84. Будова та функції симпатичного відділу вегетативної нервової системи

Симпатична частина вегетативної нервової системи представлена цент­ральним і периферійним відділами.Центральний відділ утворюють клітини бічних рогів спинного мозку на рівні восьмого шийного, всіх грудних і трьох верхніх поперекових сегментів. Периферійний відділ – це нервові волокна і симпатичні нервові вузли. Розрізняють паравертебральні (прихребетні) і передхребетні вузли. Паравертебральні вузли, з’єдную­чись міжвузловими волокнами, утворюють правий та лівий симпатичні стовбури,

розташовані по боках уздовж хребта. До вузлів симпатичного стовбура підходять білі з’єднувальні гілки від спинномозкових нервів. Від усіх вузлів симпатичного стовбура до перифе­ричних спинномозкових нервів йдуть сірі з’єднувальні гілки. В симпатичному стовбурі розрізняють шийну, грудну, поперекову, крижову та куприкову частини.

Шийна частина представлена верхнім, середнім та нижнім вузлами. Найбільшим є верхній шийний вузол, а нижній часто зливається з першим грудним, утворюючи зірчастий вузол. Від верхнього шийного вузла відходять гілки, що іннервують органи голови та шиї. Від усіх трьох вузлів відходять серцеві нерви, вони в грудній порожнині разом з блукаючим нервом утворюють поверх­неве та глибоке серцеве сплетення, від яких йдуть нерви до стінки серця.

Грудна частина складається з 10-12 вузлів, від яких відходять гілки до аорти, серця, легень, бронхів, страво­ходу. Найбільшими нервами, які йдуть від V-ІХ та Х-ХІ грудних вузлів є великі і малі нутряні нерви. Вони проходять через діафрагму в черевну порожнину і беруть участь в утворенні черевного(со­нячного) сплетення.

Поперекова частина складається з 3-5 вузлів. Від них йдуть гілки, що утворюють вегетативні нервові спле­тення черевної порожнини та таза.

Крижова частина складається з чотирьох вузлів, що знаходяться на пе­редній поверхні крижової кістки.

85. Анатомо-фізіологічна характеристика ендокринної системи. Гормони як біологічно-активні речовини.

Ендокри́ннасисте́ма — сукупність органів, частин органів та окремих клітин, які секретують у кров і лімфу гормони . Ендокринна система разом з нервовою системою регулює і координує важливі функції організму людини: репродукцію, обмін речовин, ріст, процеси адаптації. Ендокринну систему складають залози внутрішньої секреції (ендокринні залози) і ендокринна частина залоз змішаної секреції. До залоз внутрішньої секреції відносять гіпофіз, щитоподібну залозу, надниркові залози, а до залоз змішаної секреції — підшлункову та статеві залози

Гормони-це біологічно-активні хімічні речовини, що виділяються ендокринними залозами безпосередньо у кров і впливає на певні органи на організм в цілому. Гормони є гуморальними (ті що переносяться з кров'ю) регуляторами певних процесів у певних органах і системах.

Гіпофіз — невелика залоза, розташована біля основи мозку під гіпоталамусом. Гіпоталамус і гіпофіз мають спільну систему кровообігу. Гіпоталамус виробляє нейрогормони, які надходять у кров і контролюють роботу гіпофіза. На рівні гіпоталамуса і гіпофіза здійснюється взаємодія нервової та ендокринної систем. Щитоподібна залоза складається з двох симетричних часток, сполучених перешийком. Клітини залози зібрані в пухирці , які продукують декілька гормонів. Надниркові залози — невеликі, розташовані по верхніх краях нирок. У надниркових залозах розрізняють кіркову і мозкову речовину. Статеві залози. Ендокринна тканина чоловічих статевих залоз — сім’яників — продукує статеві гормони , одним з яких є тестостерон. Жіночі статеві залози — яєчники — виробляють естроген.