3.2. Оцінка стану мостів

Забезпечення споживчих властивостей споруд потребує насамперед об'єктивної оцінки стану. Тільки при об'єктивній оцінці можливе раціональне витрачання коштів І правильне визначення виду робіт і часу його проведення. Під час підвищення об'єктивності видається можливим і "гнучке" планування, яке передбачає поточний перерозподіл коштів між видами робіт у ті чи ті роки.

Зараз у державах - учасницях СНД використовуються різні підходи до оцінки стану:

- підхід, який зафіксовано в старих російських нормах ВСН 4-81(*) та який передбачає 3-бальну систему оцінок ("добре", "задовільно", "незадовільно");

---------------

(*) Головним недоліком Інструкції ВСН 4-81 є відсутність узгодження "оцінки" з класифікацією робіт. У результаті виявляються звужені зони з оцінкою "добре" та "задовільно" (перехідна зона) та занадто широкою зона з оцінкою "незадовільно".

- 4-бальна система оцінок, яка відрізняється від 3-бальної виділеним "аварійним" станом;

- 5-бальна система оцінок, у якій порівняно з 4-бальною розширено зону з нормальним станом (оцінка "добре") та перехідну зону ("задовільно");

- 6-бальна система оцінок (використовується в Україні), яка узгоджена з видом робіт з утримання та ремонту (оцінки "добре", "частково добре", "задовільно", "частково задовільно", "погано" відповідають категоріям стану від 1 до 5) та має на увазі категорію стану, при якій необхідна заміна споруди (гірше, ніж "поганий" стан);

- 7-бальна система оцінок (передбачена для використання в Росії), за якою "нормальний" стан буде розділено, як і в українських нормах, на дві категорії, а поганий стан (оцінка 2) розділено на три категорії, узгоджені з ремонтно-відновлювальними роботами (ремонт, капітальний ремонт, модернізація); крім того, є оцінки "посередньо" та "дуже погано" (аварійно).

Рис. 2. Зниження надійності споруди в процесі експлуатації ( 997_i320 )

Рис. 3. Графік накопичення пошкоджень (дефектів) і категорій стану ( 997_i320 )

Ця Концепція передбачає реалізацію 5-7-бальних систем оцінок, які дають можливість використовувати однаковий підхід до планування робіт з утримання та ремонту. Водночас доцільним є коригування оцінок у 3- та 4-бальних системах, яка передбачає розширення зони з оцінкою "добре" та перехідної зони (оцінка "задовільно") за рахунок іншого групування пошкоджень за вантажопідйомністю, безпекою та довговічністю (Г, Б та Д).

Подібне коригування зблизить існуючі методи оцінки, підвищить об'єктивність й обґрунтованість планування робіт з утримання та ремонту. При цьому не потрібна буде переробка існуючих у кожній країні баз даних стосовно мостів та стане можливою адаптації різних прогнозних методик для визначення пріоритетності капітальних вкладень.

За розсудом дорожніх адміністрацій можливим є розвиток принципу членування категорій стану на підкатегорії без зміни принципового методичного підходу - оцінка стану повинна не просто зазначати категорію, а й відображати необхідний вид впливу, узгоджений із класифікацією робіт.

Якщо процес удосконалення підходу до оцінки технічного стану мостових споруд здійснюватиметься в дорожніх адміністраціях з урахуванням наведених вимог (поділ на категорії стану, узгодження з класифікацією робіт і вартістю виконання їх, багатокритеріальність), стане можливим ефективне керування станом мостів і фінансами. Фактично з'являється можливість керування надійністю споруди. Керування надійністю (або керування станом, експлуатацією, довговічністю, безпечністю й ризиком) передбачає визначення оптимальних витрат і часу на утримання, ремонт і реконструкцію мостів.

Зіставлення різних систем оцінки наведено в табл. 6.