Pr і пропаганда – подібність й гендерні відмінності

Будучи «дітищем демократії», наслідком громадянського суспільства, PR докорінно різниться від такої атрибута тоталітаризму, як пропаганда. Основне різницю між ними залежить від цілях. Головна мета паблік рілейшнз – досягнення згоди. Головна мета пропаганди і маніпуляцій – формування в об'єкта впливу потрібного і вигідного суб'єкту світогляду та її підтримку.

О.Л. Доценка дає таке визначення маніпуляції:

«Маніпуляція – це вид психологічного впливу, майстерне чиє виконання веде до що порушення в іншого людини намірів, не збігаються з його актуально існуючими бажаннями».

В.М. Амєлін виділяє кілька етапів реалізації технології політичної маніпуляції:

· «Впровадження до тями у вигляді об'єктивну інформацію неявного, але бажаного певних груп, змісту;

· вплив на болючі місця суспільної свідомості, збуджуючі страх, тривогу, ненависть тощо. (наприклад, як штучним створенням образу ворога);

· реалізація якихось задумів і приховуваних цілей, досягнення комунікацій пов'язує із підтримкою громадської думки свою політичну позицію».

Оскільки системи, засновані на маніпуляціях громадським свідомістю, припускають незмінність предмета пропаганди (наприклад, будь-якої ідеології), а суспільство починає отримувати додаткову інформацію з альтернативних джерел, сама пропаганда рано чи пізно стає неефективної й перестає виконувати свої завдання. Проте, попри принципові розбіжності між паблік рілейшнз і пропагандою, можна припустити, що з ключових запитань і PR, та вмілої пропаганди є питання інформаційної політики.

«Історія паблік рілейшнз так само давня, як і саме людське суспільство. Нове тут – це поширення ідей, що з індустріалізацією і прискоренням темпу життя, й поява нових засобів зв'язку. Перше створило потреба у встановленні зв'язку з громадськістю, а засоби інформації з'явилися при цьому інструментом» – так коментує виникнення практики паблік рілейшнз Сем Блек.

Практика PR виникла Росії у силу таких об'єктивних причин, як розвиток основних інституцій громадянського суспільства й прагнення (частіше вимушене) влади встановити діалог із громадськістю, чия думка вже неможливо нехтувати після ухвалення ключових рішень.

Більшість вітчизняних дослідників вважає, що PR-практика зародилася у Росії приблизно 1990 року, коли перші відділи роботи з громадськістю почали з'являтися як у державних структурах, а міжнародні PR-агенства відкрили перші представництва у Москві.

М.А. Шишкіна пропонує таку періодизацію розвитку паблік рілейшнз у Росії:

Перший період – доинституциональный (1988-1991 рр.), коли оформляється лише перший ознака інституту феномен російського PR полягає, передусім, у цьому, що, які мають такий грунтовної традиції, як у Заході, він, попри великі труднощі, динамічно розвивається вже грає досить значної ролі під управлінням соціальними процесами, і навіть серйозно впливає російську політичну культуру, економіку, духовне життя суспільства. І це, своєю чергою, є свідченням демократизації соціально-політичних процесів та розвитку інституцій громадянського суспільства, виділяються суб'єкти конкретної професійної сфери, і виникають відповідні відносини з-поміж них та громадянським суспільством.

Другий період – первинна інституціоналізація (1991-1994 рр.), стадія формування початковій організації суб'єктів. Підтвердженням цього служить створення 1991 році першою Російської Асоціації з зв'язків із громадськістю (РАСО), діяльність якої великою мірою визначає розвиток зв'язку з громадськістю нашій країні.

Третій період – вторинна інституціоналізація. Його початок ознаменоване прийняттям першої Декларації професійних і етичних принципів у сфері зв'язку з громадськістю.

Феномен російського PR полягає, передусім, у цьому, що, які мають такий грунтовної традиції, як у Заході, він, попри великі труднощі, динамічно розвивається вже грає досить значної ролі під управлінням соціальними процесами, і навіть серйозно впливає російську політичну культуру, економіку, духовне життя суспільства. І це, своєю чергою, є свідченням демократизації соціально-політичних процесів та розвитку інституцій громадянського суспільства.