Паліативна та хоспісна медицина в Україні

Показники смертності від найбільш поширених хвороб в Україні. Як зазначається у щорічній доповіді МОЗ України про стан здоров'я населення України та санітарно-епідеміологічну ситуацію (Київ, 2008), протягом 90-х років минулого та на початку ХХІ ст. в Україні домінують вкрай негативні демографічні тенденції, серед яких найбільш деструктивним є безпрецедентне зростання смертності (близько 16,0 на 100 тис. населення), що майже вдвічі перевищує відповідні показники для розвинених європейських і східних країн та США. В ієрархії причин смерті населення України у 2010–2012 рр., як і в попередні роки, перші місця серед причин смертності займають хвороби системи кровообігу (63%) та злоякісні новоутворення (11,8%). Щорічно в Україні помирає близько 800 тис. людей, з них до 90 тис. — від онкологічних захворювань; прогнозується подальше збільшення захворюваності та смертності від злоякісних новоутворень.

Геріатричний компонент паліативної медицини в Україні

Особливо актуальні завдання для розвитку паліативної медицини спричиняє та обставина, що за віковою структурою популяції Україна вже багато років належить до демографічно старих країн світу. Тоді як у 1997 році частка людей віком 60 років і старших становила 18,4% від загальної кількості населення, у 2005 році вона склала вже 20,4%, а до 2026 року передбачається збільшення цього показника до 24,7%. Відсоток людей, старших 70 років збільшився з 1990 по 2000 рр. з 7,7 до 11,0%, а кількість людей, старших 75 років, дорівнює в наш час в Україні близько 3,5 млн осіб. При цьому значна частина осіб похилого віку в Україні мешкає в сільській місцевості, де до цього часу система паліативної медицини практично взагалі відсутня.

Сучасний стан паліативної та хоспісної медицини в Україні: загальна характеристика

Постаріння населення України, збільшення кількості людей, що вмирають від онкологічних та інших невиліковних хвороб, роблять цю проблему однією з найважливіших складових охорони громадського здоров'я в нашій державі. Але, на жаль, цим проблемам до останнього часу у нас практично не приділялося серйозної уваги, хоча вони стосуються абсолютно кожного громадянина.

Разом з тим, за оцінками наших експертів, в Україні щорічно потребують паліативної допомоги — близько 500 тисяч осіб, а саме — хворі в термінальних стадіях онкологічних та серцево-судинних захворювань, СНІДу і туберкульозу, з важкими дегенеративними хворобами головного мозку тощо.

В Україні перші хоспіси — заклади для надання стаціонарної медичної, соціальної, психологічної та духовної допомоги хворим у термінальній стадії та їхнім родинам були створені у 1997–1998 роках у Івано-Франківську (Л. І. Андріїшин) та Львові (Є. Й. Москвяк). На сьогодні в Україні функціонує більше 15 стаціонарних хоспісів та відділень паліативної медичної допомоги у онкологічних та багатопрофільних клінічних лікарнях, в яких розгорнуто близько 600 ліжок для паліативних хворих, зокрема у м. Києві (А. В. Воронін, О. В. Калачьов), Харкові (В. О. Екзархов), Луцьку (В .І. Бачинський), Донецьку (В. В. Фролков) та ін. Але, на жаль, ні кількість таких закладів, ні матеріально-технічна база багатьох діючих хоспісів та відділень паліативної допомоги та умови перебування хворих у цих закладах не відповідають сучасним міжнародним медичним та соціальним стандартам.

Тільки починаючи з 2008 року, за ініціативи неурядових громадських організацій (Всеукраїнська Рада захисту прав та безпеки пацієнтів [13]  — Ю. І. Губський, В. Г. Сердюк, А. В. Царенко, О. О. Вольф; Всеукраїнська Асоціація паліативної допомоги — С. М. Мартинюк-Гресь) Міністерством охорони здоров'я України (В. М.  Князевич Князевич Василь Михайлович, З. М.  Митник Митник Зіновій Миколайович) за сприяння Міжнародного фонду «Відродження» [14] (Є. К. Бистрицький, К. Шаповал, В. Тимошевська) був прийнятий ряд дієвих заходів із становлення та розвитку паліативної медицини в Україні.

Свідченням цього є:

• створення у 2008 році Координаційної Ради — дорадчого органу з паліативної допомоги при МОЗ України (З. М. Митник, Ю. І. Губський);[[ http: [15].

• відкриття у 2008–2009 рр. — вперше в нашій державі — спеціальної фахової державної інституції — Інституту паліативної та хоспісної медицини МОЗ України (ІПХМ)[16] (Ю. І. Губський), головною метою якого протягом 2008–2013 рр. стала науково-методична, організаційна та нормативно-правова діяльність в напрямку створення в Україні сучасної служби паліативної та хоспісної медицини.

• підготовка НГО, ІПХМ, МОЗ України за сприяння Міжнародного фонду «Відродження»^[1] Концепції Державної соціальної Програми паліативної та хоспісної допомоги в Україні;

• створення та початок роботи з 2010 року в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика [17] першої в Україні кафедри паліативної та хоспісної медицини (Ю. І. Губський, А. В. Царенко) [18], яка розпочала свій викладацький процес з підготовки лікарів та середнього медичного персоналу для роботи у цій надзвичайно актуальній та важливій галузв громадського здоров'я;

• створення фундаментальних засад стосовно нормативно-праввої бази та організації надання паліативної медичної допомоги в Україні (Ю. І. Губський, А. В. Царенко, О. М. Коллякова, О. М. Бабійчук, О. О. Вольф);

• розгортання досліджень клінічних, фундаментальних біомедичних та фармакотерапевтичних аспектів розвитку та контролю больового синдрому, як найбільш розповсюдженого фізичного та психоемоційного страждання в паліативній онкології (О. Є. Бобров, Ю. І. Губський, Т. А. Бухтіарова, Г. І. Парамонова);

• створення ІПХМ та Державним експертним центром МОЗ України [19] протягом 2010–2012 рр. сучасних медико-технологічних документів для надання фармакотераевтичної допомоги пацієнтам в паліативній онкології — формулярів лікарських засобів та клінічного протоколу контролю больового синдрому із застосуванням сучасних опіоїдних анальгетиків [20](Ю. І. Губський, А. М. Морозов, О. М. Ліщишина);

• проведення Лігою сприяння розвиткові ПХД(В. М. Князевич)Першого Національного конгресу з паліативної допомоги в Україні^[2]

• проведення 8-9 листопада 2012 р. ІПХМ та НМАПО імені П. Л. Шупика Першої Всеукраїнської науково-практичної конференції «Актуальні питання надання паліативної та хоспісної допомоги в Україні»^[3].

Визначним кроком в напрямку збільшення доступності паліативних хворих до сучасних знеболюючих препаратів стало рішення Наукової ради Державного експертного Центру (ДЕЦ) МОЗ України 31.01.2013 р. стосовно дозволу для реєстрації і медичного застосування в Україні нового вітчизняного препарату — таблетованого Морфіну сульфату, що було прийнято на підставі експертного заключення науково-експертної комісії ДЕЦ з ЛЗ для надання хоспісної та паліативної допомоги (голова комісії — член-кор. НАМН України Ю. І. Губський). Згідно наказу МОЗ України № 77 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін до реєстраційних матеріалів» від 01.02.2013 р. було зареєстровано: «…МОРФІНУ СУЛЬФАТ, таблетки по 0,005 г № 50 (10х5) у блістерах; таблетки по 0,010 г № 10 (10х1), № 50 (10х5), № 140 (10х14) у блістерах. Виробник: Товариство з додатковою відповідальністю „ІнтерХім“. Номер реєстраційного посвідчення таблетки по 0,005г UA/12735/01/01, таблетки по 0,010 г UA/12735/01/02. Відпускається за рецептом…». [21].