Самостійна робота

1. Принцип випереджальної готовності сз і аув відносно органів управління та військ.

Цей принцип визначає, що готовність елементів системи зв’язку і АУВ та готовність зв’язку від них у нових районах розміщення військ повинні випереджати готовність елементів системи управління військами. Необхідність такого випереджування диктується, по-перше характером початку й введення сучасної війни (операції, бою), по-друге, потребами гарантованого управління військами під час приведення їх у бойову готовність чи зміні положення пунктів управління в ході бою (операції).

Реалізація принципу на практиці досягається завчасним плануванням зв’язку на перші операції початкового періоду війни, створенням територіальних систем зв’язку та стаціонарних (базових, опорних) мереж зв’язку в них, утримуванням у мирний час у боєготовному стані з’єднань, частин і підрозділів зв’язку необхідної організаційно-штатної структури, проведенням заходів з питань підвищення бойової готовності систем і військ зв’язку, завчасним висуненням і розгортанням польових вузлів і ліній зв’язку в нових районах розміщення пунктів управління (підготовка їх стосовно зв’язку), своєчасним висиланням оперативних груп із засобами зв’язку в райони розташування військ (пунктів управління), виділенням особистих радіозасобів командувачам (командирам) і начальникам штабів об’єднань, з’єднань і частин.

З цією метою всі командувачі (командири) та начальники штабів об’єднань (з’єднань і частин) зобов’язані постійно, в будь-яких умовах обстановки мати при собі засоби зв’язку, які б дозволяли підтримувати стійкий зв’язок із старшими й підлеглими командувачами, командирами й штабами а також із своїм штабом. При цьому вони повинні особисто вести переговори з використанням цих засобів. Відрив засобів зв’язку від командувачів (командирів) недопустимий. Переміщення пунктів управління в нові райони розгортання в усіх випадках допускається тільки після встановлення від них зв’язку.

Заняття п'яте «Основи та способи організації радіозв`язку»

1. Загальна характеристика радіозв’язку. Переваги і недоліки радіозв’язку.

1.1 Призначення і загальна характеристика радіозв’язку

Для забезпечення постійного управління військами в залежності від оперативно-тактичних обставин можуть використовуватись різні засоби зв’язку: радіо, радіорелейні, тропосферні, космічні, проводові, сигнальні, рухомі.

Радіозв’язок – це рід зв’язку, який здійснюється за допомогою електромагнітних хвиль, що передаються в просторі зі швидкістю світла.

Радіозв’язок між кореспондентами може бути двохстороннім, коли інформація поступає до кореспондентів один від одного,та одностороннім, коли інформація поступає тільки від одного кореспондента до другого, безпосередньо між кореспондентами або через спеціальні пункти переприйому чи ретрансляції.

Пункт переприйому чи ретрансляції організовується в тому випадку, коли радіозв’язок безпосередньо між двома радіостанціями не встановлюється із-за недостатньої дальності зв’язку, поганих умов розповсюдження радіохвиль чи при роботі радіостанцій з різними діапазонами. При переприйомі використовується проміжна радіостанція. Сигнал від одного кореспондента приймається радистом проміжної станції, а потім передається другому кореспонденту.

При ретрансляції в пункті ретрансляції необхідно встановити дві радіостанції, за допомогою яких здійснюється ручна або автоматична ретрансляція в обох напрямках.

По характеру обміну радіозв’язок буває симплексним, симплексним з можливістю перебою або дуплексним.

Симплексний радіозв’язок- це вид радіозв’язку, при якому кореспонденти працюють на передачу та прийом почергово.

При дуплексному радіозв’язку кореспонденти працюють на передачу та прийом одночасно незалежно один від одного.

При організації радіозв’язку керуються слідуючими принципами:

-радіозв’язок старшого командира(штабу) з підлеглими командирами (штабами) організується розпорядженням старшого командира (штабу);

-радіозасоби виділяються старшим і підлеглими командирами (штабами);

-радіозв’язок між взаємодіючими військами організовується розпорядженням командира, який організовує взаємодію. Радіозасоби виділяються взаємодіючими частинами. В деяких випадках радіозв’язок взаємодії організовується через офіцерів-представників, які прибувають на ПУ сухопутних військ зі своїми радіостанціями.

Радіозасоби використовуються в усіх видах Збройних Сил та ланках управління. Вони є основними, а в більшості випадків єдиними, засобами прямого зв’язку, які спроможні забезпечити управління військами при тяжких обставинах, а також при знаходженні командирів і штабів на марші.

В тактичній та оперативно-тактичній ланках управління, зв’язок радіо- засобами є основною частиною первинної мережі системи зв’язку. Зв’язок радіозасобами організовується безпосередньо між органами та об’єктами управління. Він забезпечується від усіх пунктів управління (КП, ЗКП, ТПУ та ін.), що дає можливість постійного управління військами в тяжких умовах при веденні бойових дій, і організовується так, щоб максимально задовольнити потреби управління військами, планується з таким розрахунком, щоб зміни оперативно-тактичних обставин не змінювали його організації, а необхідне коригування можна було б проводити в мінімально короткі строки.