2. Способи організації радіорелейного і тропосферного зв’язку.

Радіорелейний зв’язок може бути організований за напрям­ком, віссю та мережею. Основними способами організації радіо­релейного зв’язку в Сухопутних військах є напрямок і вісь. Радіорелейна мережа застосовується обмежено.

Напрямок радіорелейного зв’язку – це спосіб організації радіорелейного зв’язку між двома пунктами управління, при яко­му зв’язок відбувається по радіорелейній лінії, побудованій безпосередньо між ними.

Цей спосіб забезпечує найбільшу надійність зв’язку, вели­ку перепускну спроможність, але по зрівнянню з іншими способами, потребує підвищеного витрачання радіорелейних станцій і частот.

Мережа радіорелейного зв'язку – це спосіб організації радіорелейного зв'язку, при якому зв'язок старшого пункту управління з декількома пунктами управління підлеглих частин відбувається за допомогою однієї радіорелейної станції старшого пункту управління, яка працює почергово з підлеглими.

Радіорелейна станція старшого штабу повинна працювати постійно в режимі безперервного випромінювання на не спрямовану антену, а станції підлеглих – в черговому режимі і повинні вмикатися на передачу за вимогою станції старшого начальника.

Кількість радіорелейних станцій в мережі не повинна перевищувати 3-4 одиниці.

Зв'язок по мережі можливий головним чином при умові, коли головна станція працює на ненаправлену (штирьову) антену. В залежності від обставин підлеглі кореспонденти можуть використовувати як штирьові, так і направлені антени.

Цей спосіб організації радіорелейного зв’язку практично не знайшов застосування у військах тому, що ненаправлені (штирьові) антени забезпечують практично в два рази меншу дальність зв’язку, а також значно зменшується якість радіорелейного багатоканального дуплексного телефонного або телеграфного зв’язку.

Радіорелейна вісь – це спосіб організації радіорелейного зв’язку, при якому зв’язок старшого пункту управління з декількома пунк­тами управління підлеглих з'єднань (частин) відбувається по радіо­релейній лінії, побудованій в напрямку переміщення старшого пункту управління або одного з пунктів управління підлеглих з'єднань (частин).

В порівнянні з напрямком, радіорелейна вісь дає економію сил і засобів зв'язку, зменшує час розрахунку трас, дозволяє найбільш ефективно управляти радіорелейним зв’язком.

Недоліком цього способу є залежність усього радіорелейного зв'язку від ємності та функціонування вісьової лінії.

Перепускна спроможність вісі визначається ємністю вісьової лінії. Тому доцільно для побудови вісі використовувати багатоканальні радіорелейні станції (Р-404, Р-414).

На кожній вісьовій лінії (напрямку або мережі) радіорелейна станція старшого штабу є головною.

З метою зручності при здаванні каналів, виконання вимог електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, розгорнутих на одному пункті управління, і надійної охорони та оборони радіорелейні станції повинні розташовуватись на відстані не менше 500 м від телефонної станції і не ближче 150-200 м одна від одної. Майданчик для розгортання станції повинен бути горизонтальним, мати розміри 30 на 60 м для радіорелейної станції Р-409 та 45 на 28 м для радіорелейної станції Р-419 і забезпечувати можливість обладнання шляхів під’їзду та виїзду, а також укриття для станцій і особового складу. Під час вибору майданчика для розгортання кожної станції слід враховувати, що в напрямку на кореспондента закриття прямої видимості між антенами на середньопересічній місцевості не повинно перевищувати 90 м для Р- 409 (Р- 419).

Всі радіорелейні станції типу Р-405 (Р-415), Р-409 (Р-419), Р-404 (Р-414), які використовуються для забезпечення зв’язку в ЗС України мають два полукомплекти апаратури, тому в якості ретрансляційного пункту достатньо використовувати одну станцію.

Тропосферний зв’язок в ТЛУ організується тільки за напрямком, безпосередньо між пунктами управління. 3 метою збільшення дальності зв’язку можуть застосовуватися тропосферні ретрансляційні пункти.

Кінц. ст. Ретр. пункт Кінц. ст.

Рис.4. Тропосферна лінія зв’язку.

При забезпеченні зв’язку тропосферними засобами важливе значення має правильний вибір позиції для розміщення станції. Для зручності здачі каналів і забезпечення ЕМС на вузлі зв'яз­ку, станція повинна розміщуватись на віддаленні не менше 800 м від телефонної станції і не ближче 500 м від радіостанцій середньої потужності. При виборі майданчика для розгортання станції слід враховувати, що зона біо­логічно небезпечна для особового складу складає 1800 м в на­прямку випромінювання антени, до 20 м в протилежний бік і до 500 м ліворуч і праворуч від неї.

ліворуч

В напрямку

випромінювання

антени

В протележну

сторону

праворуч

Рис.5. Біологічно небезпечна зона для особового складу.

ТАКИМ ЧИНОМ:

Радіорелейні і тропосферні засоби зв’язку завдяки своїм позитивним властивостям широко застосовуються для розгортання системи зв’язку і АУВ з’єднань та об'єднань. При правильній організації радіо­релейного і тропосферного зв’язку вплив недоліків мож­на значно послабити і забезпечити надійне управління військами в складних умовах ведення бойових дій.