2.2.2. Ключові показники для оцінки облігацій

Є ряд ключових показників, що характерні для усіх видів облігацій. їх необхідно старанно вивчити будь-якому інвестору перш ніж вкладати свої кошти в конкретні боргові зобов'язання. Це - номінальна вартість облігації, її ринкова ціна, купонна ставка і прибутковість, дата погашення, умови дострокового викупу і кредитна якість. У сукупності усі ці характеристики дають змогу інвестору оцінити реальну вартість конкретної облігації і на підставі цих даних вирішити, якою мірою обране капіталовкладення відповідає його інвестиційним цілям.

Почнемо з розгляду таких трьох базових показників:

• номінальна вартість;

• ставка купона (купонна ставка);

• дата погашення.

Номінальна вартість - це сума грошей, яку одержить інвестор після того, як облігація буде погашена. Це означає, що суб'єкт після продажу боргового зобов'язання поверне початкову суму позики, яка називається основною сумою позики. Як зазналося вище, номінальна вартість корпораційних облігацій зазвичай становить $1000, у той час як номінал урядових зобов'язань може бути значно вищим.

Ставка купона, або номінальний прибуток, - це та сума грошей, яку власник облігацій буде одержувати регулярно. Ставку купона вказують у відсотках від номінальної вартості. Так, якщо номінальна вартість облігації $1000, а ставка купона що до неї становить 10 %, то власник цієї облігації одержуватиме $100 щорічно. В облігації також зазначається, коли виплачується купонний прибуток: щомісяця, щокварталу, один раз на півроку чи один раз на рік.

Таблиця 2.1

Взаємодія України з міжнародними облігаційними ринками

Дата	Подія
Серпень 1997 року	Перший випуск українських єврооблігацій. Сума випуску — 450 млн дол. США. Строк дії - 1 рік. Облігації з нульовим купоном, дохідність - близько 9 %. Лідер-менеджер - "Номура Інтернешнл"
Лютий 1998 року	Випуск єврооблігацій на суму 750 млн німецьких марок. Строк дії 3 роки. Купонна ставка 16 %. Лідер-меиеджери - "Мерілл Лінч" та "Комерцбанк"
Березень 1998 року	Випуск єврооблігацій на суму 500 млн екю. Строк дії - 2 роки. Купонна ставка - 14,75 %. Лід-менеджер - "ЕсБіСі Ворбург Ділон Рід"
Квітень- травень 1998 року	Додатковий транш облігації, деномінованої в німецьких марках, на суму 250 млн марок (загальна сума випуску відповідно збільшилася до 1 млрд німецьких марок). Купонна ставка - 16 %. Лід-менеджери - "Мерілл Лінч" та "Комерцбанк"
Серпень 1998 року	Приватне розміщення облігацій на суму 155 млн дол. Строк дії - 10 місяців. Купонна ставка 17,5 %. Лід-менеджер - "АйЕнДжіБарінгз"
Серпень 1998 року	Уряд України повністю розраховується за першу єврооблігацію, випущену в серпні 1997 року
Серпень- жовтень 1998 року	Частковий дефолт за ОВДП і переоформлення внутрішніх облігацій, якими володіли нерезиденти і валютний хедж за якими був у прямій чи непрямій формі гарантований НБУ, у середньострокові єврооблігації зі строком дії два роки та з дохідністю на 20 % річних. Форма конверсійних облігацій - облігації з нульовим купоном. Загальна сума - близько 500 мли дол. США.
Жовтень 1998 року	Переоформлення 75 % кредиту, виданого банком "Чейз Манхеттен" у жовтні 1997 року, у середньострокові єврооблігації (строком дії на 2 роки) з купонною ставкою 16,75 %. Загальна сума конвертаційних облігацій — 82 млн дол. США.
Травень- липень 1999 року	Досягнення домовленості з "АйЕнДжіБарінгз" про реструктуризацію приватного розміщення, здійсненого в серпні 1998 року, і переоформлення його в облігації, деноміновані в німецьких марках з купонною ставкою 16 %. Загальна сума -- близько 500 млн німецьких марок.
Лютий- квітень 2000 року	Реструктуризація всіх українських єврооблігацій, а також 8,5- процентних облігаційних зобов'язань перед PAT "Газпром" на суму 1 млрд дол. США у довгострокові боргові зобов'язання, деноміновані в євро та доларах США. Загальна сума реструктуризованих інструментів - близько 2,7 млрд дол. США. Нові облігації мають купонні ставки 11 % (доларові облігації) та 10% (облігації, деноміновані в євро). Нові облігації виплачуватимуться поетапно до 2007 року включно

Дата погашення - це день, коли емітент повинен повернути позикодавцю основну суму боргу. Після того як позичальник виплатить основну суму боргу, він більше не зобов'язаний здійснювати процентні виплати. Іноді компанія вирішує «відізвати» свої боргові зобов'язання. Це означає, що вона повертає своїм позико­давцям їхні гроші до дати погашення облігації. На всіх корпораційних облігаціях зазначається, чи є можливість дострокового відкликання і коли може відбутися це дострокове відкликання. У США облігації федерального уряду не можуть бути відкликані, тоді як облігації урядів штатів або місцевих органів влади дозволяється відкликати раніше офіційної дати погашення.

Крім трьох основних показників, для оцінки облігацій застосовують й інші критерії. Охарактеризуємо їх.

Прибутковість і ціна облігації. Прибутковість облігації обчислюється діленням річного відсоткового прибутку на поточну ринкову ціну облігації. Наприклад, якщо поточна ціпа облігації $1000 і вона приносить $50 відсоткового прибутку за рік, то її поточна прибутковість становитиме 5 %!

$50/$1000x 100% = 5%.

Нові облігації випускаються з відсотковими ставками, рівень яких диктує поточна прогнозована економічна ситуація. Прибутковість, на яку інвестор очікує від облігацій, що вже перебувають в обігу на відкритому ринку, повинна бути перерахована відповідно до зміни відсоткових ставок з метою збереження конкурентоспроможності та привабливості облігацій для інвесторів (ідеться про процентну ставку з довгострокових кредитів). Оскільки виплата відсотка протягом усього періоду обігу облігації здійснюється за фіксованою ставкою, для «приведення у відповідність» змінюють ринкову ціну облігації. Ціни на облігації коливаються відповідно до змін відсоткової ставки за довгостроковими кредитами, тому облігація може продаватися за ціною, вищою або нижчою від її номінальної вартості, залежно від того, яка зараз відсоткова ставка. Якщо інвестор планує утримувати облігацію до дати її погашення, то його не буде цікавити поточна зміна ринкової ціни на облігацію, тому що йому гарантована виплата номіналу цієї облігації в день її погашення. Вирішивши продати облігацію до дати її погашення, інвестор буде змушений реалізувати її за поточною розрахунковою ціною, що може значно відрізнятися від номінальної вартості цінного паперу як у більший, так і в менший бік.

Наведемо приклад. Припустимо, що наприкінці 1980-х років Ви придбали в компанії X облігації номіналом $1000 зі ставкою купона 10 % і датою погашення 31 грудня 2006 року. Ця облігація буде приносити Вам $100 щороку аж до кіпця грудня 2006 року, тобто до дати одержання Вами основної суми 1000 $. Тепер при­пустимо, що у 2004 році. Ви усе ще утримуєте цю облігацію, хоча відсоткова ставка за довгостроковими кредитами досягла 1 %. Якби ця облігація випускалася сьогодні, вона б приносила не більше 20 - ЗО $ на рік, тобто зовсім не $100. Підтвердженням факту падіння відсоткових ставок, у той час коли ставка за облігацією залишається стабільною, є те, що фактично ви зможете продати Вашу облігацію за ціною, що значно перевищує її номінал $1000. Це пов'язано з тим, що у 2004 роки інвестори будуть очікувати тільки 2 - 3 % річної прибутковості і тому будуть готові заплатити премію за облігацію, що приносить 10 % на рік.

Отже, будь-які зміни рівня відсоткових ставок негайно і передбачувано впливають на ціни облігацій. Коли ринкові відсоткові ставки падають, ціни па облігації, що знаходяться в обігу, підвищуються таким чином, щоб прибутковість цих паперів відповідала прибутковості нових випусків з більш низьким річним відсотком прибутку. І навпаки, у випадку підвищення ринкових ставок відбувається зниження цін раніше випущених облігацій, через те, що їхня прибутковість підвищується до рівня, що відповідає прибутковості нових облігацій з більш високими ставками відсотка. Це відбувається з однієї причини: за інших рівних умов інвестор ніколи не купує облігації іншого інвестора, якщо можна купити облігації нових випусків з подібними характеристиками від ко­лишнього емітента, оскільки це гарантовано забезпечить йому більш високий прибуток.

Прибутковість до погашення. Це один із найважливіших показників, який необхідно враховувати, приймаючи рішення щодо купівлі облігацій, тому що він дає уявлення про реальну цінність паперів для інвестиційного портфеля.

Прибутковість облігації, купленої за номінальною вартістю, до погашення дорівнює її поточній прибутковості плюс купонній відсотковій ставці, але якщо облігацію придбано з премією або дисконтом, її прибутковість до погашення буде меншою або більшою від її поточної прибутковості.

Під час обчислення прибутковості до погашення враховується сума всіх відсоткових платежів, які отримує інвестор з моменту купівлі паперу до терміну його погашення, а також можливий збиток чи приріст капіталу, який інвестор отримає в момент погашення облігації, якщо ціна її купівлі та номінальна вартість не збігаються.

Отже, прибутковість до погашення є показником інвестиційної привабливості облігацій, але при цьому не слід забувати одного досить істотного моменту - про право емітента на дострокове погашення облігацій.

Дострокове погашення. Дострокове погашення, або відкликання облігацій означає, що емітент використовує своє право на їх вилучення з обігу раніше встановленого строку. Це право обумовлюється завжди в момент випуску облігацій, тому під час купівлі цінного паперу інвестору варто поцікавитися наявністю даної умови.

На сьогодні можливість дострокового погашення передбачена у більшості випусків облігацій. Таке право дозволяє емітенту більш гнучко реагувати на зміни загального рівня відсоткових ставок на ринку. Наприклад, якщо компанія випустила облігації з 8-відс.отковим купоном у період високих відсоткових ставок, але згодом відсоткова ставка знизилися до рівня, за якого ті ж облігації могли б бути випущені з 5-відсотковим купоном, компанії вигідно реалізувати право дострокового погашення, відізвавши з обігу 8-відс,откові облігації і випустивши їх як нові 5-відсоткові папери. Економія на щорічних відсотках може вимірюватися мільйонами доларів, тому в подібних випадках емітенти, як правило, викуповують облігації, виплачуючи їхнім власникам додаткову премію, тобто з перевищенням номінальної вартості. Розмір премії зазвичай дорівнює сумі річного відсотка. Таким чином, 8-відсоткова облігація номінальною вартістю $1000 може бути відкликана за $1080. Після отримання грошей за відкликані облігації інвесторам надається менш приваблива можливість рсінвестувати у більш дорогі інструменти з більш низькою прибутковістю. Подібний ризик називається ризиком реінвестування. Інвестори, які бажають знизити цей ризик, можуть отримувати безвідзивні облігації з фіксованою датою погашення, за якими не передбачена можливість дострокового вилучення з обігу. Прибутковість цього виду паперів, як правило, буває нижчою ніж в облігацій з правом відкликання, зате емітент не може змусити утримувача облігацій погасити їх до встановленого терміну незалежно від зміни рівнів відсоткових ставок.

Отже, як бачимо, перш ніж купувати облігації, інвестор повинен з'ясувати, чи передбачена в умовах їхнього продажу можливість дострокового погашення і, якщо таке обумовлено, переконатися в тому, що йому гарантовано прибуток, розрахований на першу можливу дату дострокового погашення.

Кредитна якість облігацій. Облігації можуть мати різну кредитну якість (від казначейських зобов'язань, повністю гарантованих урядом, до облігацій з рейтингом, нижчим від інвестиційного рівня, які розглядаються як спекулятивні («сміттєві» облігації).

Випускаючи облігації в обіг, емітент зобов'язаний надати докладну інформацію про свій фінансовий стан та платоспроможність. Цю інформацію вміщують у проспекті емісії, проте на її підставі важко дійти висновку про те, чи будуть компанії або державні емітенти спроможні виплачувати регулярні відсоткові платежі через 5, 10, 20 або ЗО років після емісії. На допомогу приходять рейтингові агенції, які визначають кредитні рейтинги облігацій під час емісії та їх «життєвого циклу». Рейтинг вказує на можливість повернення позичальником основної суми позики і своєчасної виплати відсотків. Найвищими рейтингами є «АЛЛ» (Standard & Poor's) і «Ааа» (Moody's Investors Service). Облігації з рей­тингом категорії «ВВВ» (S & Р) або Baa (Moody's) і вище вважаються облігаціями інвестиційного рівня; облігації з рейтингом категорії «ВВ» (S & Р) або «Ва» (Moody's) і нижче вважаються облігаціями нижче інвестиційного рівня або високоприбутковими облігаціями. Якщо з тієї чи іншої причини агенція приймає рі­шення про перегляд рейтингу облігації, цей папір потрапляє до спеціального списку.