2 Управління мтЗабезп. Та запасами, його моделі. Обгрунтування потреби в ресурсах.

Функція управління запасами – досягнення optim між зобов’язаннями на поставки продукту та витратами на формування запасів. Запаис – це виробничі запаси + НЗВ+ГП. Низький рівень виконання цієї функції – порушення ритму виробництва, невиконання контрактів, замороження коштів у різних елементах запасів. Знижується у всіх випадках відхилення від optim продуктивність ОС.

Основною проблемою Управління Запасами є визначення:

1. Коли треба здійснити операцію із запасами?

2. Якого масштабу повинна бути кожна операція?

Запаси дозволяють:

1. Здійснювати незалежні операції

2. Реагувати на відхилення попиту на продукт

3. Підтримувати ритм виробництва при збоях у постачанні

4. Досягати гнучкості у плануванні (маневрування ресурсами)

5. Захистити частину коштів від інфляції

На прийняття рішень про розмір запасів та характер їх підтримання впливають слідуючі основні фактори:

1. Загальна потреба у конкретному ресурсі.

2. Витрати на закупку однієї партії запасу, а отже ціна одиниці ресурсу.

3. Витрати на здійснення операції забезпечення (пошук постачальника, контроль за поставкою, транспортні затрати, відрядження, зв’язок тощо – трансакційні витрати).

4. Витрати на зберігання.

Принципово відрізняються 2 моделі систем управління запасами:

1. Модель фіксованої величини замовлення (ФВЗ).

2. Модель фіксованого періоду часу (ФПЧ).

ФВЗ орієнтується на замовлення, коли має місце факт досягнення певного рівня запасу, тобто ув’язані поставки з величиною попиту (якщо вони швидко витрачаються при ↑ попиту, то і поставки йтимуть швидше).

Модель ФПЧ – орієнтує поставки тільки на визначені періоди часу.

Для застосування моделі ФВЗ треба визначитись із Зmin та постійно його контролювати. Отже, Зmin=R (резерв).

При ФПЧ – жорсткі терміни поставок незалежно від стану R, а тому він для надійності більший, ніж при ФВЗ.

Відмінності між моделями ФВЗ та ФПЧ

Характеристика	Модель ФВЗ	Модель ФПЧ
Величина партії постачання	Q=const (кожна партія одинакова)	Q=var (визначається при замовленні)
Коли робити замовлення	Зап=R – коли кількість резерву знижується до визначеної величини	Т-коли настає період перевірки величини запасу
Облік	Кожного разу робиться додавання чи віднімання ресурсу	Розрахунок стану запасу – лише у встановлений час перевірки запасів
Розмір запасу	Менший, ніж при ФПЧ	Більший, ніж при моделі ФВЗ

Базова модель ФВЗ

Коли Зап→R, то робиться слідуюче замовлення, яке виконується за період L. Тепер можна скласти модель системи:

(Річні витрати загальні)+(Річні витрати на закупку)+(Річні витрати на замовлення)+(Річні витрати на зберігання). Тоді

Де

TC – загальнорічні витрати

D – річна потреба

C – ціна одиниці ресурсу

Q – величина одного замовлення

S – витрати на переналадку чи на розміщення замовлення

R – точка обсягу чергового замовлення

L – час постачання

H – річні витрати на зберігання одиниці запасу

- річний обсяг витрат на закупку ресурсу

- річний обсяг витрат на замовлення

- річні витрати на утримання одиниці запасу

За критерієм min витрат можемо визначити optim розмір одного замовлення (в точці min витрат). Похідна в точці екстремуму = 0, отже:

;

;

Звідки (формула Вільсона)

Але, підприємства застосовують переважно змішані моделі формування запасів.

Якщо витрати на зберігання та утримання визначити у % до ціни, то формула Вільсона набере зручного виду для практичного застосування:

Розмір загальної потреби у кожному конкретному ресурсі розраховується на основі обсягу прогнозу продаж, виробництва продукції, норм витрат кожного ресурсу на одиницю продукту. Таким чином визначаються optim партії закупок кожного ресурсу, бо вони, як видно із формули Вільсона будуть різними. В літературі приводяться й інші, більш складні моделі. Але зрозуміло, що при великій різновидності ресурсів складною буде навіть розглянута модель ФВЗ з буферним запасом.