6. Анатомо- фізіологічна характеристика спинного мозку, вікові особливості в

нормі та в паталогії

Спинний мозок – розташований в кістковому хриптовому каналі. Спинний мозок має

сигментарну будову у вигляді циліндричного тяжа завдовжки 40-45 см.Спинний мозок оточений

трьома оболонками: твердою,павутинною,внутрішня (м’яка).

Тверда зовнішня утворює навколо мозку щільний фіброзний мішок. Павутинна–тонка прозора

покриває всі опухлості. Внутрішня оболонка м’яка щільно оточує спинний мозок проникає у всі

щілини і вистилає їх. В середині спинного мозку знаходиться сіра речовина.Вона утворює парні

передні задні роги, у грудному відділи і в верхніх сегмента поперекового відділу є бічні роги.

Функціонально передні роги є руховими задні чутливими а бічні вегетативними. Спинний мозок

людини складається з сигментів:8 шийних-12 груних-5 поперечних-5 крижовий- 1-3 куприковий.

Зовнішня частина спинного мозку біла речовина в ній лежать волокна і чутливих і рухових нейронів.

Від спинного мозку відходять 31 пара спинномозкових нервів. Спинний мозок виконує дві основні

функції – рефлекторну і провідну, обсяг функцій які здійснює спинний мозок над звичайно великий

в ньому знаходяться центри всіх рухових рефлексів, які забезпечують терморегуляцію організму,

регулюють метаболізм тканин, центри більшості судинних рефлексів . За природних умов ці рефлекси

завжди знаходяться під впливом відділів головного мозку. Спинний мозок іннервує всю

склетну мускулатуру тулуба, шиї, кінцівок, а також багато центрів вегетативної нервової системи.

Незважаючи на те, що спинний мозок новонародженої дитини є найбільш зрілою частиною ЦНС,

його розвиток остаточно закінчується до 20-ти років. За цій період його маса зростає у вісім разів.

7. Вчення і. П. Павлова про «нервізм», як головну регулюючу та інтегруючу

систему організму.

Дослідженнями І. І. Павлова та його учнів доведено, що при порушеннях рівноваги зовнішнього

і внутрішнього середовища провідна роль вищого відділу нервової системи зберігається і в

хворому організмі, так як кора робить вирішальний вплив на розвиток і ліквідацію патологічних

процесів, а гуморальні фактори, ендокринна та інші системи не грають первинної патогенетичної

ролі. Отже, нервізм в широкому сенсі-це підпорядкування нервової організації всіх процесів в

організмі як в нормі, так і при порушеному протягом життєвих функцій; таким чином, під

нервізмом мається на увазі універсальне значення кори великих півкуль і в патогенезі захворювань,

в самозахисту організму проти шкідливих впливів, у відновних процесах періоду одужання.

8. Провдні шляхи спинного мозку, їх фізіологічне значення.

Провідні шляхи головного і спинного мозку — складні системи спеціалізованих нервових клітин

(нейронів) та їх відростків (аксонів), за допомогою яких здійснюються взаємозв'язок між структурами мозку і координація його діяльності. Кожний провідний шлях утворений двома або більше послідовно з'єднаними відростками нейронів, тіла яких об'єднані в ядра. Розрізняють провідні шляхи висхідні, низхідні та внутрішньо мозкові. Більшість нейронів висхідних шляхів міститься в сірій речовині спинного мозку, а їх аксони, піднімаючись у білій речовині, закінчуються у верхніх відділах спинного мозку або в структурах головного мозку. Висхідні шляхи передають сенсорну (чутливу) інформацію до центрів мозку. По цих шляхах передається інформація від пропріорецепторів. Низхідні шляхи починаються від нейронів різних ядер головного мозку. Головною функцією низхідних шляхів є керування складними руховими реакціями організму, забезпечення тонічного напруження м'язів.