12. Фашизм і неофашизм: ідейні джерела, соціальна база, цілі.

У сучасному західному світі можна виділити п'ять ос­новних політичних ідеологій: комуністичну, соціал-демо-кратичну, ліберальну, консервативну, фашистську.

Ідеологія фашизму об'єднує всі праворадикальні течії, для яких характерні такі ознаки: расове розуміння нації як антропо-біологічної спільноти, що має успадковану від природи нижчість або вищість, зміцнення нації за рахунок розширення території, визнання ієрархічної будови су­спільства, його поділу на вищі і нижчі касти, відстоювання расової чистоти, пошук суспільного ідеалу в минулому, інтерпретація історичного зла як світової змови (жидів-масонів), розуміння нації, держави і вождя як органічної єдності, соціальний захист населення за етнічною ознакою.

Сучасний неофашизм дещо пом'якшив расові й імпер­ські претензії своїх попередників, однак зберігає ворожість до всього чужоземного, намагається захищати національну самобутність усякими засобами.

Виходячи з характеристики основних рис політичного режиму, розглянемо основні підходи до його типологізації: 1) системний, класичний, що намагається охопити всі системні ознаки режиму; 2) фрагментарний, що типологізує режим за конкретними проявами його основних ознак. Згідно з пер­шим підходом до типологізації політичний режим поділяють на тоталітарний, авторитарний і демократичний.

13. Соціалізм

Ідеї соціальної справедливості відомі з найдавніших часів. Ідеологія соціалізму пережила досить тривалу стадію теоретичного розвитку основ­них економічних, політичних і культурологічних постулатів. Сус­пільно-політичні ідеали соціалізму, засновані на суспільній влас­ності в різноманітних формах, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних ціннос­тей залежно від затраченої праці, на соціально забезпеченій сво­боді особистості, вперше знайшли відображення в теорії утопіч­ного соціалізму. Основоположниками теорії утопічного соціалізму виступили спочатку Томас Мор, Томмазо Кампанелла, а згодом філософи Анрі Сен-Сімон, Шарль Фур'є, Роберт Оуен та ін. Кон­цепція соціалізму висунула на передній край ідею створення сус­пільства соціальної справедливості та рівності, гуманізму. На відміну від лібералізму, основаного на пріоритеті індивідуального як умові реалізації тієї ж ідеї, соціалізм підкреслював першо­рядне значення колективних або суспільних основ у процесі пе­ребудови й організації життя в майбутньому. Значний вклад в фор­мування концепції соціалізму внесли соціологи Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Соціалізм розглядається як перша, незріла фаза комунізму - суспільно-економічної системи економічних, соціаль­них, політичних і духовних відносин, що безпосередньо йде на ,іміну капіталізму після завершення революційного перехідного періоду й характеризується ліквідацією приватної власності та експлуататорських класів, утвердження суспільної власності на .іасоби виробництва, провідної ролі робітничого класу в межах с.оціально-політичної єдності суспільства та ін. Соціалізм - сус­пільний устрій, що приходить на зміну капіталізму і що характе­ризується суспільною власністю на засоби виробництва, відсут­ністю експлуатації людини людиною та регульованим і/ масштабах суспільства товарним виробництвом. Соціалізм у процесі історичного розвитку йде безпосередньо за капіталіз­мом, а інколи формується при наявності в країні ще більш ранніх господарських укладів, несе на собі відбитки старого суспіль­ства, використовує деякі соціально-економічні форми, що скла­лися на попередніх етапах суспільного розвитку. При власти-них соціалізму рівнях розвитку продуктивних сил і суспільної нласності ще не переборюються до кінця старий розподіл праці, нідмінності між розумовою і фізичною працею, між містом та селом тощо. При соціалізмі зберігається товарний характер ви­робництва, певні соціальні відмінності та ін.