1.2. Відтворення послідовності роботи над натюрмортом.

Особливо важливим завданням в нав­чанні малювання акварельними фарбами є зображення групи предметів — натюр­морту. Якщо в зображенні натюрморту олівцем основною метою завдання було тонове вирішення групи предметів, то в малюванні фарбами — складне кольорове: передати тонове і кольорове відношення всіх елементів натюр­морту, виявити форму об'ємних предме­тів кольором, враховуючи при цьому ко­лір навколишніх предметів та просторове розміщення їх.

Уважно аналізуючи натюрморти ху­дожників, з'ясовуємо композиційне, тоно­ве і кольорове вирішення натюрморту.

Компонуючи групу предметів для ма­лювання акварельними фарбами, спочат­ку потрібно брати 2—3 предмети, які б поєднувались змістом, були цікаві за фор­мою і кольором. Перші натюрморти до­цільно компонувати на білому або спокій­ному кольоровому фоні, щоб на ньому виразно виділялася натура. Важливо так розмістити предмети в просторі, щоб на­тюрморт сприймався добре тими, хто малює. Бажано, щоб світло падало на предмети зліва і чітко виявляло форму та локальний колір їх . Насампе­ред вивчають натуру: розміщення пред­метів на предметній площині, їхню фор­му, колір й освітлення. Тому слід зроби­ти 2—3 начерки композиції натюрморту, а на кращому варіанті слід визначити форму предметів, тонове вирішення їх. Все це допоможе визначити хорошу композицію натюрморту, місце і форму зображуваних предметів без зайвих до­поміжних ліній.

Уточнивши пропорції предметів на­тюрморту, намічають спочатку місце ма­люнка на форматі, потім місце кожного з предметів натюрморту. Перевіривши за натурою правильність пропорцій предме­тів, малюють загальну форму їх, наміча­ють за натурою межу освітленої і тіньо­вої частин предметів, бліки та тіні.

Починаючи малювати фарбами, перед­усім з'ясовують тонове відношення в на­тюрморті: яке місце в натюрморті найтемніше, яке — найсвітліше, як сприйма­ються кожний з предметів на фоні, їхні освітлені та тіньові частини, яка з пло­щин фону світліша (горизонтальна чи вертикальна), яка тінь від предметів найбільш чітка та ін.

Потім з'ясовують колір натюрморту: локальний колір кожного предмета на­тюрморту та його фону, відмінність у кольорі на освітленій і затіненій частинах предметів за їхнім відтінком (теплим і холодним) тощо.

Перед малюванням аквареллю весь малюнок змочують чистою водою, щоб очистити його. Поки папір підсихав, під­бирають локальний колір для фону (вертикальної та горизонтальної площи­ни) і роблять перше покриття.

Щоб виявити об'єм кожного з предме­тів натюрморту, підбирають відразу два відтінки кольору: світловий і тіньовий. Спочатку локальним кольором покрива­ють освітлену частину предмета, залиша­ючи місця бліків, а потім затінену части­ну (якщо на освітленій частині предмета теплий колір, то в затіненій — холодний або навпаки). Обидва відтінки освітленої і затіненої частин з'єднують, і тому дістають плавний перехід від світла до тіні, як в натурі. Звичайно перше покрит­тя виконують кольором не в повну силу, щоб легше було вносити поправки. Ма­люючи аквареллю, колір підбирають яскравішим, ніж у натурі, бо акварель, висихаючи, світлішав. Разом з тим слід пам'ятати, що густо покладений (хоч і яскравий) шар акварельної фарби, виси­хаючи, втрачає насиченість й прозорість кольору.

Наносити фарбу можна «по мокро­му» або «по сухому» папері чи шару фарби.

Якщо потрібно чітко передати форму предмета або виконати малі деталі його, малюють аквареллю «по сухому». Працю­ючи «по мокрому», легше добитися м'я­кості контурів, кольорових і переходів., Тому виявляти форму предметів, прокла­дати тіні, півтіні й рефлекси краще «по мокрому», не забуваючи про теплі й хо­лодні відтінки на предметах і фоні.

2. Основна частина.

2.1. Малювання з натури натюрморту .