7. Діаграма послідовностей. Об’єкти. Лінії життя об’єктів. Повідомлення.

Діаграма послідовностей – для відображення часових залежностей, що виникають у процесі взаємодії об’єктів. Згори діаграми горизонтально розміщують прямокутники із назвами об’єктів. З кожного об’єкта виходить вертикальна штрих-пунктирна лінія життя об’єкта), на якій умовно відкладено час.

Об’єкта, або автора, зображають на діаграмі крайнім зліва, який є ініціатором взаємодії. Правіше зображають інший об’єкт, який безпосередньо взаємодіє з актором чи першим об’єктом і т.д. Порядок розміщення об’єктів на діаграмі ­– з міркувань зручності візуалізації їхньої взаємодії.

Лінія життя об'єкта – для позначення періоду, протягом якого він існує в системі та може брати участь у взаємодіях.

Окремі об'єкти, виконавши свою роль, можуть знищуватися (позн. “X”).

Об’єкти створюють у момент, коли виникає необхідність їхнього використання.

Взаємодія об'єктів реалізується через повідомлення, які посилаються одними об’єктами іншим. Повідомлення, розташовані на діаграмі вище, передаються раніше, нижче – пізніше. Масштаб на осі часу не зазначають, оскільки діаграма послідовності моделює лише часову впорядкованість взаємодій.

Окрім об'єктів та ліній життя об’єктів, на ДП ще можуть міститися: фокус керування (вертикальний прямокутник вздовж лінії життя – період життя об’єкта), повідомлення (стрілка з назвою дії між лініями життя об’єктів; напрям – напр. передача даних), текстові позначки (оцінки часу, опис дій,…).

Необхідність зображення зв’язків між окремими об’єктами може виникнути з різних причин. Найважливішою з них є зображення реалізації окремого прецеденту моделі. У ранніх версіях UML для цієї мети слугувала діаграма об’єктів, яку згодом замінили канонічною діаграмою кооперації.

Головні елементи діаграми взаємодії – об'єкти, окремі екземпляри класів, які створюються на етапі реалізації моделі (виконання програми). Об’єкт може мати назву (назва об'єкта: назва класу) і конкретні значення атрибутів.

Об’єкт без назви – анонімний (тоді запис. «:<клас>»). Може і не бути класу (разом з «:»), тоді це – сирота.

Об’єкт може бути в активному стані, виконуючи певні дії, або в стані пасивного очікування повідомлень від інших об’єктів. Для позначення станів активності об’єкта на ДП використовують фокус керування.

Найуживаніші типи повідомлень: Procedure Call (виклик процедур, виконання операцій або перехід на вкладені потоки керування); Object Message (виклик методів об’єкта); Return Message (повернення з виклику процедури/методу; у процедурних потоках керування може не вказуватися, оскільки неявно передбачається наприкінці активізації об’єкта); Asynchronous Message (просте асинхронне повідомлення, яке передається в довільний момент і не супроводжується отриманням фокуса керування об’єктом-приймачем).

Рефлексивні повідомлення (Message to Self) – повідомлення об’єкта самому собі (опрац. натиск. клавіш, набір номера телефону, …).

Лінії, що позн. передачу повідомлень, познач. назвою виконуваної дії чи переданим повідомленням. Відобр. також фактичні параметри, передані у точку виклику, чи результат після виклику.

Найпростіші випадки галуження процесу взаємодії можна зобразити на одній діаграмі – альтернативні повідомлення зображуються паралельними прямими між лініями життів сусідніх об’єктів.

Кожен альтернативний потік керування може суттєво ускладнити розуміння моделі, отож рекомендують кожен потік керування зображати на окремій діаграмі послідовностей.