- •1.Значення курсу «Анатомія, фізіологія та паталогія дітей» для корекційних
- •2. Будова та фізіологія статевої системи чоловіка, можливі гормональні
- •3. Характеристика будови та функції проміжного мозку
- •4. Організм, як система, що саморегулюється. Асиміляція, дисиміляція.
- •5. Будова та функції дихальної системи. Наслідки паталогії.
- •6. Анатомо- фізіологічна характеристика спинного мозку, вікові особливості в
- •7. Вчення і. П. Павлова про «нервізм», як головну регулюючу та інтегруючу
- •8. Провдні шляхи спинного мозку, їх фізіологічне значення.
- •9. Будова нирок. Фізіологічне утворення сечі
- •10. Поняття «розвиток дитини». Роль гіпоталамо- ендокринної системи в
- •11. Анатомо-фізіологічна характеристика нейрона, аксона, дендрита.
- •12. Анатомія та фізіологія дихальної системи
- •13. Характеристика основних етапів розвитку дитини.
- •14. Будова нервового волокна, нерва, значення міелізації. Роль синапсів, медіаторів у
- •15. Залози внутрішньої та зовнішньої секреції. Поняття «гормони», їх роль у гомеостазі.
- •16. Критичні періоди розвитку дитини. Поняття про акселерацію та ретардацію.
- •17. Характеристика рефлекторної дуги, аферентної та еферентної частин її.
- •19. Загальна характеристика будови організму. Поняття «тканина», «органи», «системи».
- •20. Компоненти заднього мозку: довгастий мозок, варолієвий міст та мозочок, їх
- •21. Значення травлення для підтримки життєдіяльності організму. Роль обміну
- •22. Клітина, як структурна, функціональна та генетична одиниця організму, загальна
- •23.Загальна характеристика структур мозку
- •24. Анатомо- фізіологічні вікові особливості трахеї, бронхів, легень. Механізм акту
- •25. Вікові особливості етапів розвиткустатевих клітин чоловіка та жінки.
- •26.Середній мозок: 4-х горб*я, ніжки мозку, водопровід, функції та можливі їх розлади.
- •27.Будово стріо-палідарноїсист. Функції, наслідки порушень
- •28. Поняття «ембіогенез» та «онтогенез»
- •29. Анатомо-фізіологічна характеристика вегетативної нервної системи.
- •30. Велике та мале коло кровообігу, анатомія, фізіологія, вікові особливості.
- •31. Анатомічна та фізіологічна характеристика ретикулярної формації
- •32. Будова серця, серцевий цикл та його регуляція, вікові особливості.
- •33. Анатомія та фізіологія екстра пірамідної системи, зв*язна із руховими шляхами.
- •34. Вікові особливості опорно – рухового апарату.
- •35. Характеристика складу крові та її функції
- •36. Вчення Павлова про аналізатори. Принцип будови аналізаторів фізіологічне значення
- •37.Види м*язів, особливості їх онтогенезу. Роль фізичної активності у розвитку м*язової тканини
- •39. Екстра- пірамідна система стрруктура, функції, зв*язки із руховими шляхами.
- •40.Значення курсу «Анатомія, фізіологія та паталогія дітей» для корекційних педагогів різних спеціальностей.
- •41.Проміжний мозок:зоровий горб,підгорбова ділянка,фізіологічне значення,наслідки патології
- •42. Склад сечі в нормі,можливі патологічні зміни.
- •44. Кінцевий мозок. Анатомо-фізіологічна х-ка великих півкуль. Архітектоніка кори.
- •45. Будова та функції скелету
- •46. Обмін білків, біологічна цінність білків їжі. Особливості білкового обміну у дітей та його порушення
- •47. Комісуральні та асоціативні провідні шляхи центральної нервової системи
- •48. Особливості сечо- видільної системи у дітей
- •49. Обмін жирів, локалізація жиру в організмі. Поняття про нейро- ендокринну регуляцію засвоєння жиру. Порушення жировогообміну.
- •50. Передні та задні роги спинного мозку, будова, фізіологічне значення.
- •51. Механізм випровадження та утримання сечі. Вікові особливості цього процесу. Нічне нетримання сечі.
- •52. Вилочкова залоза в онтогенезі. Значення для імунітету
- •53. Поняття про пірамідні та екстра пірамідні провідні шляхи центральної нервової системи, фізіологічне
- •54. Вікові особбливостіопорно- рухового апарату, будова, функції, можливі відхилення.
- •55.Поняття про пірамідні та екстра пірамідні шляхи, фізіологія.
- •56. Анатомо-фізіологічна характеристика щитовидної та паращиттовидної залоз; наслідки при відхиленнях функцій.
- •57. Значення вітамінів для організму, що росте та розвивається.
- •58. Характеристика безумовно-рефлекторної та умовно рефлекторної діяльності нервової системи.
- •59. Підшлункова залоза, як орган внутрішньої та зовнішньої секреції, основні розлади функцій
- •60. Будова та функції грудної клітки
- •61. Вчення Павлова про аналізатори. Принцип будови аналізаторів фізіологічне значення
- •62. Характеристика системи імунітету, функції
- •63. Загальна характеристика периферичної нервової системи
- •64. Класифікація умовно-рефлекторних реакцій
- •65. Анатомо-фізіологічна характеристика шляхів виведення з організму продуктів обміну речовин, можливі порушення.
- •66. Канатики спинного мозку, будова, функції
- •67. Загальна характеристика периферичної нервової системи
- •68. Обмін вуглеводів, роль для нервової, серцево-судинної, м*язової системи. Особливості обміну вуглеводів у дітей.
- •69. Три частини аналізатора за і. П. Павловим, фізіологія
- •70. Типи нервової діяльності за і. П. Павловим
- •71. Водно-сольовий обмін, значення для організму, що росте та розвивається, можливі порушення та їх наслідки
- •72. Особливості будови та функції спинно-мозкових нервів.
- •73. Загальна характеристика органів чуття, їх онтогенез
- •74. Значення травлення у кишечнику, особливості будови та функції різних відділів кишечника, вікові властивості, можливі відхилення функцій.
- •75. Охарактеризувати еферентні провідні шляхи цнс
- •76. Поняття про функціональні системи як інтегративне утворення мозку
- •77. Анатомо-фізіологічна характеристика печінки, підшлункової залози, як важливих органів травлення, небезпека патологічних їх змін.
- •78. Будова та функції парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи
- •79. Загальна характеристика проекційних провідних шляхів цнс.
- •80. Зоровий нерв, зорове перехрестя, зоровий тракт.
- •81.Будова та функції оболонок головного та спинного мозку, лікворної системи
- •82. Анатомо-фізіологічна характеристика білої та сірої речовин спинного мозку.
- •83. Загальна характеристика будови організму. Поняття «тканина», «органи», «системи».
- •84. Будова та функції симпатичного відділу вегетативної нервової системи
- •85. Анатомо-фізіологічна характеристика ендокринної системи. Гормони як біологічно-активні речовини.
- •86. Середній мозок, анатомія, фізіологія, патологічні зміни.
- •87. Черепно-мозкові нерви, загальна х-ка, розташування ядер.
- •88. Організм як єдине ціле, зв*язок із зовнішнім середовищем. Механізми адаптації та компенсації
- •89. Характеристика безумовної та умовно-рефлекторної діяльність нервової системи
- •90. Кінцевий мозок. Анатомо-фізіологічна х-ка великих півкуль. Архітектоніка кори.
39. Екстра- пірамідна система стрруктура, функції, зв*язки із руховими шляхами.
Екстрапірамідна система - сукупність структур (утворень) головного мозку, що беруть участь в управлінні рухами, підтримці м'язового тонусу і пози, минаючи кортікоспінальних систему. Структура розташована у великих півкулях і стовбурі головного мозку. Екстрапірамідна система складається з наступних структур головного мозку: базальні ганглії, червоне ядро, інтерстиціальне ядро, тектум, чорна субстанція, ретикулярна формація моста і довгастого мозку, ядра вестибулярного комплексу, мозочок, премоторначастина кори, смугасте тіло. Функції 1. створює передумови для здійснення рухових актів, готує м’язи до дії, 2. приймає участь в забезпеченні пози, 3. автоматизовує несвідому регуляцію свідомих рухів, 4. забезпечує автоматизовані, стереотипні рухи, а також рефлекторні захисні рухи. 5. забезпечує рухові прояви емоцій.
40.Значення курсу «Анатомія, фізіологія та паталогія дітей» для корекційних педагогів різних спеціальностей.
Курс «Анатомія, фізіологія, патологія дітей» має важливе значення для студентів – майбутніх педагогів. Знаючи вікові особливості дітей, учитель, вихователь на основі закономірностей вікового розвитку зможе правильно навчати і виховувати їх. Цілком очевидним є те, що без знання особливостей будови і життєвих функцій організму, котрий росте, умов, необхідних для нормального розвитку дитини, неможливо ефективно здійснювати навчальну та виховну роботу в школі, в дитячому садку, зокрема правильно дозувати фізичне та розумове навантаження на дітей. Оптимізація цих процесів забезпечує працездатність дітей, покращує функціонування їх організму, здатність ефективніше адаптуватися до педагогічного процесу, навантажень, гарантує належний стан здоров’я.
41.Проміжний мозок:зоровий горб,підгорбова ділянка,фізіологічне значення,наслідки патології
Проміжний мозок— відділ головного мозку. Розміщений вище від середнього мозку під мозолистим тілом. Зверху і з боків прикритий і зростається з півкулями кінцевого мозку . До складу проміжного мозку входять зорові горби(талямусоптикус), надгорбова ділянка(епіталямус), загорбова ділянка(метаталямус), підгорбова ділянка(гіпоталямус). Порожниною проміжного мозку є третій шлуночок. Це щілиноподібний простір, розміщений в серединній площині між зоровими горбами. Внизу третій шлуночок переходить у водопровід Сільвія, а зверху через парні отвори сполучається з бічними шлуночками великих півкуль. Зорові горби— найбільші утворення проміжного мозку яйцеподібної форми, що прилягають до великих півкуль. Задні розширені частини їх називають подушками. Зорові горби переважно складаються із сірої речовини, що прошарками білої речовини поділені на ядра, які є підкірковими центрами чутливості всього тіла людини. Зорові горби нервовими волокнами з'єднані з різними відділами кори головного мозку. Вся інформація (крім нюхової), яка йде до кори головного мозку, обов'язково проходить через зорові горби. Крім того, зорові горби з'єднані з блідою кулею, що розташована зовні від них і є підкірковим руховим центром. Отже, від зорових горбів чутливі шляхи продовжуються частково до підкіркових ядер великих півкуль (бліда куля), частково-безпосередньо до кори.Подушки зорових горбів є підкірковими зоровими центрами. Підгорбова ділянка(гіпоталямус)-розміщена безпосередньо під зоровими горбами, утворюючи нижню стінку третього шлуночка. До підгорбової ділянки входять лійка, гіпофіз, соскоподібні тіла, складається із власне підталамічної ділянки та цілого ряду утворів, що розташовані на основі мозку. В підталамічній ділянці є ядра з нервовими клітинами, що мають здатність виділяти секрет (нейросекрет). Останній по аксонах нервових клітин надходить у задню частку гіпофіза, а потім у кров. Передня частка гіпофіза за допомогою особливої системи кровоносних судин пов’язана із ядрами заднього відділу підгорбової ділянки.Гіпоталамус розглядається як центр, що інтегрує діяльність вісцеральної системи, іннервує органи й тканини, а також відповідає за сталість внутрішнього середовища. Його головною функцією є підтримка гомеостазу в організмі. Функції гіпоталамуса: 1.Інтеграція всіх вегетативних функцій; 2.Регуляція ендокринної системи; 3.Забезпечення інстинктивних потреб (голод, спрага, статевий потяг); 4.Участь в емоціях (страх, гнів); 5.Регулювання ритмів ендокринних секрецій та ритму активності; 6.Інтеграція вегетативних функцій з усіма складними реакціями організму. Порушення При порушенні функції таламуса на першому плані стоїть погіршення чутливості, перш за все глибокою, на контралатеральной половині тіла. Послідовність і точна локалізація тактильних імпульсів сприймаються пацієнтом нечітко. При дотику, а іноді й спонтанно, спостерігаються пекучі болі . До клінічних ознаках ураження гіпоталамуса відносяться важкі порушення вегетативних функцій - Порушення терморегуляції - Порушення водного балансу -Порушення циклу сон-неспання.
