39. Екстра- пірамідна система стрруктура, функції, зв*язки із руховими шляхами.

Екстрапірамідна система - сукупність структур (утворень) головного мозку, що беруть участь в управлінні рухами, підтримці м'язового тонусу і пози, минаючи кортікоспінальних систему. Структура розташована у великих півкулях і стовбурі головного мозку. Екстрапірамідна система складається з наступних структур головного мозку: базальні ганглії, червоне ядро, інтерстиціальне ядро, тектум, чорна субстанція, ретикулярна формація моста і довгастого мозку, ядра вестибулярного комплексу, мозочок, премоторначастина кори, смугасте тіло. Функції 1. створює передумови для здійснення рухових актів, готує м’язи до дії, 2. приймає участь в забезпеченні пози, 3. автоматизовує несвідому регуляцію свідомих рухів, 4. забезпечує автоматизовані, стереотипні рухи, а також рефлекторні захисні рухи. 5. забезпечує рухові прояви емоцій.

40.Значення курсу «Анатомія, фізіологія та паталогія дітей» для корекційних педагогів різних спеціальностей.

Курс «Анатомія, фізіологія, патологія дітей» має важливе значення для студентів – майбутніх педагогів. Знаючи вікові особливості дітей, учитель, вихователь на основі закономірностей вікового розвитку зможе правильно навчати і виховувати їх. Цілком очевидним є те, що без знання особливостей будови і життєвих функцій організму, котрий росте, умов, необхідних для нормального розвитку дитини, неможливо ефективно здійснювати навчальну та виховну роботу в школі, в дитячому садку, зокрема правильно дозувати фізичне та розумове навантаження на дітей. Оптимізація цих процесів забезпечує працездатність дітей, покращує функціонування їх організму, здатність ефективніше адаптуватися до педагогічного процесу, навантажень, гарантує належний стан здоров’я.

41.Проміжний мозок:зоровий горб,підгорбова ділянка,фізіологічне значення,наслідки патології

Проміжний мозок— відділ головного мозку. Розміщений вище від середнього мозку під мозолистим тілом. Зверху і з боків прикритий і зростається з півкулями кінцевого мозку . До складу проміжного мозку входять зорові горби(талямусоптикус), надгорбова ділянка(епіталямус), загорбова ділянка(метаталямус), підгорбова ділянка(гіпоталямус). Порожниною проміжного мозку є третій шлуночок. Це щілиноподібний простір, розміщений в серединній площині між зоровими горбами. Внизу третій шлуночок переходить у водопровід Сільвія, а зверху через парні отвори сполучається з бічними шлуночками великих півкуль. Зорові горби— найбільші утворення проміжного мозку яйцеподібної форми, що прилягають до великих півкуль. Задні розширені частини їх називають подушками. Зорові горби переважно складаються із сірої речовини, що прошарками білої речовини поділені на ядра, які є підкірковими центрами чутливості всього тіла людини. Зорові горби нервовими волокнами з'єднані з різними відділами кори головного мозку. Вся інформація (крім нюхової), яка йде до кори головного мозку, обов'язково проходить через зорові горби. Крім того, зорові горби з'єднані з блідою кулею, що розташована зовні від них і є підкірковим руховим центром. Отже, від зорових горбів чутливі шляхи продовжуються частково до підкіркових ядер великих півкуль (бліда куля), частково-безпосередньо до кори.Подушки зорових горбів є підкірковими зоровими центрами. Підгорбова ділянка(гіпоталямус)-розміщена безпосередньо під зоровими горбами, утворюючи нижню стінку третього шлуночка. До підгорбової ділянки входять лійка, гіпофіз, соскоподібні тіла, складається із власне підталамічної ділянки та цілого ряду утворів, що розташовані на основі мозку. В підталамічній ділянці є ядра з нервовими клітинами, що мають здатність виділяти секрет (нейросекрет). Останній по аксонах нервових клітин надходить у задню частку гіпофіза, а потім у кров. Передня частка гіпофіза за допомогою особливої системи кровоносних судин пов’язана із ядрами заднього відділу підгорбової ділянки.Гіпоталамус розглядається як центр, що інтегрує діяльність вісцеральної системи, іннервує органи й тканини, а також відповідає за сталість внутрішнього середовища. Його головною функцією є підтримка гомеостазу в організмі. Функції гіпоталамуса: 1.Інтеграція всіх вегетативних функцій; 2.Регуляція ендокринної системи; 3.Забезпечення інстинктивних потреб (голод, спрага, статевий потяг); 4.Участь в емоціях (страх, гнів); 5.Регулювання ритмів ендокринних секрецій та ритму активності; 6.Інтеграція вегетативних функцій з усіма складними реакціями організму. Порушення При порушенні функції таламуса на першому плані стоїть погіршення чутливості, перш за все глибокою, на контралатеральной половині тіла. Послідовність і точна локалізація тактильних імпульсів сприймаються пацієнтом нечітко. При дотику, а іноді й спонтанно, спостерігаються пекучі болі . До клінічних ознаках ураження гіпоталамуса відносяться важкі порушення вегетативних функцій - Порушення терморегуляції - Порушення водного балансу -Порушення циклу сон-неспання.