нуклеїнат, ферменти). При болях і диспепсичних явищах застосовують церукал, но-шпу, галідор. З метою підсилення репаративних процесів і як протизапальний засіб призначають вентер. Широко використовують фітотерапію : настій листків подорожника, настій квіток ромашки, трави деревію, звіробою тощо.

При хронічному гастриті типу В основним принципом лікування на фоні дієти № 1 є знищеня Campylobacter pylory. Ефективним є поєднання слідуючих засобів.

Схема № 1 : 1) де-нол по 1 таблетці три рази на день за 30 хв до їди і четвертий раз на ніч на протязі 14-28 днів; 2) оксацилін по 0,5 г 4 рази на день до їди на протязі 10 днів; 3) метронідазол по 250 мг 4 рази на день протягом 7-10 днів.

Схема № 2 : де-нол і оксацилін, як в схемі № 1, + фуразолідон по 0,1 4 рази на день протягом 10 днів.

При болях використовують спазмолітики. Одночасно призначають антацидні, обволікаючі, в’яжучі засоби (альмагель, вікалін, вікаїр). У фазі ремісії позитивно впливають лужні маломінералізовані мінеральні води (Моршин, Поляна Квасова, Шияни, Боржомі, Смирновська, Нарзан тощо).

Якщо гастрит типу В супроводжується секреторною недостатністю, то застосовують ті самі препарати, що й при гастриті типу А.

Профілактика хронічного гастриту

Первинна профілактика хронічного гастриту - це сприяє загальному здоров'ю спосіб життя. Правильне регулярне харчування, відмова від куріння і зловживання алкоголем, акуратне застосування лікарських засобів групи нестероїдних протизапальних засобів.

Заходи вторинної профілактики - це ерадикація хелікобактерій і своєчасна терапія для запобігання розвитку ускладнень.

15. Пневмонія крупозна та вогнищева

Крупозна пневмонія - гостре запалення, захоплююче цілу долю легені і викликаного стафілококом, пневмококком, рідко - бацилою Фріндлендера.

Виникнення крупозноїпневмонії значною мірою залежить від реактивних особливостей організму (гіперергія). Ті ж самі мікроорганізми часто викликають осередкову пневмонію. Гостре ексудативне запалення охоплює цілу долю легені або навіть декілька часток. Як правило, до процесу залучається і плевра (плевропневмонія).

Початок крупозноїпневмонії дуже гостре. Раптовий озноб з наступним швидким підйомом температури тіла до 39-40 С, кашель, сильна колючий біль в грудях і загальна розбитість. Особагиперемировано, дихання прискорене, крила носа роздуваються. Температура стійко утримується на високих цифрах.

При крупозній пневмонії потрібне активне терапевтичне лікування із застосуванням антибіотиків або сульфаніламідів в лікарні під наглядом лікаря. Хворим необхідний постільний режим, рясне пиття, корисні банки, гірчичники, при сильному кашлі - кодеїн.

Рентгенологічні ознаки крупозноїпневмонії, що підтверджують діагноз:

однорідність затемнення частки або сегмента легені;

виразна реакція плевральної оболонки легкого;

опуклі кордону ураженої частки.

Лабораторні ознаки крупозного запалення легень:

• різке збільшення числа білих кров'яних клітин в периферійній крові - нейтрофільний лейкоцитоз> 15 тис. в 1 куб. мм з кількістю молодих клітин> 15%

• токсична зернистість в цитоплазмі лейкоцитів - білих кров'яних клітин

• відсутність еозинофільних лейкоцитів у периферійній крові

• підвищення рівня білка фібриногену в плазмі крові

• наявність білка і білкових циліндрів у сечі, мала кількість сечі, що виділяється

• виявлення в аналізі мокротиння ланцетовідних парних мікробів-коків, пофарбованих у фіолетовий колір

• виділення культури пневмокока з мокротиння хворого

• виділення культури пневмокока з крові пацієнта в 15-20% випадків.