- •1. Складність, властива програмному забезпеченню. Учасники проекту. Мова (uml) і засоби моделювання. Етапи життєвого циклу програмного забезпечення.
- •2. Основи об’єктної технології. Класи і об’єкти. Відношення між класами.
- •3. Діаграма варіантів використань (прецедентів). Відношення на діаграмі використань. Документування прецедентів.
- •4. Діаграма класів. Відношення асоціації, агрегації, композиції, узагальнення. Поліморфізм. Інтерфейси, абстрактні класи.
- •5. Діаграма станів. Стани. Переходи. Події. Складені стани. Паралельні стани. Переходи між станами.
- •6. Діаграма діяльності. Моделювання видів діяльності. Специфікація видів діяльності.
- •7. Діаграма послідовностей. Об’єкти. Лінії життя об’єктів. Повідомлення.
- •8. Діаграма кооперації. Об’єкти на діаграмі кооперації. Зв’язки. Повідомлення. Автоповідомлення.
- •9.Діаграма компонентів. Компоненти. Пакети. Інтерфейси.
- •10.Діаграма розгортання. Проект розгортання. Клієнт. Вузол. З’єднання.
5. Діаграма станів. Стани. Переходи. Події. Складені стани. Паралельні стани. Переходи між станами.
Діаграма станів (State chart diagram) визначає усі можливі стани (state), у яких може перебувати об'єкт впродовж існування, а також процес зміни його станів в результаті настання певних подій (event).
На ДС виокремлюють два спеціальних стани - початковий (start) і кінцевий (stop). Початковий стан (коли створюється об’єкт) виокремлюють чорною крапкою. Кінцевий стан (перед знищенням об’єкта) виокремлюють чорною крапкою в білому крузі. На ДС може бути тільки один початковий стан і декілька кінцевих станів (або кінцевих станів може не бути взагалі). Усі інші стани зображають прямокутником із заокругленими краями. Кожен стан має дві частини. У верхній частині відображають назву стану. Назва стану може бути порожньою (анонімний стан). Нижню частину стану призначено для відображення внутрішніх дій (actions), які виконуються у відповідь на визначені події, що виникають у цьому стані.
Для стану об’єкта можна задати вхідну подію (On Entry), вихідну подію (On Exit), довільну подію (On Event НазваПодії) і діяльність (Do). У відповідь на виникнення події чи під час реалізації діяльності можна задати просту дію (Action) чи надіслати повідомлення/активізувати подію (Send Event) іншому об’єкту.
Складений стан (composite state) – складний стан, який складається з інших вкладених у нього станів (підстанів, substate). Складений стан може містити два або більше паралельних підавтомати або кілька послідовних підстанів. Кожен складний стан може уточнюватися тільки одним із зазначених способів. Будь-який підстан може буте складеним станом.
Послідовні підстани використовують для моделювання поведінки об'єкта, коли в кожен момент часу об'єкт може знаходитися лише в одному підстані. Його стани змінюються послідовно.
Паралельні підстани дозволяють специфікувати 2 і більше підавтомати, які можуть виконуватися паралельно всередині складеної події. Кожен з них займає певну область всередині складеного стану, яка відокремлюється від інших горизонтальною пунктирною лінією. Об'єкт може одночасно перебувати в кожному з цих підстанів. Паралельні підстани можуть складатиметься з декількох послідовних підстанів.
6. Діаграма діяльності. Моделювання видів діяльності. Специфікація видів діяльності.
При моделюванні поведінки системи виникає необхідність деталізувати особливості алгоритмічної та логічної реалізації операцій. Блок-схеми – акцентують увагу на послідовностях виконання певних дій (чи операцій), які в кінці-кінців призводять до бажаного результату.
Діаграму діяльності використовують для моделювання процесу виконання операцій у мові UML. Вона зображується графом, вершинами якого є стани (дії/види діяльності), а дугами – переходи від одного стану (дій/виду діяльності) до іншого. ДД можна вважати окремим випадком діаграм станів.
На етапі моделювання прецедентів ДД зображають потоки функцій керування, зазначають, які гілки процесу керування можуть виконуватися паралельно, і визначають альтернативні шляхи досягнення мети.
В UМL вид діяльності – сукупність окремих елементарних обчислень, що виконуються автоматом. Окремі обчислення можуть приводити до результату або дії. На ДД відображається логіка (послідовність) переходу від однієї діяльності до іншої, при цьому увага фіксується на результаті діяльності, який може спричинити зміну стану системи або повернення деякого значення.
Елементи ДД: стани видів діяльності, стани дій, переходи, точки прийняття рішення (галуження) і доріжки.
Дія є атомарною, тобто її перервати не можна і її стан не має внутрішніх переходів. Звичайне використання стану дії полягає в моделюванні одного кроку виконання алгоритму або потоку керування. Дія описується природньою мовою, псевдокодом чи програмується. Вид та стан діяльності позначають однаково: прямокутником з вигнутими назовні бічними сторонами.
Кожна ДД повинна мати єдиний початковий і кінцевий стан. Саму діаграму прийнято розташовувати так, щоб види діяльності/дії слідували зверху вниз.
Під час побудови ДД використовують переходи, які спрацьовують відразу після завершення діяльності або виконання відповідної дії. Так система переходить у наступний стан. Це зображ. лінією зі стрілкою.
Якщо зі стану дії виходить 1 перехід, то його можна не позначати. Якщо ж переходів кілька, то спрацювати може тільки один з них. Тоді потрібно для кожного з них записати сторожову умову в квадратних дужках. Така ситуація – галуження. Галуження на ДД позначається ромбом, у який входить одна стрілка від поп. стану. Стрілок, що виходять, може бути >=2, але для кожної вказується сторожова умова у формі булевого виразу.
Для відображення на ДД паралельних дій, використовують горизонтальну/вертикальну товсту лінію (смугу синхронізації) спочатку і вкінці розпаралелення.
Для моделювання процесів, що відповідають певним підрозділам використовують доріжки, які розділяються вертикальними лініями. Кожна доріжка – окремий підрозділ. Межі можуть перетинати лише переходи між підрозділами. Послідовність колонок – без різниці.
Об’єкти на ДД позначаються прямокутником. Відповідні об’єкти можуть знаходитися або в межах конкретно однієї доріжки, або на границі доріжок, при цьому наголошуючи на тому, хто відповідає за цей об’єкт.
