31. Зв'язок умови видності і чутності. . Розрахунок лінії профілю глядацьких місць.
При проектуванні б-я глядацького залу треба оцінювати приміщення з точки зору акустики та умов видимості.
Основні розміри зала треба брати відношення довжини залу до середньої ширини не менше 1 і не більше 2. В тих же границях беруть відношення середньої ширини до середньої висоти (не більше 3). Довжину зала призначають не більше ніж на 30 м від естради для концертних залів і драмтеатрів, 40м - від екрану для кінотеатрів, 25м – від розташування кафедри в аудиторіях, 26 м в залах багатоцільового призначення.
Положення перших рядів для аудиторій, конференц-залів, лекційних – α=30°, в=60°
Незалежно від розташування глядача по відношенню до джерела звуку, до нього повинен бути забезпечений безпосередній доступ прямих звукових промінів. Ця вимога може бути забезпечена лише якщо джерело звуку видно слухачу.
Місця для глядачів можуть розташовуватись:
- на горизонтальній площині
- на похилій площині
- на площині найменшого підйому рядів місць
- на поверхні ламаного профілю.
Розташування на похилій площині рекомендується на віддаленні (балкони), в амфітеатрі краще система розташування місцьз однаковим перевищенням С для всіх рядів.
Відстань h від рівня очей до верху голови приймають 12 см. Рівень очей сидячого глядача приймають 1,15 м над рівнем підлоги.
Умова видимості виконується тоді, коли проміні зору проходять над головами тих, що сидить попереду.
При розташуванні місць на горизонтальній площині граничне віддалення глядача, м:
xn=h0d/C, де h0 – рівень розташування розрахункової точки нагляду над рівнем очей глядачів, м, d ширина ряду, м. C – перевищення проміню зору над рівнем очей попереду сидячого.
При розташуванні місць на похилій площині граничне віддалення глядача, м
H=Xn-X1/X1(CX0/d – h0), де Xn,X1 – віддалення глядача від об`єкту нагляду останнього та першого рядів. h0 – відмітка розрахункової точки видимості по відношенню до рівня очей глядачів першого ряду.(+, -).
33. Визначення положення та розмірів акустичних екранів.
Розріз.
Вибираємо Р1на вертикалі через сцену. З’єднуємо з джерелом звуку S і з точкою дальнього глядача А1. На прямій А1Р1 далі відкладаємо Р1М= Р1S. Перпендикуляр Р1К – це є напрям площини, що відображає звуки від джерела S в бік А1. Розмір площини визначаємо побудовою А2– людина в амфітеатрі (перетин). Отриманий розмір площини збільшуємо на 0,5м з кожного боку. Для акустичного екрану в місці приляганні стелі до стіни будуємо Р3- на стелі, з’єднуємо з S і А3– людина. Маємо бісектрису кута= площина. Розмір площини мінімально 2 м.
34. Розбірливість мови в залах.
Розбірливість мови – відносна або процентна кількість правильно прийнятих глядачами елементів мови з загальної кількості слів, що були вимовлені. Елементи мови – це слогі, звуки, слова, фрази. Згідно цьому розрізняють слогову, звукову, словесну, смислову розбірливість мови.
Визначення розбірливості виконується за допомогою артикуляційних таблиць, що читаються диктором в досліджуваному приміщенні. Кількість слухачів приймається згідно розмірам приміщення. Зазвичай в дослідженні беруть участь 20 осіб. Вони записують те, що почули. Потім міняються місцями і знов. Якщо слогова розбірливість 85% - це відмінно. 40% слогової р. – незадовільно. Метод вибору – прискорений метод оцінки р.
На розбірливість мови впливають: час реверберації, гучність мови, співвідношення рівня шуму і рівня гучності мови, розміри приміщення.