4. Організм, як система, що саморегулюється. Асиміляція, дисиміляція.

Вчення про гомеостаз.

Організм – складна біологічна система, яка весь час регулюється, самовідновлюється і має

можливості до самовідтворення. Організм людини являє собою складну систему численних

і тісно взаємопов ’ язаних елементів, об'єднаних в кілька структурних рівнів. В даний час в

організмі людини прийнято розрізняти клітинний, тканинний, органний і системний рівень

організації. Найелементарнішими структурними одиницями людського тіла є клітини, які,

об*єднуючись один з одним, утворюють тканини. Тканини, у свою чергу, утворюють різні

органи.Організм це система систем, в якій діяльність всіх клітин, тканин, органів і систем строго

узгоджена і спрямована на забезпечення оптимальної життєдіяльності організму як єдиного

цілого. В організмі людини виділяють наступні фізіологічні системи: крові, кровообігу і

лімфообігу, травлення, кісткову і м'язову, дихання і виділення, залоз внутрішньої секреції,

або ендокринну, і нервову систему. У збереженні відносного физико-хімічного постійного

внутрішнього середовища організму, важливу роль грає гуморальна і нервова регуляції

функцій. Гуморальна регуляція функцій пов'язана зі здатністю клітин змінювати інтенсивність

процесів життєдіяльності в залежності від зміни физико-хімічних параметрів середовища.

В організмі існує єдина нервово-гуморальна регуляція функцій, що забезпечує важливу

здатність організму - здатність до саморегуляції життєдіяльності. Без саморегуляції була б

неможлива стабілізація життєвих процесів, а отже, і саме існування організму. Асиміляція і

дисиміляція — явища усного мовлення. асиміляцією як фонетичним явищем слід розуміти

уподібнювання одного звука іншому, здебільшого сусідньому. Дисиміля́ція — комбінаторний

фонетичний процес — заміна одного із двох одна¬кових щодо способу творення приголосних

звуків у межах одного слова на інший звук, відмінний щодо способу тво¬рення.

Гомеостаз - саморегуляція, здатність відкритої системи зберігати сталість свого внутрішнього

стану допомогою скоординованих реакцій, спрямованих на підтримку динамічної рівноваги.

Прагнення системи відтворювати себе, відновлювати втрачену рівновагу.

5. Будова та функції дихальної системи. Наслідки паталогії.

Функції .Дихальна система має органи, що виконують повітряно-провідну та газообмінну,

функцію. Основною функцією дихальної системи є використовувати повітря, вдихається (О2)

та перехід його у кров, а також видалення з організму СО2. Функціями є терморегуляція,

забезпечення вологості повітря,, що вдихається, очищення його від пилу і мікроорганізмів,

учать у синтезі гормонів, водно-солоьвому обміні, створені нюху, умуннологічному захисті та

голосі. Дихання – це обмін газів між людиною та навколишнім середовищем. Систему органів

дихання людини становлять легені та повітроносні шляхи. Носова порожнина – внутрішня

поверхня вкрита слизовою оболонкою, де знаходяться слизові залози, що виділяють слиз.

Тут розташовуються малі лімфатичні вузлики. Гортань – бере участь в проведенні повітря.

А також у голосоутворені, вкрита слизовою оболонкою. Гортань відділена від глотки надгортанним

хрящем, що закриває вхід в гортань, коли відбувається ковтання слини. Трахея – порожнистий

внутрішній орган, внутрішньо вкритий слизом, а зовні – хрящовою та сполучною тканиною.

Легені – частина грудної клітини, що назовні вкриті оболонкою (плеврою). Легені складаються

з часток, розділених глибокими вирізками. Права легеня більша за розміром і за об'ємом, вона

має 3 частки, ліва — дві.Частки легень — окремі, певною мірою ізольовані. Бронхи – хрящові

утворення. Парні органи. Праве бронхо ділиться на 3 бронхіальних стовбура, а ліве на 2. Кожне

бронхо ділиться, утворюючи бронхіальне дерево. Кінці бронхіоли оточені ольвеолярними

пухирцями, тому збільшується загальна поверхня. Бронхіоли та альвеоли обплетені капілярами

малого кола кровообігу. Наслідки патології Якщо інфікування внутрішньоутробно – асфіксія,

що виявляється у перші хвилини життя. Якщо інфікування після пологів – гострі прояви нежиті,

підвищеної температури, дихальні розлади. Якщо пневмонія – проблеми з диханням;

аденовірусна інфекція – кон*юктивіт, нежить, вологий кашель, хрип. Грип – уражається нервова

система. Ускладнення: отит, розвиток абсцесів, скупучення гною та повітря в грудній клітці,

запальні процеси.