Охарактеризуте політику княгині Ольги

Після трагічної смерті Ігоря влада перейшла до рук його дружини Ольги (945-964),

бо син покійного, Святослав, не досяг повноліття. Нова володарка держави виявилася

надзвичайно вольовою, владолюбною, холоднокровною і цілеспрямованою особою.

У 946 р. за наказом Ольги винищується знать, спалюється столиця, скасовується правління

місцевої династії Мала, котрий загинув чи був страчений. У 947 р. Ольга здійснила мудрий крок,

реформувавши систему збору данини. Були встановлені норми податків і повинностей - устави,

уроки, оброки, а також новий порядок їх стягнення. Велика княгиня вжила заходів і для поповнення

скарбниці добуванням хутра, полюванням на певних територіях, де встановлювалися знаки

князівської власності. Ними ж позначалися й бортні дерева, звідки для держави брали мед і віск,

які разом із хутром становили важливий товар для торгівлі з іншими країнами. Реформи Ольги

відіграли важливу роль у підпорядкуванні племінних княжінь безпосередньо владі великих руських

князів і включенні їх теренів до територіальних меж Руської держави. Вони також започаткували

нові принципи збирання податків.

Відносини русі із сусідами

Князювання Ольги помітно вплинуло на характе; відносин Русі з іншими країнами,

насамперед з Візантією. На відміну від попередників, вона намагалася розв'язуват

и непорозуміння, що виникали, не силою зброї, а шляхом переговорів, не прагнула

загарбувати чужих земель. Насамперед, велика княгиня прагнула підняти авторитет

Русі на міжнароднії арені, поставити її врівень з наймогутнішими тогочасними державами.

Вона особисто очолила велике (понад 100 чол.) посольство до Константинополя. Можливо,

Ольга прагнула встановиті також династичні зв'язки, одруживши Святослава з візантійської

принцесою. Проте всі її наміри залишилися нездійсненими. У роки правління великої княгині

не відбувалося воєнних зіткнень з Хозарією, ні з печенігами, конфліктні ситуації розв'язувались.

У проведенні зовнішньої політики Ольга віддавала перевагу мирним засобам урегулювання конфліктів.

Визначте напрямки внутрішньої і зовнішньої політики князя Володимира Великого

Зійшовши на київський престол у 980 р. започаткував нову добу в історії Київської Русі. Володимир упровадив далеко конструктивніший підхід до управління державою. Володимир зосередився на захисті власних кордонів. Володимир установив загалом дружні стосунки з поляками, мадярами і чехами. Християнство та іслам - релігії тих країн, з якими Русь мала й намагалася утримати якнайтісніші торговельні та політичні стосунки. У 988 р., прагнучи якнайшвидше охрестити свій народ, Володимир наказав позаганяти юрби киян у притоку Дніпра р. Почайну й там ,всіх разом вихрестити. Незважаючи на опір людей, ламалися язичницькі ідоли, а натомість будувалися християнські церкви. Взагалі кажучи, завдяки епохальному вибору Володимира

Русь стала пов'язаною з християнським Заходом, а не з ісламським сходом. Цей зв'язок зумовив

її небачений історичний, суспільний і культурний розвиток.