2.4. Ринок цінних паперів і його структура на прикладі фондового ринку сша

Ринок цінних паперів являє собою механізм, який надає можливість укладати угоди між постачальниками і споживачами коштів. Він відіграє ключову роль у купівлі-продажу фондових інструментів (цінних паперів). Далі у цьому підрозділі охарактеризована структура фондового ринку США, що склалася за такою схемою:

Первинний ринок

Первинний ринок це ринок розміщення, де корпорації продають свої акції й облігації всім інвесторам, які бажають їх придбати, залучаючи у такий спосіб кошти для свого розвитку. Відомо кілька варіантів взаємодії учасників первинного фондового ринку, але найбільш поширеним є оприлюднений метод, або ІРО (Initial Public Offering (первинна оприлюднена пропозиція).

Ключову роль у такому механізмі розміщення цінних паперів виконує інвестиційний банк, який, як правило, є першим покупцем цінних паперів компанії-емітента. (Інвестиційний банк - це інститут, що спеціалізується на розміщенні нових випусків цінних паперів.)

Рис. 2.3. Структура фондового ринку США

Припустимо, що компанія X після кількох років успішної роботи вирішила, що для неї є сенс розширити виробництво. Але для цього необхідна значна сума: скажімо, кілька мільйонів доларів. У цьому випадку керівництво компанії звертається до інвестиційного банку, який докладно вивчає фінансовий стан компанії, її продукцію, місце цієї продукції і самої компанії на ринку, прибутковість компанії та її перспективи, економічні та багато інших чинників і тільки після цього рекомендує конкретний варіант фінансування, зазвичай це випуск акцій або боргових зобов'язань. Якщо банк і компанія вирішать, що доцільнішим є випуск простих акцій, то відразу буде розрахована й продажна ціна цих акцій.

Послуги інвестиційного банку, як правило, передбачають андеррайтинг, або гарантоване розміщення, тобто інвестиційний банк гарантує, що емітент одержить за свій випуск нових цінних паперів оговорену в контракті суму. Наприклад, якщо це прості акції, то вони будуть продані за оговореною раніше ціною. У випадку випуску великої кількості акцій ризик, пов'язаний із розміщенням, може бути розподілений між кількома залученими для цієї мети інвестиційними банками, які разом утворюють синдикат передплатників. До цього продажу синдикат зазвичай залучає інших дилерів цінних паперів, які разом утворять групу продажу (рис.2.4).

Кожний член цієї групи бере на себе зобов'язання продати певну частину випуску акцій за твердою ціною. Мабуть, це єдиний випадок, коли акції компанії продаються за фіксованою ціною, яку тимчасово підтримує інвестиційний банк.

Рис. 2.4. Схема процесу розміщення нового випуску цінних паперів

Вторинний ринок

Про будь-який договір купівлі цінних паперів після їхнього первинного розміщення можна говорити, що це угода про вторинне розміщення. Іншими словами, вторинним називається ринок, на якому цінні папери перепродають після того, як вони були випущені. Цей ринок утворився тому, що після того як цінний папір був випущений і увійшов в обіг, одні інвестори можуть захотіти його продати, а інші - купити. Нині вторинний ринок цінних паперів США ділиться на дві великі групи (фондові біржі і позабіржовий ринок).

Необхідно звернути увагу читача на один досить істотний момент, що часто є предметом різного роду помилок в інвесторів-початківців. Коли інвестор купує, скажімо, 100 акцій «General Electric» (GE) на Нью-Йоркській фондовій біржі (NYSE) або 100 акцій Intel corp (INTC) у системі NASDAQ, надходження від продажу йдуть не ним двом корпораціям, а інвестору, який продав ці акції.

Фондові біржі

На фондових біржах продаються цінні папери, які пройшли спеціальну процедуру реєстрації - лістинг; на них близько двох третин обігу акцій американських компаній. Уся торгівля кожної біржі зосереджена в одному місці і підпорядкована детальним правилам, установленим тими особами, що є членами біржи. Найбільші американські фондові біржі, які торгують акціями й облігаціями, це Нью-Йоркська (NYSE) і Американська (АМЕХ). Обидві біржі знаходяться в Нью-Йорку і на них припадає приблизно 85 % і 5 % вартості акцій, що знаходяться в обігу на фондових біржах США, відповідно. Серед інших американських фон­дових бірж відомі біржі Середнього Заходу, Тихоокеанська, Філадельфійська і Бостонська. Вони належать до категорії регіональних бірж і в сукупності обслуговують до 10 % обігу акцій фондових бірж США.

Слід указати на такі основні розбіжності між фондовою біржею і позабіржовим ринком:

• на позабіржовому ринку відсутній єдиний фінансовий центр і немає чітко визначених меж. Угоди укладаються розосередженими по всій території країни інвестиційно-фінансовими фірмами і фінансовими посередниками по телефонній і комп'ютерній мережі;

• позабіржовий ринок, на відміну від біржового, не встановлює жорсткого набору вимог до осіб, що торгують, та об'єктів торгівлі, він не вводить єдиних правил щодо угод;

• на позабіржовому ринку вартість цінних паперів визначається в результаті переговорів продавця з покупцем один на один, у той час як на фондовій біржі курсова вартість цінного паперу формується в результаті аукціону;

• найважливішим елементом біржової фондової торгівлі є механізм допуску цінних паперів на фондову біржу-лістинг, що являє собою процедуру реєстрації цінного паперу або внесення його до котирувального листа для торгівлі на конкретній біржі.

Кожна біржа застосовує свої правила і критерії якості цінних паперів. На Нью-Йоркській фондовій біржі (NYSE) діють найбільш жорсткі умови лістингу. Так, щоб мати право бути представленою на NYSE, компанія повинна задовольняти таким вимогам:

1. Оподатковуваний прибуток за останній рік повинен становити не менше ніж $2,5 млн.

2. Оподаткований прибуток протягом двох попередніх років повинен бути не менше ніж $2 млн.

3. Ринкова ціна акцій (добуток кількості випущених акцій на їхню вартість) має бути не менше ніж $100 млн.

4. Кількість акцій, випущених за відкритою підпискою і тих, що знаходяться у власності зовнішніх акціонерів, має бути не менше 1,1 млн штук.

5. Більше 2000 акціонерів повинні мати не менше ніж по 100 акцій кожний.

6. Компанія повинна внести плату за лістинг.

У даному тексті перераховані вимоги викладені в загальному вигляді. Більш докладної вимоги лістингу, а також відповіді на будь-які інші питання, що стосуються діяльності NYSE, можна знайти на Інтернет-сайті цієї біржі за адресою: www.NYSE.com.

Вторинний позабіржовий ринок

Цінні папери, тцо не пройшли лістингу, знаходяться в обігу на позабіржовому ринку.

Цей ринок за сукупним обсягом і вартістю в доларах перевершує сукупну торгівлю на всіх фондових біржах США. На відміну від торгівлі на біржах США, основний обсяг на позабіржовому ринку припадає на облігації. При цьому обіг акцій становить приблизно одну третину від усього вартісного обсягу обігу акцій на ринках США. Традиційний шлях зростання компанії такий: спочатку стадія позабіржового ринку, потім переміщення на АМЕХ. Коли зростання фінансового потенціалу фірми і її привабливості в національному масштабі будуть відповідати певним вимогам, відбувається перехід на NYSE. Так було з акціями майже всіх сучасних корпорацій.

Упродовж багатьох років позабіржовий ринок акцій був практично ніким не керованим ринком цінних паперів, на якому дилери працювали із сумнівними цінними паперами. Пошук кращої ціни був найчастіше обтяжливим і не завжди доцільним. У лютому 1971 року Національна асоціація дилерів з цінних паперів (National Association of Securities Dealers - NASD) - саморегульований орган позабіржового ринку - круто змінила це становище, увівши систему автоматизованих котирувань - NASDAQ.

NASDAQ

Відразу зазначимо, що широко відома назва «ринок NASDAQ» - це узвичаєний жаргон. NASDAQ - це не ринок, а автоматизована система (National Association of Securities Dealers Auto­mated Quotation System), що зв'язала комп'ютерною мережею в одне ціле всі частини раніше роз'єднаного позабіржового ринку. Ця система забезпечує торгівлю акціями понад 5400 компаній США та інших країн і надає учасникам ринку оперативну інформацію про поточні ціни акцій.

Щоб бути представленою в NASDAQ, компанія повинна відповідати певним вимогам. (Компанія, яка перестає задовольняти цим вимогам, може бути виключена із системи.) Зокрема, для компаній США основні вимоги такі:

1. Вартість активів компанії (наявний капітал, цінні папери, нерухомість, устаткування тощо) повинна становити не менше $4 млн.

2. Власний капітал компанії (активи мінус борги) повинен бути не менше ніж $2 млн.

3. Повинно бути випущено більше ніж 300.000 акцій, розподілених, як мінімум, серед 300 утримувачів.

4. Повинно бути не менше двох дилерів, що забезпечують торгівлю цими акціями.

5. Ринкова вартість акції компанії повинна бути не менше як $1.

Десятки тисяч акцій компаній, що не відповідають цим вимогам і не торгуються у NASDAQ, концентруються на позабіржовому ринку (ОТС - «Over the counter»).

Невисокі вимоги до компаній для введення їх до системі ОТС є причиною того, що в NASDAQ представлені, як правило, небагато корпорацій. Цей «ринок» називають ринком майбутнього, маючи на увазі не тільки передову систему комп'ютерної торгівлі, але й молоді компанії, що успішно розвиваються, і можуть стати в майбутньому гігантами промисловості.

Проте ряд найбільших корпорацій, таких як Microsoft Corp (MSFT), Cisco Systems Inc (CSCO), Intel Corp (INTC), Oracle Corp (ORCL), Dell Computer Corp (DELL), та деякі інші котируються в NASDAQ і не докладають ніяких зусиль до того, щоб їхні акції котирувалися на NYSE, хоча значно переважають вимоги лі­стингу Нью-Йоркської біржі. З часом NASDAQ склала серйозну конкуренцію NYSE, хоча 15-20 років не мало сенсу їх навіть порівнювати за будь-якими показниками. На сьогодні «ринок» NASDAQ є найбільшим у США за числом акцій, що змінюють власників щодня.

У 2000 р. денний обсяг торгівлі в середньому становив 1,75 млрд акцій, а 3 січня 2001 року, коли Федеральна резервна система СІІІА на своєму позачерговому засіданні раптом знизила відсоткову ставку щодо федеральних фондів на 0,5 %, на NASDAQ торгувалося рекордне число акцій - 3,1 млрд за один день.

Будучи першим електронним «фондовим ринком», NASDAQ також є найбільш спекулятивним і характеризується найбільш потужними і непередбачуваними коливаннями курсів акцій. Прикладом можуть послужити акції Qualcomm (QCOM), що виросли майже на 3000 % у 1999 році, або цінні папери Інтернет-компанії Toys (ETYS), яка у 2000 році втратила понад 99 % своєї вартості. Пізніше, у березні 2001 року компанія розпочала процедуру банкрутства.

У зв'язку з цим варто пригадати гучний скандал з акціями компанії Emulex (EMLX), яка в серпні 2000 року виявилася жертвою афери 24-річного студента з Каліфорнії Марка Джейкоба, який зумів розмістити в Інтернеті електронний документ із фальшивою інформацією про цю компанію. Акції миттєво обвалилися і відновилися у своїй вартості тільки через кілька днів, коли компанія опротестувала фальшиву інформацію. Заради справедливості слід зазначити, що Джейкоба дуже швидко знайшли експерти ФБР і після довготривалого слідства в липні 2001 року він отримав 3 роки і 8 місяців тюремного ув'язнення, а також штраф у розмірі 455,6 тисяч доларів (на своїй афері у вересні 2000 р. він заробив 241 тис. доларів).

Отже, після всього вищесказаного сутність і механізм функціонування NASDAQ можна визначити так:

NASDAQ - це електронна система, що охоплює частину компаній із вторинного позабірясового ринку, які відповідають певним вимогам. Ця система забезпечує прямі контакти між продавцями і покупцями (які можуть знаходитися в різних кінцях світу) цінних паперів цих компаній, постачає їх оперативною інформацією про курси попиту й пропозиції, інші параметри, тим самим стимулюючи безупинну торгівлю паперами компаній, що входять до системи NASDAQ.