Квинт Гораций Флакк

Quintus Horatius Flaccus

К Мельпомене

Ad Melpomenen

Exegi monument(um) aere perenius

Regalique situ pyramid(um) altius,

Quod non imber edax, non Aquil(o) impotens

Possit diruer(e) aut innumerabilis

Annorum series et fuga temporum.

Non omnis moriar ; multaque pars mei

Vitabit Libitin(am): usqu(e) ego postera

Crescam laude recens, dum Capitolium

Scandet cum tacita virgine pontifex.

Dicar, qua violens obstrepit Aufidus

Et qua pauper aquae Daunus agrestium

Regnavit populo(rum), ex humili potens

Princeps Aeolium carmen ad Italos

Deduxissi modos. Sume superbiam

Quaesitam meritis et mihi Delphica

Lauro cinge volens, Melpomene, comam.

До Мельпомене

Звів я пам'ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка,

Вищий од пірамід царських, простоїть він.

Дощ його не роз'їсть, не сколихне взимі,

Впавши в лють, Аквілон; низка років стрімких –

Часу біг коловий – в прах не зітре його.

Смерті весь не скорюсь: не западу в імлу

Частка краща моя. Поміж потомками

Буду в славі цвісти, поки з Весталкою

Йтиме понтифік – жрець до Капітолію.

Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись

Давн за владаря був серед полів сухих, -

Будуть знати, що я – славний з убогого –

Вперше скласти зумів по-італійському

Еолійські пісні. Горда по праву будь,

Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись,

Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло.

Марк Тулий Цицерон

Marcus Tullius Cicero

Первая речь к Катилине

Oratio in Catilinam (in senatu habita)

Quousque tandem abutere, Catilina, patientia nostra? Quam diu etiam furor iste tuus nos eludet? Quem ad finem sese effrenata iactabit audacia? Nihilne te nocturnum praesidium Palatii, nihil urbis vigiliae, nihil timor populi, nihil concursus bonorum omnium, nihil hic auditissimus habendi senatus locus, nihil horum ora vultusque moverunt? Patere tua consilia non sentis? Constrictam iam horum omnium scientia teneri coniurationem tuam non vides? Quid proxima quid superiore nocte egeris, ubi fueris, quos convocaveris, quid consilii ceperis, quem nostrum ignorare arbitraris? O tempora, o mores!

До каких пор, скажи мне, Катилина, будешь злоупотреблять ты нашим терпением? Сколько может продолжаться эта опасная игра с человеком, потерявшим рассудок? Будет ли когда-нибудь предел разнузданной твоей заносчивости? Тебе ничто, как видно, и ночная охрана Палатины, и сторожевые посты, - где? в городе! - и опасения народа, и озабоченность всех добрых граждан, и то, что заседание сената на этот раз проходит в укреплённейшем месте, - наконец, эти лица, эти глаза? Или ты не чувствуешь, что замыслы твои раскрыты, не видишь, что все здесь знают о твоём заговоре и тем ты связан по рукам и по ногам. Что прошлой, что позапрошлой ночью ты делал, где был, кого собирал, какое принял решение, - думаешь, хоть кому-нибудь из нас это неизвестно? Таковы времена! Таковы нравы!

Публий Вергилий Марон

Publius Vergilius Maro

Энеида

Aeneidos

Arma virumque cano, Troiae qui primus ab oris

Ar-ma-vi | rum-que-ca | no || Tro-i | ae-qui | pri-mus-ab | o-ris

Italiam fato profugus Laviniaque venit

I-ta-li | am-fa | to || pro-fu | gus-La | vi-nia-que | ve-nit

Litora – multum ille et terris iactatus et alto

Li-to-ra | mul-t(um) il-|l(e)et || ter-ris | i-ac |ta-tus-et | al-to

Vi superum, saeve memorem Iunonis ob iram,

Vi-su-pe | rum- sae | ve || me-mo | rem-Iu | no-nis-ob | i-ram,

Multa quoque et bello passus, dum conderet urbem

Mul-ta-quo | qu(e)et - bel | lo || pas-sus-dum |c on-de-ret-| ur-bem

Inferretque deos Latio – genus unde Latinum

In-fer|-ret-que-de|-os||-La-ti-o|-ge-nus-|un-de-La-|ti-num

Albanique patres atque altae moenia Romae.

Al-ba|-ni-que-pa|-tres||-at-qu(e)-al-tae-|moe-ni-a-|Ro-mae.

Musa, mihi causas memora, quo numine laeso

Mu-sa-mi|-hi-cau|-sas||-me-mo-|ra-quo|-nu-mi-ne|-lae-so

Quidve dolens regina deum tot volvere casus

Quid-ve-do|-lens-re-gi-na-de-um-tot-|vol-ve-re|-ca-sus

Insignem pietate virum, tot adire labores

In-sig-nem-pi-e-ta-te-vi-rum-to-ta-di-re-la-bo-res

Impulerit. Tantaene animis caelestibus irae?

Im-pu-le-rit.Tan-tae-n(e) a-ni-mis-cae-les-ti-bus-i-rae?

Ратні боріння й героя вславляю, що перший із Трої,

Долею гнаний, прибув до Італії, в землі лавінські.

Довго всевишня по суші і по морю ним кидала сила,

Бо невблаганна у гніві Юнона була безпощадна.

Досить натерпівся він у війні , поки місто поставив.

Пересиливши у Лацій богів, звідки рід був латинський,

Родоначальник Альби й мури походили Рима.

Музо, про всі ті причини згадай нам, чию він образив

Волю божисту і що так царицю богів осмутило,

Що навіть мужа такого побожного змусила стільки

Витерпіть бід і пригод; чи такі вже боги невблаганні?

Gaudeamus

Gaudeamus igitur, Iuvenes dum sumus Post iucundam iuventutem, Post molestam senectutem Nos habebit humus! Vita nostra brevis est, Brevi finietur. Venit mors velociter, Rapit nos atrociter, Nemini parcetur. Vivat academia, Vivant professores! Vivat membrum quodlibet, Vivant membra quaelibet, Semper sint in flore!

Vivant omnes virgines, Faciles, formosae! Vivant et mulieres, Tenerae, amabiles, Bonae, laboriosae. Vivat et res publiña, Et qui illam regit! Vivat nostra civitas, Maecenatum caritas, Quae nos hic protegit. Pereat tristitia, Pereat dolores. Pereat diabolus, Quivis antiburschius Atque irrisores!