1. Виховання і навчання як основні категорії педагогіки

Будь-яке теоретичне побудова вимагає чіткого розмежування між повсякденними уявленнями і науковими знаннями. У повсякденній промові втілюється повсякденна практика виховання і навчання. Наукові поняття передають педагогічний досвід і знання в узагальненій формі. До останніх відносяться: педагогічні категорії і поняття, закономірності, методи і принципи організації навчання і виховання.

У період становлення педагогіки як науки були визначені три фундаментальні категорії (основні поняття педагогіки) - "виховання", "навчання", "освіта".

"Виховання" як загальна категорія історично включала в себе "навчання" і "освіта".

У сучасній науці під "вихованням" як суспільним явищем розуміють передачу історичного та культурного досвіду від покоління до покоління. При цьому вихователь:

1) передає досвід, накопичений людством;

2) вводить у світ культури;

3) стимулює до самовиховання;

4) допомагає розібратися у важких життєвих ситуаціях і знайти вихід із становища.

У свою чергу вихованець:

1) оволодіває досвідом людських відносин і основами культури;

2) працює над собою;

3) навчається способам спілкування і манерам поведінки.

У результаті вихованець змінює своє розуміння світу і ставлення до людей і самому собі.

Як показує практика, виховання діалектично взаємопов'язане з навчанням. Воно сприяє розвитку та утвердженню основних якостей особистості, що виявляються у вчинках. Ці якості характеризують не тільки світогляд людини, а й соціальні, моральні позиції; індивідуальні устремління.

Накопичення та передача досвіду культури і цивілізації у взаємозв'язку із зростанням наукового знання стали не тільки невід'ємною функцією суспільства, а й умовою його розвитку. В даний час освіта і виховання розглядаються як основні чинники формування суспільства і держави, науки і культури.

Завдання виховання завжди виражає історичну потребу суспільства у підготовці покоління, здатного реалізовувати певні суспільні функції і соціальні ролі. Тобто системи, що зумовлюють характер і завдання виховання, відповідають сформованим етнонаціональним традиціям, особливостям суспільно-історичної формації, певної ціннісної ієрархії, а також політичної та ідеологічної доктрини держави. У світовій практиці відомі такі системи виховання, як "спартанська", "система лицарського виховання", "Домострой", "виховання джентльмена", "система колективних творчих справ".

Друга категорія - "навчання" - розуміється як процес взаємодії вчителя й учнів, у результаті якого забезпечується розвиток учня.

При цьому вчитель:

1) 1) викладає - цілеспрямовано передає знання, життєвий досвід, способи діяльності, основи культури і наукового знання;

2) керує процесом освоєння знань, навичок і вмінь;

3) створює умови для розвитку особистості учнів (пам'яті, уваги, мислення).

У свою чергу учень:

1) навчається - оволодіває інформацією, що передається і виконує навчальні завдання з допомогою вчителя, спільно з однокласниками або самостійно;

2) намагається самостійно спостерігати, порівнювати, мислити;

3) виявляє ініціативу в пошуку нових знань, додаткових джерел інформації (довідник, підручник, Internet), займається самоосвітою.

Таким чином, діалектичне відношення "навчання-виховання" спрямоване насамперед на розвиток діяльнісних і особистісних характеристик людини на основі його інтересів, набутих знань, умінь і навичок.

Залежно від особливостей реалізації процесу взаємодії викладання й навчання в науці та практиці виділяють різні дидактичні системи: розвивальне, проблемне, модульне, програмоване навчання.

Третя категорія педагогіки - "освіта" - розуміється як:

1) цінність людини, яка розвивається і суспільства;

2) процес навчання і виховання людини;

3) як результат останнього;

4) як система.

Вся сукупність освітніх (або навчальних і виховних) установ вибудовується в систему в рамках конкретного міста, регіону, країни.

Протягом століть оформлялися різні виховні та освітні установи. До них відносяться: дитячі сади, школи-гімназії, школи-інтернати, ліцеї, коледжі, інститути, університети, академії, будинки молоді, палаци творчості, центри розвитку, кімнати школяра.

Як співвідносяться три головні категорії педагогіки?

З даного питання існують різні точки зору, що характерно для об'єктивного процесу розвитку будь-якої науки. Прикладом можуть послужити теорії походження життя на Землі, антропогенезу або виникнення Сонячної системи.

В історії педагогіки можна виділити першу точку зору на проблему. "Виховання" виступало в якості загальної категорії, що включала в себе "навчання" і "освіта". З даних позицій "виховувати" означало вирощувати і навчати дитину правилам поведінки, давати йому освіту.

Якщо "виховання" розуміти як навчання людини правилам поведінки (за Ожеговим), то воно є лише окремим випадком "навчання".

Часом мають місце спроби ототожнити "виховання" та "освіта".

У Законі "Про освіту" останнє трактується як загальна категорія. Ця категорія визначається як "цілеспрямований процес навчання і виховання в інтересах особистості, суспільства, держави".

Уважний розгляд різних точок зору вчених і практиків дозволило піти шляхом виокремлення загального і особливого в кожній з категорій. Даний принцип ліг в основу третій позиції. Вона передбачає виділення в кожному понятті аспектів діяльності, взаємодії, системності.

Це означає, що навчання, виховання і освіту можна розглядати як особливим чином організовану діяльність, результатом якої є розвиток людини.

Виховання, навчання, освіта є процесами взаємодії вихователя і вихованця, вчителя та учнів, навчання і виховання з метою розвитку людини. При розгляді виховання, навчання чи освіти у якості системи виділяють наступні елементи - мета, засоби, результат, об'єкти і суб'єкти процесу.

Якщо ж вихованець починає ставити перед собою виховні цілі й реалізовувати їх, то він одночасно є суб'єктом і об'єктом процесу виховання. Даний процес називають самовихованням. За аналогією виділяють і самоосвіта людини. Якщо процес утворення об'єднує в собі навчання і вчення, то в разі самоосвіти ми маємо справу тільки з вченням. Тобто, коли людина самостійно перетворює себе - свої знання вміння та навички.

Педагогіка є наукою про сутність, закономірності, принципи, методи і форми навчання і виховання людини.

Об'єднуючим початком виховання, навчання і освіти став педагогічний процес. Педагогічний процес організовується і досліджується наукою в рамках конкретної педагогічної системи. В даний час розширюється спектр традиційних педагогічних систем - дитячого садка, школи і вузу. До нових систем відносяться - музей, сім'я, виробничий колектив, дитяча організація, спортивна або музична школа, центр дитячої творчості. В якості педагогічної системи може розглядатися конкретна діяльність педагога або педагогічного колективу. У наш час набули популярності авторські педагогічні системи Ш.А. Амонашвілі, І.П. Іванова, В.А. Караковський, А. С, Макаренко, М. Монтессорі, В.А. Сухомлинського, В.Ф. Шаталова.