2. Класифікація суб’єктів господарювання

Класифікацію підприємств (юридичних осіб) як суб'єктів господа­рювання подано у табл. 2.1.

Таблиця 2.1.

Класифікація суб’єктів господарювання

Класифікаційна ознака	Назва підприємства
1. За видами підп­риємств залежно від форми власно­сті	приватне на основі приватної власності фізичних чи юридичних осіб; колективної власності; комунальне підприємство на основі влас­ності територіальної громади; державне підприємство; змішаної форми власності об’єднанням майна різних форм власності
2. За участю інозе­много інвестора (за видом власності нерезидента)	підприємство з іноземними інвестиціями (до 10 % іноземного капіталу у статутно­му фонді); іноземне підприємство (100 % іноземно­го капіталу у статутному фонді);
3. За формою за­лежно від способу заснування та фо­рмування статут­ного фонду	- унітарне підприємство, утворене одним засновником, який належить до одного з виглядів власності; корпоративне підприємство, засноване двома або більше власниками, які належать до одного з виглядів власності;
4. За формою за­лежно від кількості працівників	мале підприємство з чисельністю праців­ників до 50 осіб та обсягом річного доходу від реалізації до 500, тис. євро; велике підприємство з чисельністю пра­цівників понад 1000 осіб та обсягом річного доходу від реалізації понад 5,0 млн. євро; середні підприємства з чисельністю пра­цівників від 50 до 1000 осіб та обсягом річ­ного доходу від реалізації від 50,0 тис. євро до 5,0 млн. євро
5. За ознакою за­лежності	асоційоване (дочірнє) підприємство з про­стою або вирішальною залежністю; холдинг
6. За видами об’єднання підп­риємств	господарське об’єднання підприємств різ­них форм власності; державне або комунальне господарське об’єднання
7. За організацій­но-правовою фор­мою об’єднання	асоціація; корпорація -консорціум; - концерн; - промислово-фінансова група (без створен­ня юридичної особи)

Проста юридична особа це окреме самостійне підприємство.

Складна юридична особа ‒ ця юридична особа, яка складається з про­стих, об'єднаних на різних принципах на добровільних засадах або примусово за рішенням органів, які мають на це право:

асоціація ‒ договірне об'єднання з метою постійної коор­динації господарської діяльності без прав втручання у справи чле­нів асоціації;

корпорація ‒ договірне об'єднання на основі об'єднання виробни­чих та інших інтересів з правом обмеженого втручання у справи членів корпорації, яке самі члени корпорації і делегували спільно­му органу;

консорціум ‒ тимчасове статутне (реєструється статут консорціу­му) об'єднання промислового і банківського капіталу для здійснен­ня окремого проекту, яке припиняє існувати після завершення про­екту;

концерн ‒ статутне об'єднання різних суб'єктів господарювання на основі повної фінансової залежності від одного або групи учасни­ків об’єднання, якому учасники концерну делегували право репре­зентувати їх у відносинах з державою та іншими підприємствами;

промислово-фінансова група ‒ неюридична особа (не під­лягає державній реєстрації), що утворена за рішенням Кабінету Міністрів України на певний термін для реалізації державних про­грам розвитку. В її складі визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені усієї промислово-фінансової групи.

Об’єднання підприємств на основі не делегування повноважень, а участі в капіталі (статутному фонді) і управлінні діяльністю створює асоційовані підприємства з простою або вирішальною залежністю. Проста залежність виявляється у можливості одного підп­риємства блокувати рішення керівництва іншого підприємства (зале­жного) або кількістю голосів (АО), або членством у правлінні підпри­ємства (ТОВ). Вирішальна залежність між асоційованими підприєм­ствами має форму дочірнього підприємства, коли «материнська» ком­панія має переважну частку (або контрольний пакет акцій) у статут­ному фонді та встановлює відносини контролю-підпорядкування що­до своєї «дочки». Суб’єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій одного або кількох підприємств, визнається холдинго­вою компанією і несе субсидіарну відповідальність перед кредитора­ми дочірнього підприємства.

Майнові відносини юридичних осіб побудовані на принципі захис­ту цілісності фінансів підприємства в разі зміни складу засновників. Засновники мають право власності на майно юридичної особи в дер­жавних, дочірніх підприємствах і підприємствах, заснованих громад­ськими і релігійними організаціями. Засновники не мають права на майно юридичної особи в усіх господарських товариствах і у склад­них підприємствах. При виході вони одержують тільки свій статут­ний внесок.