52.Обгрунтувати етичні питання використання мобільних телефонів.

Етикет телефонної розмови

Мобільний телефон нині є неодмінним атрибутом кожної ділової людини. Послуговуючись ним, треба до­тримуватися певних етичних норм, щоб не створювати незручностей для інших. Звичайно, традиційні правила спілкування по телефону, які названо вище, залишають­ся, але треба враховувати специфіку мобільного зв'язку, оскільки телефон завжди у його власника.

Отже, не можна:

• користуватися мобільним телефоном під час перегляду спектаклю, кінофільму, на концертах, конферен­ціях, під час нарад і, звичайно ж, під час навчальних занять. Краще переадресовувати вхідні дзвінки на пош­тову скриньку або ввімкнути вібродзвінок замість звуко­вого сигналу;

1. класти телефон на стіл під час ділової зустрічі, в кав'ярні та аудиторії, щоб не засвідчити неповаги до співрозмовника чи викладача. Якщо все ж вхідний дзві­нок перервав бесіду, треба розмову по телефону закінчи­ти якнайшвидше і на час розмови відійти або вийти вза­галі;

2. голосно розмовляти у транспорті, на вулиці;

3. гратися телефоном під час занять, демонструвати його функціональні можливості;

4. розмовляти по телефону, перебуваючи за кермом ав­томобіля, бо це відволікає вашу увагу.

Насамкінець треба зазначити, що загальне правило користування мобільним телефоном — не створювати незручностей, не виказувати неповаги до людей, які пе­ребувають поруч.

53.Розказати про роль термінів і професіоналізмів у діловому мовленні та способи їх творення

В діловому мовленні закріпилося чимало специфічних термінів, традиційних форм. В українській мові терміни начебто і не відрізняються від інших слів: мають певні значення, граматичні категорії, відмінюються, вживаються як повноправні лексичні одиниці. Але терміни виражають наукові, технічні поняття, обслуговують спеціальні галузі. І таке їхнє призначення не могло не відбитися на характері цієї досить великої групи слів.

Наукові поняття визначаються спеціальними словами — термінами, які складають основу наукової мови. Термін (від латин, tеrтіпus — кордон, межа, кінець) Термін — це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього. У цій різниці вбачається відома конвенційність терміна, яка полягає в тому, що вчені чи фахівці тієї або іншої галузі домовляються, що розуміти, яке поняття вкладати в той або інший термін. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише завдяки його дефініції — лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст і межі.

Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать: а) системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної предметної сфери); б) наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;

в) моносемічність (однозначність) терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;

г) стилістична нейтральність;

д) відсутність експресії, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків. Терміни поділяються на загальновживані (авангард, ідея, гіпотеза, формула) та вузькоспеціальні, уживані в певній галузі науки (знаменник, дільник, чисельник).

На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни — це, як правило, абстрактні поняття, то професіоналізми — конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії.

Професіоналізми — слова, що їх уживають люди, об'єднані певною виробничою діяльністю, тобто слова, притаманні мовленню представників певної професії: забій, вруб¬машина, на-гора (шахтарі); сталеплавильна груша, мартен, плавка, проба, болванка, вагранка, затискач (сталевари); оранка, косовиця, скирдування, силосування (сільські трудівники); курсив, петит, набір, гранки (працівники поліграфії), перкусія, пальпація, ремісія, кома (медики).

Отже, термін - це слово в особливій функції якого не тільки назвати предмет чи поняття, а дати йому точне визначення.

Характеризуються терміни величиною точністю значення, емоційністю та експресивністю нейтральності.

Терміни вживаються в трьох стилях: науковий, публіцистичний, офіційно-діловий. Терміни потрібно вживати лише зі значенням зазначеним у словнику (можуть мати кілька значень). Слово "Справа":

1) Поняття, яке вживається для сукупності документів;

2) Одиниця зберігання текстових документів в архіві.

3) Різновид справи, який становить цілісність за змістом і послідовне ведення одного питання. Крім звичайних термінів існують терміни-дублети і терміни-неологізми (нові або маловідомі). Професіоналізми - це слова або вислови властиві мові певної вузької групи людей. Професіоналізми творяться двома способами:

1. Коли та чи інша спеціальність або вид занять не мають розвиненої термінології. 2. Виникають як неофіційні мовні замінники наявних у певній галузі термінів. Загалом терміни та професіоналізми засмічують мову ділових паперів. Якщо терміни відзначаються своєю емоційною нейтральністю, то професіоналізми навпаки є емоційно-забарвленні.