4. Постачання зрідженим газом.

Газопостачання віддалених від магістральних газопроводів та родовищ газу населених пунктів здійснюється зрідженими вуглеводневими газами: пропаном, бутаном та їх сумішами. Теплота згоряння пропану становить 91320 кДж/м³. бутану— 118740 кДж/м³.

Невеликі багатоквартирні житлові будинки, окремі квартири, садиби постачаються зрідженим газом у балонах.

Сільськогосподарські та комунально-побутові підприємства, багатоповерхові будинки, як правило, одержують газ від резервуарних установок по газопроводах. Допускається постачання зрідженого газу цілих кварталів та груп споживачів по газових мережах від великих групових резервуарів зрідженого газу.

Резервуари! установки та балони заповнюють зрідженим газом на газонаповнювальних станціях (ГНС) або на кущових базах зрідженого газу (КБЗГ), котрі одержують зріджений газ із заводів. Від ГНС та КБЗГ зріджений газ в автоцистернах може надходити також у газонаповнювальні пункти (ГНП) де і провадиться заповнення балонів зрідженим газом. Аналогічно надходить зріджений газ і до автомобільних газонаповнювальних станцій (АГНС), на яких заправляють балони автомобілів, що працюють на зрідженому газі.

Системи постачання зрідженим вуглеводним газом повинні задовольняти вимогам СНиП 2.04.08-87, Правилам безпеки в газовому господарстві, Правилам будови та безпечної експлуатації ємкостей, що працюють під тиском.

Крім того, вибір схеми газопостачання та продуктивності резервуарних установок у кожному конкретному випадку повинні виконуватись на основі відповідних техніко-економічних розрахунків із врахуванням кліматичних умов.

Балонне газопостачання доцільне, як правило, в невеликих селах з рідкою забудовою. Резервуари схеми використовують при значній віддаленості від ГНС (більше 150 км) та відсутності автошляхів з поліпшеним покриттям.

Балонні газові установки поділяють на індивідуальні, групові та групові резервуарні.

Індивідуальними називають установки, котрі мають не більше двох балонів. Такі установки призначені для постачання споживачів із невеликою витратою газу. До комплекту входять балони (місткістю 5, 12, 25 або 50 л), редуктор, газопровід із краном, газова плита.

У балонах місткістю 5, 12, 25 л вмонтований самозакривний клапан типу КБ, а в балонах місткістю 50 л — кутовий балонний вентиль типу ВБ.

Максимально допустима маса зрідженого газу в балоні залежить від його місткості: 5л — 2 кг; 12л — 5 кг; 25 л — 11 кг; 50л—21 кг.

Балони можуть розміщуватись безпосередньо біля плити або в спеціальній шафі за межами приміщення, де встановлено плиту.

Не дозволяється установка балонів із зрідженим газом у житлових кімнатах, у цокольних та підвальних приміщеннях, а також у приміщеннях, розташованих під учбовими класами, аудиторіями, лікарняними палатами тощо.

Групові балонні установки мають у своєму складі більше двох балонів. Балони розміщують у спеціальних шафах або приміщенні.

У склад групової балонної установки входять крім балонів: колектор високого тиску, регулятор тиску газу (редуктор), загальний вимикальний пристрій, манометр, запобіжно-скидний клапан, газопроводи.

Групові резервуарні установки служать для централізованого газопостачання житлових та громадських об'єктів і мають у своєму складі не менше трьох резервуарів зрідженого газу місткістю 2,5 або 5 м³.

Резервуари розміщують у землі на глибині не менше 0,6 м, що забезпечує більшу безпеку при експлуатації.

Горловини резервуарів обладнують фланцем до якого кріплять арматурну (редукційну) головку резервуара. Редукційна головка має: приймально-відкачувальні патрубки (парової та рідкої фаз) із запірними вентилями та заглушками; рівномірні трубки з кутовими вентилями; патрубок для установки запобіжно-скидного клапана та пружинного манометра; редукційно-витратну колонку. Редукційно-витратна колонка має запірний вентиль; клапан; регулятор тиску, колектор; імпульсні трубки, рідинний манометр низького тиску.

Арматура та прилади резервуарних установок від атмосферних опадів та механічних пошкоджень захищають сталевим кожухом. Навколо резервуарної установки встановлюють огородження із негорючих матеріалів.

Розрахункову годинну витрату зріджених газів М_р.г., кг/г, при газопостачанні житлових будинків визначають за формулою:

(3.13)

де п—кількість мешканців, що користуються газом; К_річ — коефіцієнт добової нерівномірності споживання газу протягом року; Q_річ—річна витрата газу (у тепловому еквіваленті) одним мешканцем, кДж/рік; К_п—показник годинного максимуму добової витрати газу (можна приймати К_п=0,12); Q_н^р—теплота згоряння газу, кДж/кг.

При наявності в квартирах газових плит К_річ=1,4, а при наявності ще й проточних газових водонагрівників (колонок) — К_річ=2,0.

Резервуарні установки з вільним випарюваням зріджених газів не забезпечують надійного газопостачання в районах з низькими температурами, якщо в зрідженому газі високий вміст бутану.

У таких випадках застосовують примусове випарювання зрідженого газу.

Розрахункову кількість резервуарів зрідженого газу для резервуарної установки визначають за формулою:

n_р=М_г/q, (13.4)

де q — продуктивність одного резервуара, кг/год; М_г — середньо-годинна витрата газу усіми споживачами, що живляться газом від даної резервуарної установки, кг/г.

Величину q визначають за номограмами, наведеними в СНиП 2.04.08-87 (пункт 9.5, а):

n_р= (13.5)

де q— продуктивність одного резервуара, кг/год; т — коефіцієнт, що враховує теплову взаємодію резервуарів.

Продуктивність одного резервуара визначають за номограмою п. 9.5. СНиП 2.04.08-87. Значення коефіцієнта т залежить від кількості резервуарів в установці. При кількості резервуарів 2, 3, 4, 6, 8 т відповідно дорівнює 0,93; 0,84; 0,87; 0,67; 0,64.

Формулою (13.4) користуються за методом послідовних наближень. Визначаючи т на першому кроці покладають кількість резервуарів рівною 2. Одержане число n_р округлюють до цілого і по ньому уточнюють т для наступного кроку обчислення n_р.