5. Газифікація приватних будинків.

Роботи з газифікації виконують підрядні організації, що мають на це відповідний дозвіл, згідно затвердженої схеми газифікації даного населеного пункту. Роботи з газифікації сіл регламентуються Положенням про порядок газифікації будинків, що належать громадянам на правах приватної власності.

До тупикової ділянки газопроводу можуть під'єднуватись й інші споживачі газу за умови пайової участі в витратах на будівництво та згоди підприємства газового господарства. Але, як правило, будівництво вуличних розподільних газопроводів виконується на замовлення і за рахунок коштів місцевих колгоспів, радгоспів та інших підприємств.

До кожного будинку прокладається один садибний ввідний газопровід (ввід). Виходячи із затвердженого плану газифікації житлової забудови, між власником (власниками) житлового будинку та підрядною організацією, що виконує роботи з газифікації, укладається двостороння угода. При спорудженні садибного вводу власник будинку повинен своїми силами виконати земляні роботи; роботи по обрізці та переносу зелених насаджень; перенести (при потребі) електромережу; встановити газифіковані опалювальні прилади, систему вентиляції, димохід та виконати інші загально-будівельні роботи. Після оплати рахунку внутрішньосадибна газова мережа (включаючи ввід) переходить у приватну власність власника садиби. Технічне обслуговування внутрішньосадибної газової мережі виконується підприємством газового господарства.

6. Газові опалювальні апарати та прилади.

У сільській місцевості на зміну опалювальним печам все більше приходять квартирні системи водяного опалення з опалювальними газовими апаратами. Сучасні опалювальні апарати обладнані автоматикою, що забезпечує безпеку використання газу та регулювання температури води.

Система квартирного водяного опалення, як правило, має верхню розводку нагрітої води та нижню зворотної (охолодженої в опалювальних приладах). Циркуляція води в системі вільна, тобто викликана різницею густин води на вході та на виході з опалювального апарата (котла).

Температура гарячої води може регулюватися в межах 50...90 °С. Для квартирного водяного опалення перевагу віддають тим опалювальним апаратам, котрі крім опалення можуть забезпечувати ще й гаряче водопостачання.

Апарати типу АГВ можуть використовуватися як для опалення, так і для гарячого водопостачання. Вони виготовляються в двох модифікаціях: модифікація У—для експлуатації в районах з помірним кліматом; модифікація ХЛ — для експлуатації в районах з холодним кліматом.

Технічні характеристики апаратів АГВ та АОГВ наведені у § 6.3.

Газові опалювальні водонагрівники встановлюють у нежитловому приміщенні об'ємом не менше 7,5 м³. Ці приміщення обладнують витяжним вентиляційним каналом. Приплив свіжого повітря в приміщеннях здійснюється через решітку або щілину між дверима та підлогою.

Віддаль від нагрівника до стіни, збудованої з негорючого матеріалу, повинна бути не менше 15 см.

У системах місцевого опалення в житлових, службових та виробничих приміщеннях застосовують газові нагрівальні прилади.

Газовий опалювальний прилад «Огонек» служить для забезпечення теплотою приміщень площею до 20 м². Він складається із повітронагрівника, системи автоматичного регулювання подачі газу залежно від температури повітря в приміщенні, пальника.

У сільськогосподарському виробництві для опалення використовують також газові пальники інфрачервоного випромінювання (ПІВ), котрі забезпечують безвогневе спалювання газу [7].

За рівнем капітальних та експлуатаційних витрат застосування ПІВ для опалення сільськогосподарських виробничих об'єктів має добрі перспективи. ПІВ мають малу теплову інерцію і тому швидко виводять на розрахунковий тепловий режим опалювані ними приміщення.

163