Тема. Управління Проектами

1. Сутність проектного підходу до управління, менеджер проекту.

2. Розробка та планування проектів, життєвий цикл проекту(Шапиро).

3. Нормативний метод планування для складання робочих графіків (графіки Гантта).

4. Особливості управління проектами створення і освоєння нової продукції.

5. Проектне фінансування та його можливості.

1. Господарський (економічний). Проект – за наперед проаналізована, обґрунтована та спланована зміна в операційній системі, що потребує для досягнення цільової функції мобілізації всіх необхідних і достатніх ресурсів та координації дій усіх учасників.

Практично усі управлінські рішення певним чином приводять до змін в ОС, а тому можуть вважатися проектами. Не має значення яким чином та у якій формі ці рішення – проекти аналізуються, обґрунтовуються та плануються (усно, на паперових носіях, на магнітних носіях тощо, узгоджуються та затверджуються чи ні – це визначається самою організацією функціонування ОС).

Проект – це деяка задача з певними вихідними даними і бажаними результатами, які разом обмежують способи її вирішення.

Тому проект включає в себе проблему (задумку, ідею), засоби її здійснення та отримання при впровадженні результати.

В практиці ОМ всі більш-менш важливі чи складні рішення все частіше розробляються та здійсняться шляхом точніше зв’язком проектного підходу.

Важливим при цьому буде вірний вибір методології оцінки результативності, тобто продуктивності окремих управлінських прав.

Невірно: результати після проекту « - » результат до проекту порівнювати (записати у студ-в – «чому невірно?»)

Вірно: результати «з проектом» « - » результат «без проекту».

Управління проектами поєднує спеціальні знання та надпрофесійні знання

галузь

С пеціальні технологія

Підсистема ОС

Над професійні  загальні закономірності, властиві усім професійним

Управління проектом – мистецтво! Керівництва і координації людських та матеріальних ресурсів подовж життєвого циклу проекту шляхом застосування системи сучасних методів та технологій управління для досягнення визначеного проектом результатів.

Отже проектний підхід – це управління змінами в рамках визначених цілей та обмежень.

Ом завжди застосовується проектний підхід при створенні та освоєнні нової продукції, при досягненні конкурентних переваг, при здійсненні інвестицій, при впровадженні нових технологій, при капіталовкладеннях та ін.

А в організаціях що спеціалізуються на інвестиційній діяльності (наприклад у будівництві) весь менеджмент будується на управлінні проектами.

Управління великими проектами здійснюється так званими проектними групами, які створюються тимчасово на період здійснення конкретних проектів. Виключно проектне управління застосовується дуже рідко, частіше зустрічається так звані матричні структури управління, коли на постійну оргструктуру (матрицю) «накладається» тимчасова структура так званих проектних груп.

Менеджери, що входять у тимчасові групи продовжують виконувати свої функції в постійних підрозділах паралельно з новими обов’язками в проектній групі. При усіх перевагах матричних структура є і значний недолік – подвійне адміністративне підпорядкування менеджерів.

Проектами керують:

а). Керівник проекту (проект-менеджер, менеджер проекту, головний інженер проекту тощо), якому делегуються функції, повноваження та відповідальність за планування, розпорядження фінансами та іншими ресурсами проекта, організації робіт, координації дій учасників та контролю.

б). Адміністратор проекту (референт) – забезпечує проект-менеджера системною інформацією про хід робіт, організує розробку графіків робіт, забезпечує взаємодопомогу між учасниками, контролює стан обміну ресурсів тощо. Це забезпечує проект-менеджеру додатково приділяти до 50% календарного часу його безпосередньому керівництву проектом. Зазвичай, адміністратор проекту призначається у випадках, коли у проекті задіяні 100 і більше осіб. Але завжди вся повнота відповідальності залишається тільки на особі проект-менеджера.

2. Розробка та план проектів, життєвий цикл проекту

В основі цих заходів знаходиться структуризація проекту, матриця відповідальності учасників та фази життєвого циклу проекта.

Сьогодні немає єдиного підходу до визначення фаз життєвого циклу. Сам цикл розглядається як період часу від моменту «коли проект ще немає» до моменту «коли проекту вже немає». Зрозуміло що це дуже узагальнений теоретичний підхід. Можна розглядати також інші крайні моменти часу (коли з’явилася ідея і до коли припинено використання та тощо…).

Можна також ідентифікувати і різну кількість фаз життєвого циклу та для різних учасників. Але для усіх випадків можна застосувати такі фази:

• планування;

• складання розписів; це обов’язковий min

• організація і контроль над здійсненням

Існують різні погляди на те, що вважати початком і закінченням життєвого циклу проектів. Привести варіанти поглядів та їх аргументацію.

Визначення ЖЦ:

- Проміжок часу між моментом виникнення? Проекту та моментом його ліквідації? Називають життєвим циклом проекту (ще кажуть – проектний цикл)

Для інвестиційних проектів приймають слідуючі фази з таким змістом

П так (ні) Задум проекту (ідея)

Р

И Аналіз проблеми

З

У Розробка концепції

П

И Розробка проекту

Н

Е Впровадження проекту

Н

Н Експлуатація проекту

Я

Ліквідація (припинення проекту) демонтаж, модернізація, перехід до нового проекту, підсумки, баланс проекту

Розглядають ще й іншу структуру проектів на фази з таким їх змісто:

4. Ліквідаційна фаза

1. Припинення експлуатації проекту

2. Прийняття рішень щодо активів проекту

3. Підведення підсумків проекту, складання балансу проекту

Одним з популярних методів складання проектів є нормативний підхід за так званими графіками Гантта. Вони відображають часові оцінки плану проекту і є досить зрозумілими та наглядними.

Графіки Гантта – дозволяють менеджерам бути впевненими у включенні усіхз необхідних робіт в план, у оптимальному порядку їх виконання; обрахована тривалість робіт та встановлено загальний час виконання проекту.

Організація___________________

Менеджер____________________

Назва проекту: встановлення системи очищування викидів

Дата затвердження проекту___________

Робота, її зміст	Терміни виконання
	Січень	Лютий	Березень	Квітень
Зовнішні будівельні роботи Реконструкція даху і підлоги Заливка бетону і встановлення каркасу фільтра Встановлення засобів контролю Монтаж повітряних фільтрів Контрольні випробування системи

Хід виконання робіт відображається штрихуванням горизонтальних смуг, довжина яких визначає тривалість робіт у часі. Частково защтрихована робота показує обсяг (частину) її виконання.

Для планування проектів і окркмих робіт , що входять до їх складу використовують нормативи: натуральні, тобто обсягу робіт у натуральному вираженні; трудові, тобто нормативи обсягів робіт у нормо-годинах.

На основі нормативів розраховується тривалість виконання кожної складової роботи проекту

Де

- трудомісткість стадії роботи

- коефіцієнт додаткових витрат часу на узгодження, затвердження, поточне коригування проектної докуменнтації.

- коефіцієнт переведення робочих днів у календарні.

- кількість робітників, що виконують дану роботу.

- тривалість робочої зміни.

- коефіцієнт виконання норм (нормованих завдань).

При послідовному методі тривалість проектного циклу становитиме:

де n – число складових робіт

При паралельно-послідовному виконанні складових робіт

Де - коефіцієнт паралельності виконання робіт (етапів) у проекті

4 Проекти розробки і освоєння виробництва нової продукції складаються з спеціальних операцій, а тому і управління ними теж має свою специфіку. Освоєння нових виробів (послуг) – це перетворення знань в продукти та послуги.

Основними операціями, що визначають зміст таких проектів є:

1. НДДКР – для створення інновацій (можлива альтернатива – купівля інновацій на стороні). Суть НДДКР - у лабораторному відпрацюванні нових рішень (НДР) та їх відображенні у конструкторській документації на новий виріб (ДКР). Але новий виріб з першого ж зразка не є досконалим, тому він і називається ДЗ – дослідним зразком. В ДЗ треба закласти такі конструкторські рішення, щоб на момент освоєння промислового виробництва цієї продукції вона мала бажаний (заданий) рівень конкурентоспроможності. Обов’язковою роботою такого проекту є патентні дослідження, що підтверджують чистоту, новизну. Тому замовник продукції складає заявку-вимогу, яка містить технічні та економічні вимоги до нового виробу (послуги).

Розробник виробу складає на основі переджових досягнень НТП та у відповідності до вимоги замовника ТЗ, яке погоджує із замовником та іншими зацікавленими та контролюючими сторонами. Виробу присвоюється код згідно Державному класифікатору продукції (ДКП).

Виробник розглядає та погоджує КД, проводить технологічну підготовку виробництва нової продукції, випускає установчу партію нової продукції.

ТЗ є головним вихідним документом, згідно вимог якого розробляється технічна документація на нову продукцію.

2. Освоєння випуску нової продукції.

Вона може бути у 2 видах:

1. Науково-технічна продажа (НТП) – всяка продукція, яка стає товаром за умов:

   • Її відповідності вимогам ТЗ;

   • Підписання акту прийому-здачі продукції від виконавця замовнику (вона і випускається лише під конкретне замовлення);

   • Оплати НТП замовником (нагадати, що інша продукція, не НТП, стає товаром після її прийняття технічним контролем на відповідність ТУ, ГСТ, ДСТ тощо).

2. Серійної продукції, яка випускається на СГП для послідуючої реалізації згідно угод.

В залежності від призначення продукції проводиться і відповідна інженерна підготовка її виробництва.

Для постановки продукції на серію виробник проводить:

• Попередні випробування дослідного зразка чи дослідної партії для відповідних ТЗ, КД, ТД та вирішення питання про проведення її приймальних випробувань;

• Приймальні випробування дослідного зразка (партії) приймальною комісією на відповідність ТЗ, КД, ТД,ТУ з метою коригування КД і визначення можливостей її серійного виробництва. Приймальні випробування проводяться за наперед складеною та затвердженою «Програмою і методикою випробувань.» Кінцевим результатом приймальних випробувань є протокол приймання виробу та затвердження ТУ. Такий протокол може містити зауваження, але вцілому він є рекомендацією щодо постановки виробу на серійне виробництво.

Для серійної продукції технічними умовами (ТУ) визначаються правила та методи приймання на відповідність ТУ.

Це можуть бути:

• Приймально-здавальні випродування кожного виробу;

• Приймально-здавальні випродування одного виробу від певної партії, чим атестується уся партія;

• Періодичні випробування, які проводяться з метою підтвердження стабільності якості продукції та технології її виробництва.

Проектне фінансування – це принципово відмінний від усіх інших метод фінансування проектів, коли проект сам виступає своїми створеними активами та майбутніми результатами і заставою і гарантією відшкодування коштів кредитору.

ПФ юридично здійснюється на відповідальність юридичної особи, тобто боржника. Але економічно, боржник відповідає по своїх зобов’язаннях гне всіма своїми активами (майном), а лише активами проекта, що фінансується. Переваги:

1. усі підприємства, що запропонують до фінансування ефективні операції у формі проектів мають шанси отримати кредитування незалежно від їх фінансового стану, тобто критерій – це фінансова ефективність проекту.

2. кредитори об’єктивно зацікавлені кредитувати лише найбільш ефективні, найсучасніші проекти, де застосовуються передові технології та устаткування, бо саме вони і виступають джерелом погашення кредиту.

3. кредитор у цій схемі фінансування об’єктивно стає рівноправним партнером, що так же зацікавлений у результатах проекту, як і його ініціатор.

4. надання пакету «merchant banking» дозволяється у схемі ПФ розв’язати цілу низку проблем, які стримують учасників процесу при інших підходах.

3. Науково-технічна продажа (НТП) – всяка продукція, яка стає товаром за умов:

   • Її відповідності вимогам ТЗ;

   • Підписання акту прийому-здачі продукції від виконавця замовнику (вона і випускається лише під конкретне замовлення);

   • Оплати НТП замовником (нагадати, що інша продукція, не НТП, стає товаром після її прийняття технічним контролем на відповідність ТУ, ГСТ, ДСТ тощо).

4. Серійної продукції, яка випускається на СГП для послідуючої реалізації згідно угод.

В залежності від призначення продукції проводиться і відповідна інженерна підготовка її виробництва.

Для постановки продукції на серію виробник проводить:

• Попередні випробування дослідного зразка чи дослідної партії для відповідних ТЗ, КД, ТД та вирішення питання про проведення її приймальних випробувань;

• Приймальні випробування дослідного зразка (партії) приймальною комісією на відповідність ТЗ, КД, ТД,ТУ з метою коригування КД і визначення можливостей її серійного виробництва. Приймальні випробування проводяться за наперед складеною та затвердженою «Програмою і методикою випробувань.» Кінцевим результатом приймальних випробувань є протокол приймання виробу та затвердження ТУ. Такий протокол може містити зауваження, але вцілому він є рекомендацією щодо постановки виробу на серійне виробництво.

Для серійної продукції технічними умовами (ТУ) визначаються правила та методи приймання на відповідність ТУ.

Це можуть бути:

• Приймально-здавальні випродування кожного виробу;

• Приймально-здавальні випродування одного виробу від певної партії, чим атестується уся партія;

• Періодичні випробування, які проводяться з метою підтвердження стабільності якості продукції та технології її виробництва.

Проектне фінансування – це принципово відмінний від усіх інших метод фінансування проектів, коли проект сам виступає своїми створеними активами та майбутніми результатами і заставою і гарантією відшкодування коштів кредитору.

ПФ юридично здійснюється на відповідальність юридичної особи, тобто боржника. Але економічно, боржник відповідає по своїх зобов’язаннях гне всіма своїми активами (майном), а лише активами проекта, що фінансується. Переваги:

5. усі підприємства, що запропонують до фінансування ефективні операції у формі проектів мають шанси отримати кредитування незалежно від їх фінансового стану, тобто критерій – це фінансова ефективність проекту.

6. кредитори об’єктивно зацікавлені кредитувати лише найбільш ефективні, найсучасніші проекти, де застосовуються передові технології та устаткування, бо саме вони і виступають джерелом погашення кредиту.

7. кредитор у цій схемі фінансування об’єктивно стає рівноправним партнером, що так же зацікавлений у результатах проекту, як і його ініціатор.

8. надання пакету «merchant banking» дозволяється у схемі ПФ розв’язати цілу низку проблем, які стримують учасників процесу при інших підходах.

Тема: Менеджмент якості та управління продуктивністю операційної системи

1. Суть управління якістю

2. Сучасна концепція управління якістю

3. Роль норм і стандартів в управлінні якістю

4. Сертифікація як умова досягнення і підтримки якості

5. Зв’язок якості з конкурентноспроможністю та продуктивністю ОС.

6. Системи управління якістю продукції

7. Організація технічного контролю якості

8. Напрацьований досвід в управлінні якістю продукції

1 Для досягнення комерційного успіху організація повинна забезпечити конкурентоспроможну якість при конкурентноспроможній ціні.

Якість продукту – це сукупність її властивостей, які зумовлюють рівень здатності задовольняти певні потреби споживачів відповідно до призначення продукції.

Якість завжди категорія відносна в розумінні та оцінках різних груп споживачів та різних людей, тому її помилково трактують як суто суб’єктивне поняття.

Так Ф. Кросбі → «якість – відповідність чиїмось вимогам ...»

У. Демінг → «... управління якістю не є досягнення досконалості, на який розраховує ринок».

М. Джуран → «якість – це відповідність призначенню»

А. Фегенбаум → «якість – це сукупність складових ринкових, технічних, виробничих та експлуатаційних характеристик, завдяки яким виріб (послуга) відповідає очікуванням споживача»

Д. Харингтон → «якість – задоволення або перевищення вимог споживача за прийнятною для нього ціною».

Три етапи (складові) якості:

1 : Виробництво ← 2 : Продукт ← 3 : Потреби споживачів

Якість відповідна ТУ виробництва Конструкційна якість продукту Функціональна якість.

На кожному з 3 етапів оцінка своєї підсистеми якості може бути високою, але в той же час на інших етапах (підсистемах) → навпаки, низькою . Функціональна якість → мабуть низька.

Відносно кожного виду продукції обирається певна система характеристик, які повно і точно описують її якість. Розглядають:

• Одиночні показники – характеризують якусь одну властивість (колір, вагу, швидкість, частоту ...)

• Комплексні показники – описують сукупність властивостей (надійність, зручність, ергономічність ...)

• Визначальні показники – за яким приймається рішення

• Інтегральні показники – рівень відношення сумарного корисного ефекту до сумарних затрат на створення та експлуатацію продукту

• Показники призначення – параметри у використанні (потужність, продуктивність, швидкість тощо)

• Надійність, довговічність, ремонтопригодність

• Естетичні, гігієнічні, антропометричні ...

• Показники технологічності – трудомісткість, собівартість, вартість експлуатації, ремонтів, обслуговування.

• Показники стандартизації та уніфікації – відношення стандартизованих, нормалізованих, уніфікованих деталей до їх кількості у виробі

• Транспортабельність – вартість та тривалість підготовки до транспортування, погрузки і розгрузки

• Патентно-правові показники – патентний захист та чистота

• Екологічні показники – вміст шкідливих речовин, рівень шкідливих викидів, здатність до утилізації тощо

• Показники безпеки – електрозахищеність, механічна міцність, захисні елементи, захисні пристрої, запобіжні пристрої, дублювання систем від аварії тощо.