II. Виноградова розглядання картин і слухання музики

Розглядання пейзажів. Перші естетичні переживання ди­тини зв’язані з задоволенням, що доставляють їй якості пред­мет його колір, форма тощо. Гама фарб, форм, закладена в оуді. якому творі образотворчого мистецтва, виражає певне по­чуття , думку автора і при сприйнятті цього твору викликає схо­жу з почуттям художника відповідну реакцію.

І Іа думку радянських педагогів-дослідників, дітей дошкіль- 'о піку можна підвести до розуміння пейзажного живопису.

І Ісобхідність використання творів образотворчого мистецт- іія и роботі з дошкільниками обумовлена їх величезною пізна­

вальною і естетичною цінністю. Картини показують дітям такі сторони життя природи, які не завжди можна спостерігати в природних умовах (льодохід, косовицю, відліт птахів тощо). Розглядання пейзажних картин великих майстрів сприяє роз­виткові естетичного смаку, дозволяє звернути увагу на те, що раніше залишилося непоміченим, будить бажання і розвиває уміння дітей розповідати про цю красу, подивитися на неї ще раз, вже в житті.

Н.М. Зубарєва відзначає, що розглядання пейзажів сприяє розвиткові виразності дитячого мовлення (збільшується кількість визначень, порівнянь, метафор тощо), діти вчаться розуміти за­дум художника, настрій, переданий ним у картині, тобто підви­щується культура сприйняття, розвивається мислення.

При доборі репродукцій картин великих художників по­трібно, насамперед, стеясити за тим, щоб картини були небага- топланові, прості по композиції, яскраві по кольору, без зайвих деталей, - це забезпечить доступність сприйняття.

У своєму умінні сприймати пейзажні картини дитина про­ходить кілька етапів. Спочатку вона лише перелічує предмети, зображені на картині, дає дуже коротку, елементарну їхню ха­рактеристику; своє ставлення до картини вона ще висловити не може. Потім під впливом навчання дитина починає більш пов­но, точно й образно характеризувати зображене, використову­ючи для цього різні виразні засоби. Н.М. Зубарєва зауважує, що «самостійне використання образної мови є показником пев­ної зрілості естетичного переживання, тому що, щоб викорис­товувати в мові образ, треба його відчути, а для того, щоб відчу­ти, треба його глибоко осмислити».

Розглядаючи з дітьми пейзажні картини, педагог, по-пер- ше, вчить їх розуміти задум художника, настрій, переданий ним у картині, вчить визначати образотворчі засоби, що вико­ристовував художник для передачі свого задуму; по-друге, ви­хователь учить дітей виражати словами враження, отримані від сприйняття пейзажу.

Розв’язанню цих завдань сприяють, насамперед, запитан­ня, що повинні змусити дітей по-новому глянути на картину: не механічно відзначати в ній усе зображене, а намагатися по­бачити головне, цікаве з погляду художника.

Л|ю;іумггн настрій пейзажу допомагають, наприклад, такі пні in/і мімі <• 11, я картина весела чи смутна? Чому ви так думає- ісЯ н і фарби потрібні були художникові, щоб показати це? Які <| їм І >(>п нзяв би художник, якби захотів намалювати не похму- риіі день, а яскравий і веселий? Чому художник так назвав свою картину? »

Для кращого сприйняття твору живопису доцільно запро­понувати дітям порівняти зображене на картині із тим, що спо- ( гсрі гається в навколишній природі. Цей прийом називають

11. веденням в уявлювану ситуацію. Він розвиває уміння дітей мов би увійти в картину, згадати про схожі предмети і явища, поба­чені у житті, придумати, що б вони побачили, почули, якби «начебто прийшли на цю галявинку», «у цей ліс», «до цієї річки». Так діти привчаються використовувати свій досвід, у п м х розвивається творча уява.

При розгляданні картини необхідне і слово педагога, що пояснює. Воно допомагає дитині розібратися в її змісті, поглиб- іік>< сприйняття. Однак великі пояснення утруднюють сприй­ми чтя, змазують враження від твору. Педагог завжди повинен пам’ятати про це.

Правильному і глибокому сприйняттю картини сприяють поетичне слово, музика. Наприклад, розглядання картини І. Ле­ні гана «Весна. Велика вода» добре сполучиться з читанням ні ріпи Л. Плещеева:

Уж тает снег, бегут ручьи,

И окно повеяло весною...

Засвищут скоро соловьи,

И лес оденется листвою...

Л при розгляданні репродукцій із картин С. Герасимова

• < )< ranпі іі сніг», «Верба цвіте» доречно прочитати вірш А. Тол­стого:

Нот уж снег последний в поле тает.

Теплый пар восходит от земли,

И кувшинчик синий расцветает,

И зовут друг друга журавли.

Ди питися пейзажні картини краще відразу після екскурсії, спостереження. Наприклад, у ході бесіди після прогулянки в зимовий ліс або парк можна розглянути з дітьми картину К.Ф. Юона «Російськазима». Пейзаж, написаний художником, відповідає тому, що діти бачили на прогулянці, - засніжені де­рева, замерзла ріка, дахи будинків, покриті снігом. Це привчає їх співвідносити свій чуттєвий досвід із естетичним впливом картини. Фігурки людей і тварин, уведені художником у ком­позицію, викликають у дітей особисті асоціації, оживляють вра­ження, допомагають скласти розповідь. Діти згадують прогу­лянку: «Як ми бачили, тільки будиночки маленькі»; «Наш парк теж був у снігу»; «Красиво, як у нашому парку». За допомогою вихователя уточнюються і вводяться в активний словник образні слова і вирази: іній, блискати, блищати на сонці, сніг покрив землю теплою ковдрою тощо.

Якщо в старшій групі розглядання пейзажних картин, як правило, є частиною бесіди, то в підготовчій це може бути і са­мостійним заняттям.

Приблизна послідовність таких занять:

1. розглядання картини із заключною розповіддю вихова­теля по ній;

2. складання дітьми описової розповіді за картиною;

3. порівняння різних за настроєм пейзажних картин і скла­дання розповідей за ними (наприклад, порівняння картин

І. Левітана «Золота осінь» і «Осінній день. Сокольники»);

4. складання описових розповідей за невеликими пейзаж­ними картинками (заняття проводиться за типом «Улаштуємо виставку «Зима - літо», «Улаштуємо виставку «Пори року»). Для ускладнення такого заняття можна дати картинки, що ха­рактеризують різні періоди сезону (початок, середина, кінець). Придатним матеріалом у даному випадку будуть листівки із серій «Пори року», «Рідна природа» тощо.

Якщо вихователь ці заняття проводить систематично й у дітей уже накопичений певний досвід, то можна рекомендува­ти й інші, більш складні завдання з використанням комплексу засобів: розглядання картин про природу і прослуховування музичних творів. Дітям пропонують такі завдання:

• зіставлення характеру і настрою музичного твору з пей­зажною картиною; визначення характеру і настрою музичного твору і складання уявлюваної картини до нього;

цооці ул п.» юнішого музичного твору до пейзажу.

11. ! 1.1 и розвивають у дітей уміння естетично оцінюва­ні к тіііі,л природи, уважніше придивлятися до них, знаходити

in ionic, дивне в звичайному, малопомітному і на перший погляд непривабливому.

11. ропонуємо методику проведення заняття з такими завдан-

нями.

Віставлення характеру музичного твору з настроєм пейза­жу. Педагог добирає музичні твори і картини (контрастні і подібні за настроєм).

Перше завдання. З трьох контрастних за настроєм картин про природу потрібно вибрати ту, котрій у більшій мірі відпо­відне музичний твір. Наприклад, діти досить легко співвідно­сять характер п’єси Н. Римського-Корсакова «Море» із карти- іmми І. Айвазовського чи фотоетюдами, що зображують бурх­ливе море.

Друге завдання. З трьох картин, дві з яких подібні за на- <- і роєм, потрібно вибрати найбільш відповідну характерові му- ;іпч ного тнору. І Іпприклад, діти розглядають картини «Осінній день. Сокольники* І. Левітана, «Граки прилетіли» І. Саврасова і <• Влакитну весну* В. Бакшеева і співвідносять їх із «Мелодій­ним етюдом» Е. Мейліха.

Трете завдання. З трьох картин, дві з яких мають однакову тему, але різний настрій, потрібно вибрати ту, котра більше нідііоиідас. музичному творові. Наприклад, діти розглядають міртпни «Осінній день. Сокольники», «Золоту осінь» І. Левітана, и також «Блакитну весну» В. Бакшеєва і слухають п’єсу П. Чай- ковського «Жовтень».

Аналіз виконання дітьми старшого дошкільного віку подіб- і ш х; її і вдань допоміг виявити деякі особливості розуміння дошкіль-

11. м ким и характеру, настрою пейзажу і музики про природу. Діти (і 7 років легше сприймають яскраво виражений характер му­зичного твору, ніж картини. Дошкільники часто не розуміють настрою пейзажу через техніку малюнка. Так, наприклад, зоб­раження тіней, темних плям на яскравому сонячному пейзажі її. нтежить дитину, вона відносить цю картину до «смутних»,

• сумних», «страшних», тобто ставить у пряму залежність

настрій картини від колориту фарб: яскрава сонячна колірна гама - настрій гарний, темні фарби - настрій поганий. Більшість старших дошкільників може вловити і виразити словами харак­тер музики (швидка, кваплива, повільна, спокійна), але деякі діти утруднюються дати словесне визначення настрою музич­ного твору й обмежуються досить примітивною оцінкою, іцо не передає її особливостей (гарна, не дуже гарна).

Правильне співвідношення музики і пейзажу діти реалізу­ють у своїх розповідях за допомогою образних виразів, експресії:

«Я думаю, це про море, - розповідає Вадик, прослухавши п’єсу Н. Римського-Корсакова «Море». — Коли висока музика, чайки летять, коли низька, хвилі шумлять. Напевно, незаба­ром буря буде». А Коля додає: «Чайки хвилюються. Стривожені. Музика тривожна. Хвилі наскакують одна на одну, шумлять. Страшнувато. От-от буря буде».

Таким чином, при використанні спеціальних прийомів усі старші дошкільники можуть підійти до розуміння і досить тон­кої характеристики музичного твору і його зіставлення з пей­зажем. У процесі виконання вказаних завдань діти вчаться ана­лізувати, оцінювати, порівнювати, у них виховується емоцій- но-позитивне естетичне ставлення до природи.

Які ж прийоми виявляються ефективними для розвитку в дітей оцінних суджень?

Істотно змінює процес слухання музичного твору, підви­щує увагу і зосередженість дітей, дає зразок емоційного пояс­нення музики розповідь вихователя на тлі музичного твору. Вихователь може скласти цю розповідь чи використовувати уривки з класичних творів. Методика проведення таких занять може бути такою: слухання музичного твору; бесіда з дітьми про настрій, характер музики; повторне слухання музики з од­ночасною розповіддю вихователя.

Виконати завдання дітям допомагає і такий методичний прийом, як слухання музичного твору, за настроєм, подібним із зображенням. Так, картині І. Левітана «Осінній день. Сокольни­ки» відповідає п’єсаП. Чайковського «Жовтень»; картині В. Бак- шеєва «Блакитна весна» - п’єсаП. Чайковського «Пролісок», а картиніВ. Сидорова «Грозапройшла» -уривокз «Пірроку» Й. Гайд­на. Одночасне сприйняття творів образотворчого мистецтва і музики поглиблює почуття дітей і допомагає виразити їх сло­ном І їм розвиток оцінних суджень про природу також ПОЗИТИВ­НО впливає виконання старшими дошкільниками творчих зав­дані, типу «Добери картину до музичного твору», «Придумай музику до картини» тощо.

■:...> У бесідах про природу педагог широко використовує не тільки пейзажні картини, але і різні предметні і сюжетні дидактичні картини, що зображують тварин, рослини, працю тоді'її Тш* і карти 11 н, написані спеціально для полегшення про- іи' \ 11 < і її ■ 111111111, допомагають розширити знання дітей про світ природи, уточнити ism уявлення про зовнішній вигляд, харак­терні риси предметі її і явищ природи.

A nr іш мніателі. помнпеп знати, що порекомендується одно- чіи по и и користі шупити картини, різні за своїми художніми вар­им і ими картини, призначені для навчальних цілей, і карти­ни класиків живопису. Дидактичні картини доцільно викори­стовувати на початкових етапах навчання, коли знання дітей недостатні п уміння розглянути картину, виділити головне в тори і. е11 ом у і іе досконалі. Якщо ж діти мають уже певні знан- пн, можуть у достатній мірі розібратися в задумі художника, краще розглядати з ними картини майстрів. Бесіда тоді набу­ти творчого характеру, збагачує уявлення і мову дітей.

2. одному з дитячих садків у підготовчій до школи групі и 11' ■ і в/1 те мі. проводив бесіду на тему «Відкіля хліб прийшов?» і

• 11 ■ 11 • • 11 її • тнувші у ч і їді м дві картини: «Хліб» Т.О. Яблонської і м 11 ><і 1111 н чпЮа* II.Д. І іожко (наочний посібник для І класу

mem во і школи). Сполучення цих двох картин було недо-

іі.і ні.ним. Хоча картина Т.О. Яблонської багатопланова і, зда­валося б, иажка для сприйняття дітей, однак різні плани не за- ішішіоті., пі' загороджують один одного. Ця більш важка, але (тип и іа змістом і колоритом картина заслонила своєю яскра­віємо і виразністю іншу, призначену для навчальних цілей (у картині II.Д. Божко група дітей спостерігає, як комбайн зби­рає хліб). Гаряче світло серпневого сонця, білясте, вигоріле небо, оурштпповий розсип хліба, прекрасно відтворені в картині

• X nil»*, допомагають дітям зрозуміти і виразити словом узагаль- Ц. ніш образ трудівника-хлібороба, перетворювача природи. /І,і m правильно сприйняли події, зображені на картині Т.О. Яб-

донської: «Хліб збирають», «Колгоспники трудяться», «Кол­госпники трудяться для всієї країни», «Колгоспниця дивиться на нас і посміхається», «Вона задоволена своєю роботою».

В останні роки вченими, методистами уточнені послідов­ність і методика використання предметних і сюжетних картин про природу. Наприклад, ними встановлено, що розглядання картин від предметної до сюжетної не завжди доцільне. Навіть у молодшому дошкільному віці рекомендується передусім роз­глядати з дітьми сюжетні картини, тому що вони дають мож­ливість більше помітити, про більше сказати. Нескладні сю­жетні картини, написані без зайвої деталізації і стилізації, з яскравою, динамічною сюжетною ситуацією стимулюють роз­виток мови дітей. Предметна ж картинка може відвернути ди­тину від живого образу. Наприклад, педагог пропонує дітям 6- 7 років скласти розповідь про тварину за таким планом: «Роз­кажи, що це за тварина, яка вона, де вона живе. Розкажи про її звички» — і при цьому ставить перед ними картинку, на якій ця тварина зображена в статичній позі, поза середовищем існуван­ня. У даному випадку предметна картинка заважає дітям уяви­ти тварину в природній обстановці. Тому отут була б доціль­нішою сюжетна картина, дивлячись на яку дітям було б легше згадати усе, що вони знають про тварину, до того ж їхні знання доповнилися б новими враженнями, що теж знайшло би відоб­раження у висловленнях.

(Виноградова Н.Ф. Умственное воспитание детей в процессе ознакомления с природой. - М., 1982. - С. 55-63).

С. НІКОЛАЄВА, НДІ дошкільного виховання АПН СРСР