8. Діаграма кооперації. Об’єкти на діаграмі кооперації. Зв’язки. Повідомлення. Автоповідомлення.

Діаграма кооперації (діаграма співробітництва) описує статичну структуру об'єктів, що реалізують поведінку підсистеми.

Мета – у тому, щоб специфікувати особливості реалізації прецедентів та найважливіших операцій у системі. Кооперація визначає структуру поведінки системи у термінах взаємодії учасників цієї кооперації; може зображуватися на рівні специфікацій чи прикладів.

ДК на рівні специфікації містить класи, асоціації та кооперації (зображ. пунктирним еліпсом, всередині якого записується назва кооперації). Такі діаграми кооперації, зазвичай, відображають особливості реалізації прецедентів у системі.

ДК на рівні прикладів містить об'єкти (екземпляри класів), зв'язки (екземпляри асоціацій) і повідомлення (зв'язки доповнюються стрілками повідомлень). Тут відображають лише ті об’єкти і зв’язки, які мають безпосереднє відношення до реалізації певної кооперації. Для повідомлення, зазвичай, подають назву та порядковий номер у загальній послідовності повідомлень.

1 і ті ж об’єкти можуть бр. уч. у різних коопераціях. Можуть змінюватись як зв’язки між об’єктами, так і потік повідомлень між ними. Цим ДК відрізн. від діаграми класів.

На ДК можна зобразити мультиоб'єкт – множину об’єктів, які створюються на базі 1 класу. Мультиоб’єкт викор. щоб показати операції та сигнали, які адресовано всій множині об’єктів.

Об’єкти – учасники зв’язку на ДК – можуть мати стереотипи, які вказують на їхню роль у реалізації цього зв’язку. Найчастіше використовують такі стереотипи: «unspecified» (невизначений; за домовленістю), «parameter» (об’єкт є параметром деякої операції), «local» (локальна змінна), «global» (глобальна змінна), «self» (рефлексивний зв’язок об’єкта з собою – передача повідомлень собі).

Заміняємо стандартну назву операції на мнемонічно зрозумілішу назву. Ця назва буде також і назвою доданого повідомлення. Тепер на діаграмі кооперації поруч з лінією зв’язку відображається стрілка з номером і назвою повідомлення.

Увага! Зв'язок на діаграмі кооперації може мати декілька повідомлень. Повідомлення у цьому випадку можуть зливатися в одну потовщену лінію з декількома стрілками.

9.Діаграма компонентів. Компоненти. Пакети. Інтерфейси.

У мові UML для фізичного подання моделей систем використовуються так звані діаграми реалізації (implementation diagrams), які включають дві окремі канонічні діаграми: діаграму компонентів і діаграму розгортання.

Діаграма компонентів описує особливості фізичного подання системи. Дозволяє визначити архітектуру системи, що розробляється, встановивши залежності між програмними компонентами, в ролі яких може виступати початковий, бінарний і виконуваний код. У багатьох середовищах розроблення модуль або компонент відповідає файлу. Пунктирні стрілки, що з’єднюють модулі, показують відношення взаємозалежності, аналогічні до тих, які мають місце при компіляції початкових текстів програм. Основними графічними елементами діаграми компонентів є компоненти, інтерфейси і залежності між ними.

Цілі Діаграми компонентів:

- візуалізації загальної структури початкового коду програмної системи;

- специфікації здійснимого варіанту програмної системи;

- забезпечення багатократного використання окремих фрагментів програмних кодів;

- подання концептуальної і фізичної схем баз даних.

Компоненти реалізують набір інтерфейсів і є загальним позначенням елементів фізичного подання моделі. Графічно, це зазвичай прямокутник зі вставленими зліва двома дрібнішими прямокутниками. Всередині прямокутника записується ім'я компонента і, можливо, деяка додаткова інформація.

1 із способів специфікації різних видів компонентів є явне вказання стереотипу перед його іменем. В UML для компонентів визначені такі стереотипи: бібліотека (визначає перший різновид компонента, що подається у формі динамічної чи статичної бібліотеки), таблиця (також визначає перший різновид компонента, який подається у формі таблиці бази даних), файл (визначає другий різновид компонента, який подається у вигляді файлів з початковими текстами програм), документ (визначає другий різновид компонента, який подається у формі документу), викональний (визначає третій вид компонента, який може виконуватися у вузлі).

Пакети – механізми організації елементів у групи. Зображується у вигляді папки із закладкою. Якщо вміст папки приховано, то назву пакета вказують на ній, в іншому випадку – на закладці. Пакет може містити й інші ел-ти (класи, інтерфейси, компон-ти, вузли, кооперації…). Тут це – зв'язок композиції, що означає, що елемент є всередині пакету. Якщо видаляється пакет, то видаляється і його вміст.

Інтерфейси – набори операцій, що використовуються для опису ф-ціональності класу чи компоненту. Тип – стереотип класу, що використовується для специфікації домену об’єктів разом із дозволеними для них операціями (але не методами). Роль – поведінка сутності у визначеному контексті.

Графічний інтерфейс можна подати як клас зі стереотипом – це дозволить розкрити його операції й інші властивості. Для відображення зв’язку між класом і інтерфейсом є спеціальна нотація. Інтерфейс, що описує сервіси, забезпечувані класом, зображують у вигляді невеличкого круга, що приєднується до прямокутника. Необхідних інтерфейс – той, який 1 клас вимагає від ін.., виглядає як маленький півкруг, з’єднаний з прямокутн. (класом).

Як і класи, інтерфейси можуть брати участь у відношеннях узагальнення, асоціації, залежності та реалізації.

Те, що елемент реалізує інтерфейс, можна показати в вигляді лінії, що з’єднує прямокутник і (пів)круг, або ж зобразити інтерфейс у вигляді класу зі стереотипом.