3 Планування виробничих потужностей
Якщо менеджер може визначити попит на кінцевий продукт, то кількість усіх окремих ресурсів для його виробництва може бути підрахована. Але, зрозуміло, яким би досконалим не було забезпечення матеріально-технічними ресурсами, виготовлення продукції залежить ще й від потужностей виробництва. Це питання вирішується в системі планування виробничих ресурсів (ПВР). Її загальна схема:
Прогноз продаж
Календарний графік виробництва
План матеріального забезпечення (ПМЗ)
План завантаження виробнич. потужн.
Узгодження запасів
План виробництва
Запас готової продукції на складі
Як бачимо, ПВР є системою планування вищого рівня, ніж ПМЗ. Вона охоплює елементи та етапи агрегатного і календарного планування. Але ПВР передбачає також і декомпозиції плану виробництва підприємства до рівня виробничих та функціональних підрозділів, цехів. При цьому, щоб забезпечити контроль над виробничим процесом і можливість управління ним, необхідний зворотній зв’язок підрозділів з інтеграційними службами підприємства.
Процедура цього процесу відображається у так званій супроводжуваній документації. У ній вказується номер партії чи замовлення; перераховуються всі операції технологічного процесу; визначаються терміни виконання цих операцій та відповідні виконавці. При передачі партії на проміжний склад (чи на СГП) така операція оформлюється відповідною накладною. Накладні є фіксацією основних стадій руху виробництва продукції і «дозволом» для здійснення наступних операцій.
Паралельно з маршрутними листами, накладними на вироби (НЗВ→ГП) картина виробництва відображається ще й у вимогах (заявках) на матеріали чи комплектуючі зі складів. У графі «Вимога» вказана потреба підрозділу, у графі «Відпущено» - фактичне забезпечення потреби.
Багато підприємств з «ручним» (не автоматизованим) управлінням виробництвом всю інформацію про стан кожної деталі чи вузла заносить у відповідні карточки на кожну операцію техпроцесу.
Після виконання операцій, починаючи з М. Забезпечення з указанням кількості, часу, виконавця карточка передається у виробничо-диспетчерський відділ як засіб відображення ходу виробничого процесу і як підстава необхідності втручання менеджерів у нього.
Можуть також застосовувати інші форми – журнали ВДВ, у які вручну заноситься та ж інформація, що і у карточки.
Але карточки, як носії коопераційної інформації про рух виробництва відіграють ще й додаткові функції – для розрахунку калькуляції, нарахування зарплати.
Зараз впроваджуються автоматизовані системи планування виробничими потужностями – через локальні мережі із застосуванням штрих-кодів і сканерів (як у магазинах). Кожній партії, деталі і виконавцю присвоюється унікальний штрих-код – тоді через окремі термінали весь рух виробництва відображається у ПК, на дисплеї, може бути роздрукований тощо.
В той же час ПМЗ та ПВР не враховують поточних змін у стані виробництва (брак, втрати, додаткові потреби, помилки тощо). Тому розвитком вказаного планування виробничих потужностей є т.з. ПРР план ресурсного розподілу – календарний план поповнення запасів на усіх рівнях системи. Він вирішує такі задачі:
відсліжує загальні потреби у всіх ресурсах в динаміці.
відсліжує min рівні запасів
відсліжує точний час або тривалість виконання робіт
визначає структуру розподілу
регулює темп виробництва.